АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-311/10 Головуючий у 1-й інстанції: Яркіна С.В.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 липня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів Денисенко Т.С., Приймака В.М.,
При секретарі: Черненко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 09 листопада 2009 року по справі за позовом Інституту олійних культур УААН до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Інституту олійних культур УААН про стягнення безпідставно набутого майна та стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2008 року Інститут олійних культур УААН звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.
В позові зазначено, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 з 21 січня 1998 року перебуває на балансі Інституту олійних культур Української академії аграрних наук. В квартирі № 21 загальною площею 86,26 кв. м, даного будинку відповідно до карточки прописки проживала на протязі 1999-2007 рр. ОСОБА_2 та проживали члени її родини: чоловік - ОСОБА_3, сини ОСОБА_4 та ОСОБА_5, невістка - ОСОБА_6 та онука - ОСОБА_7 -ІНФОРМАЦІЯ_1. На підставі договору купівлі-продажу від 23 липня 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_8, яка разом зі своєю сестрою ОСОБА_9 та племінником ОСОБА_10 мешкають у даній квартирі на сьогоднішній день.
Також зазначали, що з 1999 року по серпень 2007 року позивач надавав житлово-комунальні послуги, а саме послуги з водопостачання, водовідведення, теплопостачання, обслуговування та ремонту житла, які отримувалися та використовувалися відповідачами, але плату за ці послуги у повному обсязі не здійснювали, як і не здійснювали в повному обсязі плату за користування житловим приміщенням. Позивач неодноразово попереджав відповідачів про стан заборгованості за комунальні послуги по їх квартирі шляхом відправлення листів, вимог, претензій із зазначенням суми боргу та проханням його сплати, але станом на 01 грудня 2007 року заборгованість відповідачів перед позивачем становила 5176,19 грн. Посилаючись на вищевикладене, просив стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за комунальні послуги, надані в період з 1999 року по 01.12.2007 року, а також 57,77 грн. сплаченого державного мита та 30,00 грн. витрат ІТЗ.
У жовтні 2009 року представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просили в зв’язку з урахуванням сплаченої відповідачами частини боргу з розмірі 3000,00 грн. стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заборгованість за надані комунальні послуги за період з червня 2006 р. по серпень 2007 року включно в розмірі 2176,19 грн. а також 57,77 грн. сплаченого державного мита та 30,00 грн. витрат ІТЗ.
У вересні 2009 року відповідачі подали зустрічну позовну заяву до Інституту олійних культур Української академії аграрних наук про стягнення безпідставно набутого майна та стягнення моральної шкоди.
В позові зазначено, що відповідно до вимог ЗУ „Про житлово-комунальні послуги", відносини у цій сфері повинні здійснюватися виключно на договірних засадах. Всупереч цього, позивачем за первісним позовом не надано ніяких доказів того, що між ним та відповідачами по первісному позову укладено договір про надання житлово-комунальних послуг. Таким чином Інститут олійних культур УААН не мав достатніх правових підстав для нарахування, отримання або стягнення оплати за житлово-комунальні послуги.
В період з 1999 року по 2008 рік позивачами було сплачено 11209,24 грн., що підтверджується копіями відповідних квитанцій, які долучені до справи. Вважають, що ці кошти - це безпідставно набуте відповідачем майно, яке підлягає поверненню. Окрім того, вважають, що позивач по первісному позову навмисно ухилявся від укладення передбачених законодавством угод з метою запобігання застосування до нього санкцій, які передбачені законодавством України із захисту прав споживачів.
Крім того, зазначали, що причиною такого розвитку подій є систематичне порушення вимог первинного бухгалтерського обліку у Інституті олійних культур УААН, недостатній контроль з боку керівництва Інституту над своїми підлеглими та низький рівень взаємодії між його структурними підрозділами. Так, останній платіж був внесений позивачами до каси ЮК УААН 21.07.2008 року (тобто до подачі первісного позову), а зарахований він був лише у січні 2009 року, про що свідчить зміна позовних вимог представниками останнього.
Своїми діями Інститут олійних культур УААН позбавив їх можливості користуватися правами, передбаченими ЗУ „Про житлово-комунальні послуги", зокрема право пред'являти претензії щодо надання неякісних послуг, щодо неналежного утримання будинку, внутрішньо-будинкових мереж.
Позивачі, свої моральні переживання у зв'язку з безвихідністю становища, пов'язаного з неможливістю з вини відповідача оперативно вирішити життєво важливі питання забезпечення своєї сім'ї якісними житлово-комунальними послугами, оцінюють у розмірі 1 500 грн. кожний, а загалом у розмірі 7 500 грн. Посилаючись на вищевикладене, просили стягнути з Інститут олійних культур УААН на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 11209,24 грн., як безпідставно набуте майно. Стягнути з Інститут олійних культур УААН на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 1500 грн. на кожного, а всього 7500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Справа розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 09 листопада 2009 року позовні вимоги Інституту олійних культур Української академії аграрних наук задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Інституту олійних культур Української академії аграрних наук заборгованість за комунальні послуги, надані в період з червня 2006 року по серпень 2007 року на розрахунковий рахунок 35227005000588 УДК в Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 01296051 - суму у розмірі 2176 (дві тисячі сто сімдесят шість) гривень 19 копійок.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Інституту олійних культур Української академії аграрних наук судові витрати у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 30 грн. на розрахунковий рахунок 35227005000588 УДК в Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 01296051.
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Інституту олійних культур Української академії аграрних наук про стягнення безпідставно набутого майна та стягнення моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_4, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просять рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Інституту олійних культур УААН відмовити та задовольнити зустрічні позовні вимоги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з вимогами ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 4 цієї статті передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольнивши позовні вимоги Інституту олійних культур Української академії аграрних наук, суд першої інстанції вірно посилався на положення ст. ст. 526, 530, 625 ЦК України, якими передбачено порядок та умови виконання зобов’язань і виходив з того, що між сторонами фактично існували договірні зобов’язання, оскільки відповідачі в повному обсязі користувались послугами, наданими позивачем в сфері електропостачання, водопостачання, водовідведення, обслуговування будинку та прибудинкової території, частково оплачували ці послуги та квартплату по квитанціям (а. с. 139-144).
Позивачем надавались вищевказані послуги у відповідності до договорів та тарифів, встановлених для обслуговування об’єктів нерухомості, що знаходились на балансі Інституту олійних культур Української академії аграрних наук (а. с. 17-33; 112-121).
Після звернення позивача до суду відповідачами в рахунок погашення боргу 21.07.2008 року було сплачено 3000 грн.
Згідно наданих позивачем розрахункам заборгованість по вищевказаним послугам за період з червня 2006 р. по серпень 2007 року складає 2176 грн. 19 коп. ( а. с. 13-14; 109-11; 186).
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення з відповідачів солідарно зазначеної суми заборгованості та відмовив у задоволенні зустрічного позову, оскільки позовні вимоги Інституту олійних культур Української академії аграрних наук підтверджено належними та допустимими доказами, а натомість, відповідачі за первісним позовом (вони ж - позивачі за зустрічним позовом) - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6- всупереч вимогам ст. ст. 58, 59, 60 ЦПК України не довели ті обставини, на які вони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між усіма учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції застосував вірно норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
Доводи апеляційної скарги полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.
При цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не містить в собі доводів щодо необґрунтованості стягнення судом суми заборгованості в солідарному порядку з усіх мешканців квартири, а не лише з власників цієї квартири - ОСОБА_3 та ОСОБА_2, відтак судова колегія вважає за можливе в цій частині судове рішення залишити без змін, оскільки в цій частині судове рішення не оскаржено сторонами.
При розгляді справи судом першої інстанції дотримані вимоги цивільного процесуального закону, повно й об’єктивно з’ясовані обставини справи та надана належна оцінка.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими і правильність висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - в особі представника ОСОБА_4 – відхилити.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 09 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: