Справа № 1-292/10                                                                                                                                                                                                                                    

                                                  В  И  Р  О  К

                                      І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 червня 2010 року      Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді              Пилип’юк Г. М.

при секретарі                       Яцульчаку Ю. В.

з участю прокурора             Галабурди А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду справу про обвинувачення

                                                      ОСОБА_1 ,

                                                      ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

                                                      с. Раково, Старосамбірського району,

                                                      Львівської області,  громадянина України,

                                                      українця, з середньою спеціальною освітою,

                                                      одруженого, працює приватним підприємцем,

                                                      раніше не судимого, проживає у с. Воютичі,

                                                       Самбірського району,   Львівської області,

за ч.1 ст. 172 КК України,

                                                    в с т а н о в и в  :

ОСОБА_1, будучи приватним підприємцем, який здійснює діяльність з надання послуг по перевезенню пасажирів на автобусному маршруті сполученням «Львів-Ужгород» та використовуючи найману працю, грубо порушив законодавство про працю, а саме,  всупереч вимогам ст.ст.24, 48 КЗпП України, не уклав з ОСОБА_2 трудові відносини у письмовій формі, яка затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08.06.2001 року, в порушення ст. 24-1 КЗпП України в державній службі зайнятості договір не зареєстрував та не зробив відповідного запису у його трудовій книжці, внаслідок чого, в порушення вимог ст.ст. 2, 74, 253, 254, 255, 257, 258, 258-1 КЗпП України, ОСОБА_2 позбавлено наданих йому Конституцією та законодавством про працю прав, а саме: права на відпочинок, на щорічні оплачувані відпустки, на здорові і безпечні умови праці, на вирішення колективних трудових спорів у встановленому законом порядку, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у зв’язку з хворобою, повною або частковою втратою працездатності, та інших прав, встановлених законодавством.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю і дав показання про те, що з 2007 року займається підприємницькою діяльністю по наданню послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом загального користування. З ВАТ «Самбірське АТП-14608» співпрацює з січня 2009 року. Його автобус марки «Еталон А 079.23» д.н.з. НОМЕР_1 обслуговує маршрут сполученням «Львів-Ужгород». Окрім нього цей автобус обслуговує ОСОБА_2, однак жодних трудових відносин з ним він не укладав, відповідних трудових записів у його трудову книжку не вносив. Звіти до Фондів соціального страхування, ДПІ та Пенсійного Фонду в Самбірському районі також не подавав. З потерпілим не оформлював трудових відносин, оскільки за усною домовленістю встановив йому випробувальний термін. Денну виручку у сумі близько 150 гривень ОСОБА_2 віддає особисто йому, з них 100 грн. він сплачує в касу ВАТ «Самбірське АТП-14608» за оренду маршруту. У вчиненому розкаюється.

Зазначив, що зібрані досудовим слідством матеріали відповідають дійсності і він не має заперечень щодо повноти пред’явленого йому обвинувачення  та кваліфікації його дій, а тому вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які він не оспорює.

  Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України суд обмежив дослідження доказів допитом підсудного та дослідженням тих матеріалів кримінальної справи, що характеризують його особу, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорювались, їх правильно розуміє підсудний, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні винуватість підсудного у грубому порушенні законодавства про працю, доведена повністю, а його дії вірно кваліфіковано  за  ч. 1 ст. 172 КК України.

 Обираючи підсудному ОСОБА_1  вид і розмір покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного, який на обліках в психіатричному та наркологічному закладах не перебуває,  за місцем проживання характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності не притягався,  щире каяття як пом’якшуючу обставину, відсутність обтяжуючих обставин,  і вважає за необхідне призначити  йому покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.172 КК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,

                                                       засудив  :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України, й призначити йому покарання у виді штрафу у сумі 510 (п’ятсот десять) гривень.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

                На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя:                                                                                                     Г. М. Пилип’юк    

.