Справа №  2-1473/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

20 липня  2010 року                                                                       м. Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючоЇ-судді Кондратенко Л.П., при секретарі Безручко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Ромни Сумської області про визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного Фонду України в місті Ромни Сумської області та зобов’язання здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії як дитині війни, -  

 В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в   м. Ромни Сумської області, в якому просить – визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав, зобов’язати відповідача здійснити нарахування йому щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни,  та стягнути  відповідні виплати  за період : з 1 січня по 31 травня 2010 року в сумі 1995,30 грн., а також стягнути з відповідача на його користь 51 грн. сплаченого судового збору, 120 грн. витрат на ІТЗРС і 50 грн. витрат на правову допомогу. Свої вимоги мотивує тим, що він є дитиною війни і йому у відповідності ст. 6 Закону України  “Про соціальний захист  дітей війни” повинна  виплачуватися щомісячна   допомога у розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком.  Відповідач таку допомогу йому не нараховує і не виплачує посилаючись на відсутність надходжень з державного бюджету. Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції 2004 року, поновили  свою дію у 2007 році з 9 липня по 31 грудня, у 2008 році з 22 травня по 31 грудня і продовжили дію в 2009-2010 роках.

Позивач в судове засідання не з’явився, в письмовій заяві, просив справу розглянути у його відсутність та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте направив заперечення на позов в якому просив суд розглядати справу  у його відсутності і відмовити в задоволенні  вимог позивача мотивуючи тим, що доплату до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2009 році виплачувалась позивачу  в сумі 49 грн., 80 коп. щомісячно.  

У 2010 році відповідач продовжує виплачувати позивачу доплату до пенсії як «дитині війни» в тому ж розмірі.

Відповідач звертає увагу суду також на невизначеність  на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладеного обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни» та джерел надходження цих коштів.

Відповідно ст. 158 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу  за відсутності сторін.

Судом встановлено, що позивач народився 11 лютого 1932 року. Отримує пенсію. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус «дитини війни». У зв’язку з цим позивач відповідно до ст. 6 названого Закону, має право на отримання доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком. Вказані обставини підтверджені копією паспорту (а.с.5), відміткою в пенсійному посвідченні  (а. с.6). Дану обставину не заперечує і відповідач.

У 2009 році позивач щомісячно отримував доплату в сумі 49 грн. 80 коп., відповідно до постанови КМ України від 28 травня 2008 року за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Дані обставини доведені довідкою УПФУ м. Ромни Сумської області.

    Суд встановив, що мала місце виплата доплати до пенсії позивача в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, замість 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

    Суд дійшов до висновку, що невиплата відповідачем доплати, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до пенсії позивача в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та виплата доплати з 1 січня 2008 року до пенсії позивача в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, є порушення конституційних прав позивача.  

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 3 статті 2 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України „Про міжнародне приватне право”. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.  

       Спір підлягає вирішенню на підставі ч.2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, згідно з якими, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

      Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» Конституція України має найвищу юридичну силу, а його норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону  чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності  Конституції  і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який  був чинний до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить йому.

Відповідно до ч. 2  ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії «дітям війни», встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

      Відповідно ч. 1 ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в редакції від 19 грудня 2006 року, « дітям війни пенсії. , підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком ».

    Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити йому перерахунок пенсії з підвищенням  на 30 %  мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 28 ч. 1 Закону України  «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за 2009-2010 роки суд вважає обґрунтованими, так як після прийняття 22 травня 2008 року рішення  Конституційним Судом України,  ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” діє в редакції, яка передбачає нарахування та виплату соціальної гарантії для пенсіонерів у виді підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Згідно  ч. 1 ст. 8 ЦПК України  суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких  надана Верховною Радою України.

Позивач має статус «дитини війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  вправі отримувати доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

На час розгляду справи законодавчо не визначено розмір мінімальної пенсії за віком відносно «дітей війни».

В пенсійному законодавстві розмір мінімальної пенсії за віком передбачено в ч. 1 ст. 28  Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого  нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інших розмір, немає.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що неможливо прийняти до уваги положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої  цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність такої норми та відсутність іншого визначеного на законодавчому рівні мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації визначеного ст. 46 Конституції України  права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином Управління Пенсійного фонду України в м.Ромни  Сумської області повинно було здійснити доплату до пенсії позивачу з розрахунку 30 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».  

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеного нормою Закону. Питання стосунків між суб’єктами владних повноважень щодо механізму реалізації положень ст. 6 названого закону, отримання в повному обсязі фінансування на виконання ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за № 2195 не може погіршувати  соціальний  захист позивача, розмір підвищення пенсії, гарантованих зазначеним Законом.

Доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.

Частина 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Тому суд не вбачає пропущення позивачем строку позовної давності.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача  у визначеній позивачем грошовій сумі, не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування до пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження. Обов’язок нарахування доплати до пенсії позивачу, в розмірі передбаченому ст. 6 Закону України покладено на Управління Пенсійного фонду України в м.Ромни  за місцем проживання позивача. Крім того, між сторонами немає спору щодо конкретно визначених сум підвищення, а спір виник щодо застосування норм законодавства  що визначає відсотковий розмір підвищення пенсії.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 ч. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення” ст. ст.  2, 8ст. 15 ч. 1, ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд  –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 – задовольнити частково.

             Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Ромни Сумської області здійснити перерахунок щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_2, згідно  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з розрахунку встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати: за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно та за 2010 рік з 1 січня 2010 року по 31 травня 2010 року, з врахуванням проведених виплат , згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

В задоволенні позову  в іншій частині - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом  20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

    Суддя підпис…

    Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ                                                     Л.П. КОНДРАТЕНКО