Справа за № 2-52
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 липня 2010 року Білгород – Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого – одноособово судді Прийомової О.Ю.
при секретарі – Качанюк Є.О, Пурдік О.І., Петренко І.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород – Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, відділу імміграції та реєстрації фізичних осіб Білгород – Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області, третя особа – орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород – Дністровської міської ради, про усунення перешкод користування домоволодінням, виселення з домоволодіння що належить на праві власності, стягнення матеріальної та моральної шкоди, зустрічною позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_8, про визнання договору купівлі – продажу недійсним,
В с т а н о в и в :
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод користування домоволодінням, виселення з домоволодіння що належить на праві власності, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
В ході судового розгляду справи уточнила свої позовні вимоги, просить суд зобов’язати ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні майном, а саме 2/3 частинами житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке належить їй та її дітям на праві власності шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_6 та ОСОБА_7; вселити її з дітьми в належні їм на праві власності 2/3 частини житлового будинку; стягнути з ОСОБА_6 завдану їй та її дітям моральну шкоду у розмірі 5000 грн, стягнути сплачене державне мито, вказуючи, що 27 січня 2005 року між нею та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі – продажу частини житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Білгород – Дністровського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований у реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 9306035, що підтверджується витягом з реєстру КП «Білгород – Дністровське бюро технічної інвентаризації» від 10.03.2006 року.
На підставі вищевказаного договору ОСОБА_6 продала їй, а вона та її на той час неповнолітні діти ОСОБА_4, ОСОБА_5 придбали у рівних частках 2/3 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
По вищевказаній адресі, вона та їх неповнолітні на той час діти були зареєстровані за постійним місцем проживання.
Після вчинення договору купівлі – продажу відповідачка та її син ОСОБА_7 не допустили її та на той час неповнолітніх дітей до житла, при цьому погрожуючи їй.
В теперішній час вона вимушена з дітьми знімати житло.
Вказані неправомірні дії відповідачів спричинили їй та дітям моральну шкоду, а саме: є власником житла повинна з на той час неповнолітніми дітьми орендувати житло, хвилювання щодо того, що їй та неповнолітнім дітям немає де жити, знаходиться у нервовому стані, порушився звичайний уклад життя.
На неодноразові звернення до відповідачів про можливість вселення у придбані частини житла з неповнолітніми дітьми результату не дали, тому вона і звернулася з позовом до суду.
Позивачка та її представник у судовому засіданні позов підтримали, просять суд його задовольнити.
Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали клопотання, відповідно до якого просять справу розглядати за їх відсутність, свої позовні вимоги підтримують в повному обсязі, зустрічні позовні вимоги не визнають та просять в їх задоволені відмовити.
Представник відповідачки, відповідач ОСОБА_7 з позовом не погодилися, просять суд в його задоволені відмовити. Відповідачка ОСОБА_6 надала зустрічний позов, відповідно до якого просить суд розірвати договір купівлі – продажу частини житлового будинку, який був укладений 27 січня 2005 року між нею та ОСОБА_3, неповнолітніми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 370 Білгород – Дністровського міського нотаріального округу; зобов’язати орган державної реєстрації права власності анулювати рішення про реєстрацію права власності від 10.03.2006 року за № 100562243, реєстраційний № 9306035, номером запису 1835 в книзі 163 за адресою: Одеська область, АДРЕСА_1; залишити права власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 за нею та зареєструвати в державному реєстрі прав власності; стягнути з відповідача витрати пов’язані із судовим провадження у суму 185 грн.
В ході судового розгляду справи представник ОСОБА_6 надала уточнення до зустрічного позову, відповідно до якого просить суд визнати договір купівлі - продажу 2/3 частин житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, на земельній ділянці розміром 745 кв.м., що складається в цілому з: житлового глинобитного будинку літ. «А», загальною площею 82,2 кв.м.; літньої саманної кухні-сараю літ. «Б», підвалу літ. «В», літньої кухні літ. «Г», сараю літ. «Д», вбиральні літ «К», сараю літ. «М», споруд № 1-8, укладений 27.01.2005 року між нею та ОСОБА_3, неповнолітніми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 недійсним, вказуючи, що дійсно 27 січня 2005 року між нею та ОСОБА_3 та неповнолітніми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі – продажу 2/3 частин житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1.
Згідно з текстом Договору на його укладання неповнолітніми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була надана згода батьків – ОСОБА_3 та ОСОБА_9, але відповідно до ч. 2 ст. 32 ЦК України, на вчинення неповнолітньою особою правочинну щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків. Виходячи із змісту цієї норми, письмова згода батьків повинна бути виконана у письмовій формі, підписана батьками і посвідчена нотаріально, а отже за відсутності в тексті Договору помітки про надання згоди обох батьків на його укладання, що відповідно, повинно підтверджуватися їх підписами під цією згодою можна говорити про укладання цього договору неповнолітніми особами за межами їх цивільної дієздатності, що відповідно до ч. 2 ст. 222 ЦК України тягне за собою визнання цього договору недійсним в судовому порядку.
За договором відчужуються 2/3 частини житлового будинку, але які саме приміщення, будівлі чи споруди включені до цієї частки не відомо, що є порушенням прав співвласників житлового будинку.
За договором відчужується частка в майні, що належить декілька особам на праві спільної часткової власності, а відповідно ч.1 ст. 362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною оголошеною для продажу, тобто для укладання договору необхідна була наявність відмови інших співвласників від права першочергової покупки, а оскільки договір купівлі – продажу нерухомого майна підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню, то і відмова інших співвласників від права першочергової покупки повинна бути нотаріально посвідчена.
