Судове рішення #10244001

Справа № 22-ц-1824/2010р.                                                                Головуючий по 1-ій інстанції: Литовка М.І.

Категорія: 57                                                                                         Суддя-доповідач: Попруга С.В.

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:

Головуючого: Попруги С.В.

     

суддів:               Криворотенка В.І., Хвостика С.Г.

з участю секретаря судового засідання – Федини Д.І.

 

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до військової частини №3022 про стягнення грошової компенсації замість речового майна,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Шосткинського міськрайонного суду від 09 квітня 2010 року поновлено ОСОБА_3 строк для звернення до суду, а її  адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача в частині не виконання приписів п.2 ст. 9-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-12 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», щодо відмови ОСОБА_3 в нарахуванні і виплаті 716,06 грн. грошової компенсації замість не отриманих належних предметів форменного одягу за період її служби з 22 травня 2008 року по 14 листопада 2008 року; зобов‘язано військову частину №3022 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 716, 06 грн. грошової компенсації замість неотриманих належних предметів форменного одягу за період її служби з 22 травня 2008 року по 14 листопада 2008 року відповідно до п.2 ст. 9-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-12 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на неповне з‘ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права просить скасувати постанову в тій частині, де їй було відмовлено в позові, і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

ОСОБА_3 доводить, що її позовні вимоги до 01 січня 2007 року підлягали задоволенню в повному обсязі на підставі ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-12, а з 01 січня 2007 року по 14 листопада 2008 року на підставі ст. 9-1 вищезгаданого Закону. Саме ці норми Закону підлягали застосуванню судом першої інстанції.

Крім того, відповідач видав їй довідку № 224 від 15 грудня 2009 року в якій визнав заборгованість перед нею в розмірі 6 350, 57 грн. компенсації замість предметів форменого одягу. Названу обставину суд першої інстанції не врахував.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги, а представник відповідача  військової частини №3022 – Гломозда С.О. заперечував проти них, вважав постанову суду законною і обґрунтованою.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 02 жовтня 1995 року проходила військову службу за контрактом у військовій частині № 3022 ВВ МВС України на посаді контролера спеціальної комендатури.

За наказом відповідача від 14 листопада 2008 року №230 ОСОБА_3 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення в зв‘язку зі звільненням з військової служби наказом командувача ВВ МВС України від 06 листопада 2008 року № 97 ОС у відставку за віком.

При звільнені позивачці нарахована і виплачена грошова компенсація за неотримане нею речове майно до 2000 року в сумі 943, 26 грн.

Відповідно до довідки і розрахунку відповідача вартість неотриманого позивачкою речового майна на компенсацію на час її звільнення складає 6 357, 57 грн.

На час виникнення спірних правовідносин речове майно та грошова компенсація за речове майно були передбачені в період з 10 січня 1992 року, з моменту введення в дію Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до 11 березня 2000 року (дати набрання чинності Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року № 1459, яким було призупинено дію відповідних норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносно військовослужбовців, в т.ч. позивачки, в частині одержання компенсації замість речового майна) та з 22 травня 2008 року, з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність положень пункту 67 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню лише за період часу, коли дія ст. 9, а в подальшому ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не зупинялась, тобто з 22 травня по 14 листопада 2008 року. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають за відсутністю законних підстав.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмету доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами. Висновки суду відповідають встановленим фактам. Цих висновків суд дійшов з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки не ґрунтуються на законі, суперечать фактичним обставинам справи.

Так, як правильно зазначено в постанові суду, в період з 11 березня 2000 року до 22 травня 2008 року Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» призупинялась дія ст. 9, а потім ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому правових підстав для покладення на відповідача обов‘язку нарахувати та виплатити позивачці за вищезгаданий період часу грошову компенсацію за речове майно, немає.

Такий висновок суду відповідає ст. 152 Конституції України, якою передбачено, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закону, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Оформлення відповідачем довідки, на яку посилається в апеляційній скарзі ОСОБА_3, не є підставою для виплати грошової компенсації, оскільки в цій довідці йдеться про перелік речей (форменого одягу), які можуть бути видані позивачці, проте від отримання майна вона відмовляється. Про це вона дала пояснення і в суді апеляційної інстанції, наполягаючи на грошовій компенсації.

За таких обставин, коли оскаржувана постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_3 відхилити.

Постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 квітня 2010 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий   /підпис/

Судді                /підписи/

                         

Згідно з оригіналом:

суддя апеляційного суду Сумської області                             Попруга С.В.

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація