Справа № 22-ц-1064/2010р. Головуючий по 1-ій інстанції: Таран С.А.
Категорія: 52 Суддя-доповідач: Попруга С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:
Головуючого: Попруги С.В.
суддів: Криворотенка В.І., Хвостика С.Г.
з участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми Сумської області від 03 березня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об‘єднання ім. М.В. Фрунзе» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 березня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено: поновлено ОСОБА_3 на роботі обрубником 2 розряду ливарного цеху №1 ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе»; стягнуто з ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 02 вересня 2009 року (з відрахуванням вихідної допомоги 5 035, 86 грн.) 20 286, 84 грн., з відрахуванням необхідних податків, 500 грн. моральної шкоди, 1 050 грн. на повернення витрат на правову допомогу; 211, 40 грн. судового збору та 120 грн. на оплату витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 4 324 грн. допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», зокрема, доводить, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не дав належної оцінки наступним обставинам, а саме, тому, що ОСОБА_3 має нижчу кваліфікацію та продуктивність праці у порівнянні з іншими працівниками - обрубниками 2 розряду цеху №1 ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», які залишились працювати після скорочення. Профспілковий комітет цеху №1 не мотивовано не дав своєї згоди на звільнення позивача, оскільки не вивчав професійні якості ОСОБА_3
Крім того, суд першої інстанції безпідставно стягнув з ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» витрати на правову допомогу.
У судовому засіданні представник відповідача ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» - Грек В.В. підтримав доводи апеляційної скарги, а позивач ОСОБА_3 заперечував проти них, вважав рішення суду законним і обґрунтованим.
Судом першої інстанції фактично встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 09 лютого 2006 року працював обрубником другого розряду у ливарному цеху №1 ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе». Наказом відповідача № 6826/ок від 01 вересня 2009 року позивача було звільнено з роботи у зв‘язку із скороченням чисельності штату (п.1 ст. 40 КЗпП України).
Звільнення позивача відбулося без законних підстав, оскільки він мав рівні продуктивність праці і кваліфікацію у порівнянні з тими чотирма обрубниками другого розряду ливарного цеху №1 ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», які працювали з позивачем і залишились працювати після його звільнення. Проте, відносно цих осіб, позивач мав переваги в залишенні на роботі, оскільки в його сім‘ї немає інших працівників з самостійним заробітком (дружина позивача не працює, він має двох малолітніх дітей 1998 року народження та ІНФОРМАЦІЯ_2). Саме з цих підстав профком цеху №1 обґрунтовано відмовив адміністрації у наданні згоди на звільнення позивача, який є членом профспілки. Крім того, у порівнянні з окремими обрубниками другого розряду ливарного цеху № 1, позивач мав більш тривалий стаж роботи на підприємстві. Протилежного відповідачем не доведено.
Відповідно до наданих сторонами суду доказів, вирішено спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними і допустимими доказами, доведені позивачем, тоді як обставини, на які посилався відповідач, на порушення ст. 60 ЦПК України, ним не доведені. Висновки суду про те, що позивача звільнено з роботи без законних підстав (при відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці) за наявності у нього переваги в залишенні на роботі, передбаченої п.2 ч.2 ст. 42 КЗпП України, за наявності обґрунтованої відмови виборного органу профспілкової організації, членом якої є ОСОБА_3, в наданні згоди на звільнення позивача ч.7 ст. 43 КЗпП України, відповідають встановленим фактам. Суд дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального й процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з наступних підстав.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників
Відповідно до ч.1 та п.2 ч.2 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
Згідно частин 1, 2, 7 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
З наказу від 29 травня 2009 року № 166, підписаного керівником ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», зокрема, вбачається, що у зв‘язку з відсутністю виробничого завантаження цеху №1, а також відсутністю перспектив відновити обсяг виробництва в 2009 році, з 01 червня 2009 року скорочувались чисельність працівників цеху №1 до мінімально необхідної для забезпечення роботи цеху з мінімальним навантаженням (а.с. 7).
З наданих відповідачем документів (а.с. 29, 30, 31-34, 49) вбачається, що станом на 01 червня 2009 року в цеху №1 працювало обрубників 2 розряду 17 осіб, а станом на 01 вересня 2009 року 4 особи.
Належних доказів про те, що залишені на роботі обрубники 2 розряду мають більш високу кваліфікацію та продуктивність праці ніж позивач, ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» не надало, а порівняльну довідку (а.с. 53 – 56) надану відповідачем лише в судове засідання, суд обґрунтовано визнав неналежним доказом. Про це, крім наведених судом мотивів, на думку колегії суддів свідчить, зокрема, і те, що довідка не містить дату її складення, реквізитів реєстрації на підприємстві.
У цій довідці не зазначено, на підставі яких первинних документів, складених згідно з законодавством, містяться записи про кваліфікацію і продуктивність праці позивача та інших обрубників другого розряду.
Крім того, колегія суддів звернула увагу на те, що подання про звільнення позивача (а.с. 66) не достатньо обґрунтоване, зокрема в ньому відсутні будь-які посилання щодо нижчої кваліфікації і продуктивності праці позивача у порівнянні із обрубниками 2 розряду, які не підлягали скороченню. Також це подання підписане особою відносно якої в матеріалах справи немає належних доказів, що вона має право на прийняття та звільнення працівників, такі повноваження має директор по персоналу, що підтверджується копією наказу про звільнення позивача (а.с. 9).
Тому, на думку колегії суддів, наведене дає підстави для висновку про необґрунтованість вищезгаданих доводів апеляційної скарги.
Матеріалами справи підтверджуються, і не оспорює відповідач, що позивач є особою, в сім‘ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком (п.2 ч.2 ст. 42 КЗпП України). Саме цим мотивовано рішення профкому від 24 липня 2009 року, яким відмовлено у наданні згоди на розірвання трудового договору з відповідачем. Отже, і в цій частині доводи апеляційної скарги не дають підстав для перегляду судового рішення.
Як убачається з матеріалів справи позивачу в суді першої інстанції надав правову допомогу ОСОБА_5, який є фахівцем в галузі права і зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності з юридичної практики (а.с. 26, 27). Тому він відповідно до змісту ст. 56 ЦПК України має право на надання правової допомоги.
Оплата правової допомоги була визначена сторонами у договорі (а.с. 12) і понесення цих витрат позивачем підтверджується розпискою ОСОБА_5, що знаходиться в матеріалах справи.
Частково компенсуючи понесені витрати на правову допомогу та стягуючи на користь позивача 1 050 грн., суд обґрунтовано виходив з положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних справ» та визначив розмір такого відшкодування виходячи з обсягу наданої правової допомоги, пропорційно до задоволених вимог (ст. 88 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об‘єднання ім. М.В. Фрунзе» відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми Сумської області від 03 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
суддя апеляційного суду Сумської області Попруга С.В.