Справа № 2а-1512/2010 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

13 травня 2010  року   Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді – Смоляр А.О.

при секретарі –           Олексієнко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Черкаського взводу ДПС Білика А.І. про оскарження дій посадової особи – суб’єкта владних повноважень в зв’язку з накладенням адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в:

    ОСОБА_1 (в подальшому позивач) звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із адміністративним позовом до інспектора Черкаського взводу ДПС Білика А.І. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 08 червня 2009 року, мотивуючи його тим, що постановою інспектора ДПС позивача незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного порушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано штраф в сумі 300 грн., який подвоєно. Дана постанова мотивована тим, що, 08 червня 2009 року, о 12 год.21 хв., на автодорозі Канів-Чигирин в с. Леськи керуючи автомобілем ЗАЗ-110557 д/н НОМЕР_1 рухалась зі швидкістю 90 км/год перевищивши встановлену швидкість на 30 км./год. Позивач стверджує, що вона не перевищувала максимально дозволену швидкість, ніякий інспектор її не зупиняв, протокол про адміністративне порушення не складався. Крім того, згідно оскаржуваної постанови правопорушення зафіксовано на прилад «візир 0812400», однак з матеріалів, не зрозуміло яким чином здійснювалася зйомка: зі стоячого автомобіля чи такого що рухався, що призводить до певної погрішності у висновку приладу та не зазначено прізвище особи, яка проводила таку фіксацію. За таких обставин просить скасувати постанову  від 08.06.2009 року.

    Позивач в судовому засіданні свій позов підтримала, просила задовольнити та додала, що оскаржувана постанова винесена незаконно, так як її ніхто не викликав для розгляду справи, чим було порушено її конституційне право на захист. Крім того постанова була винесена 08 червня 2009 року, а про її існування вона дізналась лише в березні 2010 року, а тому вона вважає, що строк звернення до суду пропустила з поважних причин.

    Відповідач в судове засідання не з’явився, не повідомивши про причини такої неявки.

    Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення.

Як встановлено в судовому засіданні 08 червня 2009 року інспектором Черкаського взводу ДПС Біликом А.І. була винесена постанова відносно позивача про накладення на неї адміністративного стягнення за порушення вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 300 (триста) гривень, який подвоєно, та остаточно призначено штраф в сумі 600 грн., за те що вона 08 червня 2009 року, о 12 год.21 хв., на автодорозі Канів-Чигирин в с. Леськи керуючи автомобілем ЗАЗ-110557 д/н НОМЕР_1 рухалась зі швидкістю 90 км/год перевищивши встановлену швидкість на 30 км./год. Швидкість вимірювалась приладом «візир 0812400».

Суд вважає, що вказана постанова є незаконною, в зв’язку з порушенням  процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої КУпАП, та в зв’язку з тим, що постанова не вмотивована і не підтверджена доказами, зібраними відповідно до вимог закону та які б свідчили про вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому підлягає скасуванню з таких підстав.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Зазначена постанова винесена з порушенням ст. 33 КУпАП, яка визначає, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, встановлених цим кодексом та іншими законами України.

При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

При винесенні оскаржуваної постанови, цього зроблено не було, та посадовою особою яка винесла цю постанову вимоги закону не враховані.

При винесенні постанови було грубо порушені права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право зокрема:

• знайомитися з матеріалами справи;

• давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;

• при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням.

Всіх наданих позивачеві цим законом прав вона була позбавлена, що є порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В якості місця розгляду справи в оскаржуваній постанові вказано Черкаський взвод ДПС ДАІ при УДАІ УМВС України в Черкаській області м. Черкаси вул. Л.Українки, 21. Однак, про час і місце розгляду справи позивач не була повідомлена, крім цього, незважаючи на те, що положеннями КУпАП передбачений 15-денний строк для розгляду справи про адміністративне правопорушення, справа була розглянута з винесенням постанови в день складення протоколу, що унеможливило можливість подання позивачем доказів, необхідних для об’єктивного та всебічного розгляду справи.