Позивачі, представник позивачки з зустрічними позовними вимогами не погодилися, просять суд в їх задоволенні відмовити, вказуючи, що при укладанні договору купівлі – продажу були виконані всі умови вказаного договору та підстав для його визнання недійсним не має.
Представник співвідповідача - відділу імміграції та реєстрації фізичних осіб Білгород – Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області у судове засідання не з’явився, про день слухання справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Зі згоди позивачки та її представника, суд розглядає справу за відсутність представника співвідповідача.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Білгород – Дністровської міської ради з позовними вимогами позивачки погодився, вказуючи, що орган опіки захищає права неповнолітніх дітей.
В подальшому представник надала до суду заяву, відповідно до якої залишає питання на розсуд суду, просить справу розглядати за її відсутності, оскільки неповнолітні діти стали повнолітніми тому присутність органу опіки та піклування не є обов’язковою.
Зі згоди сторін, суд розглядає справу за відсутність представника третьої особи.
Від третьої особи – приватного нотаріуса ОСОБА_8 надійшла заява, відповідно до якої просить суд справу розглянути у її відсутність, рішення питання по справі залишає на розсуд суду.
Зі згоди позивачки, представника позивачки, суд розглядає справу за відсутність третьої особи належним чином повідомленої про день слухання справи та відповідно наданої заяви.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що дійсно 27 січня 2005 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, неповнолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, неповнолітньою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, діючі за згодою батьків ОСОБА_3, ОСОБА_9 був укладений договір купівлі – продажу 2/3 частини житлового будинку, розташованої в АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Білгород – Дністровського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований у реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 9306035, що підтверджується витягом з реєстру КП «Білгород – Дністровське бюро технічної інвентаризації» від 10.03.2006 року. /л.с. 5-6 т. 1/
На підставі вищевказаного договору ОСОБА_6 продала позивачці, а вона та її на той час неповнолітні діти ОСОБА_4, ОСОБА_5 придбали у рівних частках 2/3 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
По вищевказаній адресі, вона та її неповнолітні на той час діти були зареєстровані за постійним місцем проживання.
Після вчинення договору купівлі – продажу відповідачка та її син ОСОБА_7 не допустили та до теперішнього часу не допускають позивачку та на той час неповнолітніх дітей до житла.
В теперішній час позивачка вимушена з дітьми знімати житло.
Відповідно до ч.2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право власності, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як встановлено в ході судового розгляду справи протиправна поведінка відповідачів порушує права позивачки та її дітей як власників частини будинку.
При таких обставинах, суд вважає позовні вимоги позивачки в частині зобов’язання ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні 2/3 частинами житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5; виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7 з 2/3 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5; зобов’язання відділу імміграції та реєстрації фізичних осіб Білгород – Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_6, ОСОБА_7 з 2/3 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; вселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в 2/3 частини житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Відповідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» від 31.03.1995 року № 4 із змінами та доповненнями, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з п. 5 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України відповідно до загальних підстав цивільно – правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Таким чином, з урахуванням того, що винність відповідачки у спричинені позивачам шкоди повністю доведена, та між її діями та результатом встановлений прямий причинний зв'язок, що підтверджується доказами у справі, а саме л.с. 11-13 т.1 суд вважає за необхідне вимоги позивачів щодо стягнення моральної шкоди задовольнити частково в сумі 3000 грн, так як вважає, що саме на цю суму позивачі постраждали морально з урахуванням спричинених ним моральних страждань.
В зв’язку з частковою обґрунтованістю позовних вимог позивачки, підлягають також стягненню з відповідачки на користь позивачів витрати, пов’язані зі сплатою державного мита у розмірі 51 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог позивачів суд вважає за необхідне відмовити.
Суд не може погодитися з ствердженнями представника відповідачки, відповідача у судовому засіданні стосовно того, що при укладанні договору купівлі – продажу частини будинку не були виконані всі умови договору ,а саме: не була письмова згода батьків; не вказані які саме приміщення складає 2/3 частини будинку; відсутня відмова інших співвласників спірного договору, тому, що дані ствердження представника відповідачки, відповідача не підтвердилися в ході судового розгляду справи і доказів вказаного ними не надано.
Згідно зі ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Дійсно, як посилається представник в уточненому зустрічному позову, відповідно до ст. 222 ч.2 ЦК України, правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків /усиновлювачів/, піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи, однак як встановлено в ході судового розгляду справи та видно з самого спірного договору купівлі – продажу частини житлового будинку /т.1. л.с. 5/ договір укладений з однієї сторони – ОСОБА_6 та з другою сторони – ОСОБА_3, неповнолітній ОСОБА_4, неповнолітня ОСОБА_5, діючі за згодою батьків ОСОБА_3, ОСОБА_9.
Таким чином судом встановлено, що при укладанні договору купівлі – продажу частини житлового будинку сторонами були виконані всі умови договору, жодних порушень щодо нього допущено не було.
При таких обставинах, з урахуванням того, що ОСОБА_6 не надано жодного доказу заявлених нею зустрічних позовних вимог, суд вважає, що в їх задоволені необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 203, 386, 387, 391 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, відділу імміграції та реєстрації фізичних осіб Білгород – Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області, третя особа – орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород – Дністровської міської ради, про усунення перешкод користування домоволодінням, виселення з домоволодіння що належить на праві власності, стягнення матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.
Зобов’язати ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні 2/3 частинами житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Виселити ОСОБА_6, ОСОБА_7 з 2/3 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Зобов’язати відділ імміграції та реєстрації фізичних осіб Білгород – Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_6, ОСОБА_7 з 2/3 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Вселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в 2/3 частини житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 3000 грн., витрати, пов’язані зі сплатою державного мита у розмірі 51 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 – відмовити.
В задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_8, про визнання договору купівлі - продажу недійсним – відмовити.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
С У Д Д Я :