Справа №22-ц-8025/ 2010р. Головуючий 1 інст . – Пилюгіна О.М.
категорія – про відшкодування шкоди Доповідач - Черкасов В.В,
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2010 року
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - Кукліної Н.О.
суддів – Черкасова В.В., Шевченко Н.Ф.
при секретарі – Каплоух Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного казначейства України, треті особи Управління Служби безпеки України в Харківській області, Прокуратура Московського району міста Харкова, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
за апеляційними скаргами ОСОБА_2, прокуратури Московського району м.Харкова та Державного Казначейства України
на рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 квітня 2010 року
Керуючись ст.ст. 303,304, п.1 ч.1 ст.307,ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319,324 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, прокуратури Московського району м.Харкова та Державного Казначейства України - відхилити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 квітня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий, суддя –
Судді-
Справа №22-ц-8025/ 2010р. Головуючий 1-ї інст . –
категорія–про відшкодування шкоди Пилюгіна О.М.
Доповідач - Черкасов В.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2010 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - Кукліної Н.О.
суддів – Черкасова В.В., Шевченко Н.Ф.
при секретарі – Каплоух Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного казначейства України, треті особи Управління Служби безпеки України в Харківській області, Прокуратура Московського району міста Харкова, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
за апеляційними скаргами ОСОБА_2, прокуратури Московського району м.Харкова та Державного Казначейства України
на рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 квітня 2010 року
В С Т А Н О В И Л А :
08.05.2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою про Державного казначейства України, треті особи: Управління Служби безпеки України в Харківській області, Прокуратура Московського району міста Харкова, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності УСБУ в Харківській області. Та просив стягнути з Державного бюджету України суму спричиненої матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності у розмірі 1044500 гривень. В подальшому уточнюючи свої позовні вимоги позивач просить стягнути на свою користь суму спричиненої матеріальної та моральної шкоди у розмірі 2044500 гривень.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та уточнив, що сума спричиненої шкоди у розмірі 2044500 гривень складається з суми матеріальної шкоди у розмірі 44500 гривень та суми моральної шкоди у розмірі 2000000 гривень. В обґрунтування своїх вимог пояснив, що він працював на посаді голови Харківської обласної ради профспілки робітників інноваційних та малих підприємств. 09 серпня 2001 року на підставі Акту перевірки Контрольно-ревізійного управління в Харківській області, без належної перевірки викладених у ньому фактів, слідчим Управління Служби безпеки України в Харківській області було порушено кримінальну справу № 943, за фактом використання посадовими особами ХОРПРІ та МПУ бюджетних коштів в особливо великих розмірах не за цільовим призначенням за ознаками злочину, передбаченого ст. 80-3 ч. 2 КК України в редакції 1960 року
Свої позовні вимоги мотивує тим, що він працював на посаді голови Харківської обласної ради профспілки робітників інноваційних та малих підприємств. 09 серпня 2001 року, напідставі Акту перевірки Контрольно-ревізійного управління в Харківській області, без належної перевірки викладених в ньому фактів, слідчим Управління Служби безпеки України в Харківській області було порушено кримінальну справу №943 за фактом використання посадовими гами ХОРПРІ та МПУ бюджетних коштів в особливо крупних розмірах не за цільовим призначенням за ознаками злочину, передбаченого ст.80-3 ч.2 КК України (в ред. 1960 року).
15 серпня 2001 року робітники УСБУ затримали його в порядку ст.115КПК України на території Харківського району, в присутності його знайомих вчинили допит, наділи на нього наручники і під конвоєм у супроводі групи працівників УСБУ привезли його на квартиру, де він мешкає, вчинили обшук, який тримав 4 години, потім відвезли його на дачну дільницю, де теж проводили обшук і навіть в деяких місцях перекопали город. Однак нічого знайдено не було. В процесі проведення обшуку було забрано всі профспілкові документи ХОРПРІ та МПУ.
23 січня 2002 року кримінальна справа №943 надійшла до прокуратури Московського району м.Харкова для організації подальшого розслідування. 03.07.2002 року йому було пред'явлено звинувачення за ч.1 ст.210 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, а кримінальну справу прокуратура надіслала до Московського районного суду м.Харкова.
В Московському районному суді справа розглядалася майже 4 роки.
10 лютого 2006 року суд повернув кримінальну справу в прокуратуру Московського району м.Харкова для проведення додаткового розслідування.
В порушення ст.120 КПК України, додаткове розслідування тримало 14 місяців.10 квітня 2007 року кримінальна справа у відношенні позивача була закрита за п.2 ст.6 КПК України, запобіжний захід було скасовано.
У зв'язку з вилученням профспілкових документів та порушенням кримінальної справи ХОРПРІ та МПУ практично розпався, Дитячий оздоровчий табір в Криму припинив свою діяльність по оздоровленню дітей, майно прийшло в непридатність.
В зв'язку з порушенням кримінальної справи він втратив роботу. Рішенням Президіума ХОРПРІ та МПУ від 26.12.2001 року його було відсторонено від роботи, а після закриття справи ХОРПРІ та МПУ практично вже не існувало.
З втратою роботи позивач втратив і кошти на існування. В зв'язку з притягненням позивача до кримінальної відповідальності, в наслідок незаконного затримання, проведення обшуків, він поніс великі матеріальні втрати: 5000грн. за надання юридичної допомоги; 39500 грн. - не отримана заробітна плата. Всього незаконними діями органів дізнання та досудового слідства йому завдано матеріальну шкоду на суму 44500 грн., яку він просить компенсувати йому за користь держави.
Крім того, незаконними діями органів дізнання та досудового слідства порушено його нормальний спосіб життя та його сім'ї. Внаслідок притягнення його безпідставно до кримінальної відповідальності, починаючи з 2001 року, тобто з моменту вилучення документів ХОРПРІ та МПУ і до закриття кримінальної справи, його життя проходило в тяжких моральних, матеріальних та фізичних переживаннях, він змушений був шукати для себе та для сім'ї інше джерело існування.
Майже 7 років він знаходився у стані морального пригноблення та розладі почуттів. В зв'язку з запобіжним заходом не мав можливості виїжджати за межі м.Харкова. Для дачи пояснень йому прийшлося біля 80 раз відвідувати компетентні органи.
В результаті незаконних та несправедливих дій працівників органів дізнання та досудового слідства різко погіршився стан його здоров'я, почастішали випадки серцевих нападів, збільшився цукор у крові, після нервових стресів знизився зір, на лікування витрачено багато часу та коштів. У 2006 році позивав змушений був проходити стаціонарне лікування у 13-тій лікарні міста Харкова. Вказаними діями органи дізнання та досудового слідства спричинили позивачу моральну шкоду, яку він з урахуванням вищевказаних обставин особисто оцінив у 2000000 гривень та просить відшкодувати за рахунок держави. 03 березня .008 року позивач звертався с заявою до УСБУ в Харківській області та в КРУ у Харківській області щодо відшкодування йому завданої шкоди, але отримав рекомендації звернутися з вказаним питанням до суду.
Відповідач та треті особи заперечували проти позовних вимог.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
З Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 стягнуто суму відшкодування моральної шкоди у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності розмірі 53 000 (п'ятдесят три тисячі) гривен 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.
Судові витрати віднесені за рахунок держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове яким визнати строк находження під слідством і судом з 09.08.2001 року по 10 квітня 2007 року тобто 68 місяців, стягнути втрачену заробітну плату у розмірі 27 300 грн. 20 коп., визнати незаконним проведення обшуків та стягнути моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.
ОСОБА_2 вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги його доводи, розглянув справу в порушення вимог матеріального та процесуального права.
В апеляційних скаргах Державне Казначейство України та прокуратура Московського району м.Харкова просили рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права а саме, що при винесенні рішення суд допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, наданих заперечень на апеляційну скаргу, знаходить апеляційні скарги не підлягаючими задоволенню.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 частково та стягуючи на його користь моральну шкоду в розмірі 53 тис. грн. за рахунок коштів Державного бюджету України, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з доведеності факту заподіяння йому моральної шкоди діями органів прокуратури у зв'язку з незаконним порушенням відносно нього кримінальної справи, яка підлягає відшкодуванню на підставі ст. 1167, пунктів 6, 7 ст. 1176 ЦК України
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 09 серпня 2001 року на підставі Акту перевірки Контрольно-ревізійного управління в Харківській області, слідчим Управління Служби безпеки України в Харківській області було порушено кримінальну справу за фактом використання посадовими особами ХОРПРІ та МПУ бюджетних коштів в особливо великих розмірах не за цільовим призначенням за ознаками злочину, передбаченого ст. 80-3 ч. 2 КК України в редакції 1960 року. 23 січня 2002 року вказана кримінальна справа поступила до Прокуратури Московського району міста Харкова для організації подальшого розслідування. 03 липня 2002 року ОСОБА_2 було пред'явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 210 КК України та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, а кримінальну справу направлено до Московського районного суду міста Харкова. 10 лютого 2006 року суд повернув кримінальну справу в Прокуратуру Московського району міста Харкова для проведення додаткового розслідування. 10 квітня 2007 року вказана кримінальна справа у відношенні ОСОБА_2 була закрита за п. 2 ст. 6 КПК України, запобіжний захід було скасовано.
За таких обставин судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що позивач перебував під слідством в період з 26 червня 2002 року по 10 квітня 2007 року, тобто 57 місяців 15 днів, в цей час до нього був обраний запобіжний засіб у вигляді підписки про невиїзд, що спричинило позивачу моральні страждання.
Відповідно до пунктів 6, 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених органів, встановлюється законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови № 4 від 31 березня 1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Відшкодування шкоди, завданої органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, передбачено Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”. Відповідно до ст. 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; 3) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”, а також ч. 1 ст. 1176 ЦК України, ОСОБА_2 вправі порушувати питання про відшкодування моральної шкоди, оскільки щодо нього вчинялися незаконні дії з незаконного порушення кримінальної справи, незаконного затримання та обрання міри запобіжного заходу.
Згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 4 Закону, ч. 2 ст. 23 ЦК України відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральні втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до частини 5 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також згідно прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема рішень Європейського Суду від 8 червня 1976 року у справі “Енгель та інші проти Нідерландів” та рішенню “Боцано проти Франції” від 2 грудня 1986 року, які в силу ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання на порушення положень цієї статті, має захищене позовом право на відшкодування.
Стягуючи на користь позивача 53 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із характеру, обсягу та тривалості страждань, яких зазнав позивач, можливості відновлення його немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у життєвих і трудових стосунках, ступеня зниження рівня репутації та авторитету.
Висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення на його користь завданої матеріальної шкоди є вірними, оскільки саме прокуратурою відносно позивача була закрита кримінальна справа на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутності в діях позивача ознак злочину та скасовано запобіжний захід в вигляді підписки про невиїзд.
Суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 має право на відшкодування моральної шкоди, тому що в 2001 році він був притягнений до кримінальної відповідальності із застосуванням запобіжного заходу - підписки про невиїзд - незаконно, оскільки в липні 2006 року кримінальну справу органом досудового слідства закрито за відсутністю в діянні складу злочину та недоведеністю участі обвинуваченої у вчиненні злочину.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційних скарг були предметом ретельного дослідження суду першої інстанції і свого підтвердження не знайшли.
Керуючись ст.ст. 303,304, п.1 ч.1 ст.307,ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319,324 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, прокуратури Московського району м.Харкова та Державного Казначейства України - відхилити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 квітня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий, суддя –
Судді-