Відповідно до положень КУпАП, Закону України „Про дорожній рух”, у разі порушення Правил дорожнього руху України, водій повинен бути зупинений, постанову складено на місці, у випадку незгоди з порушенням – повинен бути складеним протокол, у порядку передбаченому ст. 256 КУпАП, із зазначенням відомостей про особу, що скоїла правопорушення, пояснень цієї особи, та роз’ясненням її права на правову допомогу та на право оскарження даної постанови.

У дійсності ж ніякого протоколу складено не було, чим грубо порушено ч. 2 ст. 254, ст. 256 КУпАП, відповідно до яких, протокол про адміністративне правопорушення , у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Частиною 6 ст. 258 КУпАП, передбачений випадок коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.

Стаття 14-1 КУпАП однозначно говорить про те що, винесення постанови відносно власника транспортного засобу можливо, якщо порушення зафіксовано приладом, працюючому в автоматичному режимі.

Оскільки адміністративно-процесуальне законодавство не конкретизує поняття автоматичного режиму роботи приладу, можливо звернутися до формально-логічного тлумачення цього поняття, відповідно до якого, автоматичним – є такий режим роботи приладу, який виконується без втручання в його діяльність сторонніх факторів, тобто без людини.

Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксацій порушень ПДР України, не є автоматичним засобом фото – чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп’ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). У підтвердження того факту, що вказаний прилад не є засобом автоматичної фіксації, може бути інструкція до цього приладу. В розділі 2 вищевказаної інструкції „Основні технічні характеристики”, чітко визначено, що прилад працює виключно у режимах вимірювання швидкості як Стаціонарний або Патрульний, але ніяк не автоматичний.

Крім того, вказаний у постанові прилад може за своїми технічними можливостями фіксувати швидкість іншого автомобіля який рухається поруч, а не того, який зазначено в постанові чи на фото. Прилад має регулювання поля зору і воно може спеціально звужено при використанні прибору, щоб в це поле не попав сусідній автомобіль. Відсутні жодні підстави, підтверджені належними доказами, що швидкість вказана в постанові належить саме автомобілю позивача, а не до іншого автомобіля.

Між тим, ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото – кіно – або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі.

За таких умов, фіксація правопорушення відносно позивача не відповідає вимогам закону.

У постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію, ким вона проводилася, тощо. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідальності до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено наказом МВС 13.11.2006 №1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.

У відповідності до  вимог ст.  9 Конституції України  та Закону України „Про ратифікацію Конвенції” від 17.07.1997 року „Європейська конвенція про захист прав людини та основновоположних свобод” і протоколи до неї, є частиною національного законодавства України. Вимогами ст. 6 даної Конвенції та ст. 2-4 Протоколу № 7 до Конвенції, які застосовуються  і при розгляді справ про адміністративні правопорушення, закріплено право особи на справедливий  суд, що включає в себе право на доступ до матеріалів справи, право на захист та юридичну допомогу, право на надання доказів, проведення експертиз та залучення свідків, право бути повідомленим про час та місце слухання справи та присутнім при розгляді його справи судом. Та основне  те , що особа має право бути негайно і детально поінформована зрозумілою для нього мовою компетентним  органом державної влади про характер та причини обвинувачення, мати час  і можливості, необхідні  для підготовки  свого захисту та захищати себе особисто чи використовувати захисника.

Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Як вбачається з пояснення позивачки, про оскаржувану постанову вона дізналась лише в березні 2010 року, а тому на думку суду вона не пропустила 10 денного строку оскарження постанови.

Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

За таких обставин постанова  про адміністративне правопорушення від 08 червня 2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності  позивача підлягає до скасування.

    Керуючись ст. ст. 159, 160, 161, 163  КАС  України, ст. ст. 9, 33, 52, 268, 287-289 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

    Позов  ОСОБА_1 - задовольнити.

    Постанову Інспектора Черкаського взводу ДПС Білик Анатолія Івановича №3393 від 08 червня 2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 гривень, та збільшення його до 600 гривень - скасувати.

    Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП – закрити.

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси, який ухвалив оскаржуване судове рішення, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складання в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку    ч. 5 ст. 186 КАС України. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Головуючий: