Справа № 22-ц-1683/2010р. Головуючий по 1-ій інстанції: Шульга В.О.
Категорія: 45 Суддя-доповідач: Попруга С.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:
Головуючого: Рибалки В.Г.
суддів: Криворотенка В.І., Попруги С.В.
з участю секретаря судового засідання – Федини Д.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 квітня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Коржівської сільської ради Роменського району Сумської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Роменська районна державна нотаріальна контора, про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом і просила постановити рішення, яким встановити, що ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є її матір’ю, встановити факт належності померлій ОСОБА_6 сертифікату на право власності на земельну частку (пай) в КСП «Колос» Коржівської сільської ради серії СМ № 0071691, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів за № 351 від 30.08.1996р., в якому зазначене її ім’я «ОСОБА_1», яке не збігається з її ім’ям, зазначеним у свідоцтві про смерть – «ОСОБА_6». Просила визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 на земельну частку (пай) в КСП «Колос» Коржівської сільської ради розміром 3,18 умовно кадастрових гектарів, що належав померлій ОСОБА_7 (ОСОБА_6) Василівні на підставі сертифікату на право власності на земельну частку (пай) серії СМ № 0071691, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів за № 351 від 30.08.1996 року.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_8, яка 03 червня 1995 року залишила заповіт на усе своє майно на її ім’я, вона в листопаді 1996 року прийняла спадщину після смерті матері фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном.
Згідно заповіту вона є спадкоємцем вищезгаданої земельної частки (паю).
У свідоцтві про народження матері її ім’я записано «ОСОБА_1», а у свідоцтві про смерть помилково – «ОСОБА_6». У заповіті ім’я матері записано як «ОСОБА_2», а не як «ОСОБА_1», проте згідно із словником зазначені імена мають одне значення.
У сертифікаті на вищезазначену земельну частку (пай) ім’я матері записане як «ОСОБА_1», а не «ОСОБА_6».
Посилаючись на такі обставини, позивачка просить захистити її права в судовому порядку.
Рішенням суду позов ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є матір’ю ОСОБА_3. Встановлено факт належності ОСОБА_6, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1, сертифікату на право власності на земельну частку (пай) в КСП «Колос» Коржівської сільської ради серії СМ № 0071691, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів за № 351 від 30.08.1996р., в якому зазначене її ім’я «ОСОБА_1», яке не збігається з її ім’ям, зазначеним у свідоцтві про смерть – «ОСОБА_6».
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, не оскаржуючи рішення в частині задоволення позову, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання права власності на спадкове майно і ухвалити нове рішення про задоволення цієї позовної вимоги.
При цьому ОСОБА_3 вказує на те, що суд помилково не застосував до спірних правовідносин відповідних положень ЦК УРСР від 18 липня 1963 року, які діяли на час смерті її матері, відкриття та прийняття спадщини після її смерті.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено, що вона прийняла спадщину після смерті матері. Отже, відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, а саме на норми цього Кодексу позивачка посилалась у позові, суд самостійно не може застосовувати до правовідносин положення ЦК УРСР, ОСОБА_3 вважається такою, яка не прийняла спадщину, тому відсутні підстави для визначення за нею в порядку спадкування права власності на спірну земельну частку (пай).
Проте, повністю погодитися з таким висновком суду неможливо з наступних підстав.
Так, згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався цих вимог закону.
Так, як убачається з матеріалів справи, копій: заповіту ОСОБА_6, довідки, витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі, довідки відділу Держкомзему у Роменському районі (а.с. 6-9), спадкоємцем після смерті ОСОБА_8 є її дочка ОСОБА_3, яка своєчасно вступила в управління та володіння спадковим майном, так як на протязі шести місяців з дня смерті ОСОБА_8 у листопаді 1996 року розпорядилась її особистими речами.
У списки на отримання земельної частки (паю) в КСП «Колос» Коржівської сільської ради була записана ОСОБА_8 На її ім’я був виписаний сертифікат на право на земельну частку (пай) серії СМ № 0071691, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів за № 351 від 30 серпня 1996 року. За життя ОСОБА_8 сертифікат не отримала і в даний час він вважається не витребуваним та зберігається в архіві вищезазначеного Управління.
Відповідно до ст. 534 ЦК УРСР к ожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР в изнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, а також якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» п ри вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР 1963 року. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню у зв’язку із неправильним застосуванням норм матеріального права з ухваленням нового рішення в цій частині про часткове задоволення позову шляхом визнання за ОСОБА_3 права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 на земельну частку (пай) в КСП «Колос» Коржівської сільської ради розміром 3,18 умовно кадастрових гектарів, що належав померлій ОСОБА_7 (ОСОБА_6) Василівні на підставі сертифікату на право власності на земельну частку (пай) серії СМ № 0071691, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів за № 351 від 30.08.1996 року.
Законні підстави для визнання саме права власності на спірний пай - відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Скасувати рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 квітня 2010 року в частині відмови в позові ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.
Ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову: визнати за ОСОБА_3 право в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, на земельну частку (пай) в КСП «Колос» Коржівської сільської ради, сертифікат серії СМ №0071691, розміром 3, 18 умовно кадастрових гектарів, зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів за № 351 від 30 серпня 1996 року, що належав ОСОБА_7 (ОСОБА_6) Василівні.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
суддя апеляційного суду Сумської області Попруга С.В.