Справа № 22-ц-2168/2010р.                                                                               Головуючий по 1-ій інстанції: Школа М.Г.

Категорія: 27                                                                                                       Суддя-доповідач: Попруга С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:

Головуючого: Рибалки В.Г.

       суддів:              Криворотенка В.І., Попруги С.В.

з участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 19 квітня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсними змін до кредитного договору, зобов‘язання виконати умови договору, стягнення пені за прострочені зобов‘язання,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Кролевецького районного суду від 19 квітня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково: визнано недійсними зміни щодо збільшення відсоткової ставки до 30% на рік за кредитом з 01 лютого 2009 року по кредитному договору № SUKIG 40000004943 від 25 квітня 2008 року, укладеному між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство КБ «ПриватБанк» (далі Банк), оскаржує рішення суду лише в частині, в якій було задоволено позов. При цьому фактично посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.

Банк, зокрема, доводить, що на час укладення кредитного договору між ним та ОСОБА_3 була досягнута домовленість про те, що Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом. Зміна відсоткової ставки відбулася 05 січня 2009 року, до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку». Названий Закон не має зворотної сили, тому суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин ч.2 ст. 1056-1 ЦК України.

У судовому засіданні представник Банку – Старовойтова О.О. підтримала доводи апеляційної скарги.

Судом першої інстанції, в оскаржуваній частині рішення, фактично встановлено, що 25 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено в письмовій формі договір про іпотечний кредит, за яким ОСОБА_3 одержав для придбання квартири в м. Кролевець грошові кошти в розмірі 103 424 грн., із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% річних. Кредит надано строком погашення не пізніше 25 квітня 2028 року.

Відповідно до п.п. 8.8, 8.9 Договору, Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом. При цьому Банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

25 грудня 2008 року Банк підготував та відправив по пошті 08 січня 2009 року письмове повідомлення ОСОБА_3 про зміну відсоткової ставки за Договором з 25,08% річних (така ставка була після першого її підвищення) до 30% річних, зазначивши, що зміна відбудеться з 01 лютого 2009 року.

Назване повідомлення ОСОБА_3 отримав 12 січня 2009 року, а 20 січня 2009 року письмово повідомив Банк про свою незгоду із збільшенням процентної ставки за користування кредитом.

Банк на порушення п. 8.9 Договору не обґрунтував підвищення відсоткової ставки.

ОСОБА_3 до 09 січня 2009 року не акцептував пропозицію Банку про збільшення відсоткової ставки.

З моменту набрання чинності ст. 1056-1 ЦК України (з 09 січня 2009 року) умова договору щодо права Банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо підвищення в односторонньому порядку без згоди позивача процентної ставки по договору про іпотечний кредит від 25 квітня 2008 року, з 01 лютого 2009 року є незаконним, а рішення його неправомірним, оскільки на цей час уже була чинною стаття 1056-1 ЦК України про заборону таких дій.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов цих висновків повно і всебічно з‘ясувавши обставини справи, вірно встановивши юридичну природу спірних відносин, і застосував відповідні цим правовідносинам норми матеріального права та дотримався вимог процесуального закону.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

09 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку».

Зазначеним законом ЦК України доповнено ст. 1056-1 «Проценти за кредитним договором», відповідно до частин 2 та 3 якої, встановлений договором розмір процентів не можу бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Проценти за користування кредитом у розмірі 30 % річних Банк розпочав нараховувати позивачу з 01 лютого 2009 року, тобто з часу коли вже були чинними положення ст. 1056-1 ЦК України щодо заборони таких дій.

Згадані норми закону, поряд з іншими наведеними в рішенні суду, правильно застосовані до спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги щодо підвищення процентної ставки за користування кредитом до 09 січня 2009 року, не ґрунтуються на законі, не підтверджуються доказами, тому не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»    відхилити.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 19 квітня 2010 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий   /підпис/

Судді                /підписи/

Згідно з оригіналом:

суддя апеляційного суду Сумської області                             Попруга С.В.