Справа № 22-ц-7393/2010р. Головуючий 1-ї інстанції
Тарасової І.В.
Категорія: аліменти Доповідач - Черкасов В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частина)
30 червня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого судді - Кукліної Н.О.
суддів - Черкасова В.В., Шевченко Н.Ф.
при секретарі - Каплоух Н.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини
по апеляційній скарзі ОСОБА_3
на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2010 року, -
Керуючись ст.ст. 303,304, п.1 ч.1 ст.307,ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319,324 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий, суддя –
Судді-
Справа № 22-ц-7393/2010р. Головуючий 1-ї інстанції
Тарасової І.В.
Категорія: аліменти Доповідач - Черкасов В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого судді - Кукліної Н.О.
суддів - Черкасова В.В., Шевченко Н.Ф.
при секретарі - Каплоух Н.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини
по апеляційній скарзі ОСОБА_3
на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2010 року
встановила:
05 січня 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання їх неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 25% всіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи з 05.01.2010 року до досягнення дитиною повноліття та визначити місце проживання дитини з матір’ю. А просила стягнути з відповідача на її утримання, як дружини у зв’язку з доглядом за дитиною у розмірі 50% всіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи з 05.01.2010 року до досягнення дитиною З років.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона знаходиться з відповідачем у шлюбі, який був зареєстрований 11.10.2008 року, від шлюбу вони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. З листопада 2009 року вони проживають окремо, неповнолітня дитина мешкає разом з нею. На теперішній час вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною та отримує допомогу у розмірі 130 грн., інших доходів не має. Відповідач матеріальної допомоги на утримання її та їх неповнолітньої дитини не надає. Вона не має матеріальної можливості утримувати неповнолітню дитину та себе, у зв’язку з чим просить суд стягнути аліменти з відповідача на утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею повноліття та на її утримання до досягнення дитиною 3 років.
У ході розгляду справи позивачка змінила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 25% всіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 05.01.2010 року до досягнення дитиною повноліття та стягнути з відповідача аліменти на утримання її, як дружини у зв’язку з доглядом за дитиною у розмірі 25% всіх видів заробітку, починаючи з 05.01.2010 року до досягнення сином трьохрічного віку.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та пояснив, що визнає позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, але не визнає позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини та пояснив, що він зареєстрований та працює приватним підприємцем, здійснює торгівельно-закупочну діяльність. Дохід, який він отримує є невеликим, крім забезпечення власних потреб, він вимушений витрачати кошти на утримання будинку, в якому проживає, який залишився після смерті його матері, та належного йому автомобіля, який він використовує при здійсненні підприємницької діяльності. Також відповідач пояснив, що він має нормальний стан здоров’я, на обліку у лікарів з приводу будь-яких захворювань не перебуває, інших неповнолітніх дітей або осіб, які перебувають на його утриманні не має.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2010 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини - задоволено.
З ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Харкова, на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.01.2010 року до досягнення дитиною повноліття.
З ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Харкова, аліменти на користь ОСОБА_2 на її утримання, у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку, починаючи з 05.01.2010 року до досягнення сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьохрічного віку.
З ОСОБА_3 стягнуто судовий збір в дохід держави у розмірі 51 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати ухвалити нове, яким в задоволені позову про стягнення аліментів на утримання дружини відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги його доводи, розглянув справу в порушення вимог матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, наданих заперечень на апеляційну скаргу, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою з адоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання свого неповнолітнього сина до повноліття та на дружину до досягнення дитиною трьох років дітей. Такі висновки колегія суддів вважає правильними.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.1,3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за рішенням суду у частці доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що вони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 11.10.2008 року, мають неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.4-5), який на даний час мешкає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні.
Із повідомлення Державної податкової адміністрації України у Червонозаводському районі м.Харкова від 20.04.2010р. , відповідач ОСОБА_3 зареєстрований, як фізична особа підприємець знаходиться на обліку з 03.12.2001 року, обсяг виручки за перший квартал 2008 року склав у розмірі 28 255 грн., а за перше півріччя 2008 року склав у розмірі 48 655 грн.. наданої податкової звітності отримав у 2009 році валовий дохід наростаючим підсумком з початку року: І кв. - 12100 грн., 1 півр. -23700 грн., 9 міс. - 36800 грн., 2009 рік - 50300 грн.
Матеріалами справи підтверджено та наявними у справі доказами, що відповідач маючи стабільний дохід не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, тому з нього на користь позивачки підлягають стягненню аліменти на утримання сина.
Згідно зі ст.84 Сімейного кодексу України, дружина має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання має дружина, з якою проживає дитина, і у випадку розірвання шлюбу. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Згідно довідки ТОВ «Будмен Інтер» № 1 від 04.01.2010 р. позивачка ОСОБА_2 працює в товаристві на посаді консультанта з 01.11.2006 року. На теперішній час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3 років з 17.02.2009 року по 26.12.2011 року, перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення та отримує допомогу по догляду за дитиною до 3 років з 17.02.2009 р. по теперішній час(а.с.28).
Судом першої інстанції орбгрунтовано встановлено, що відповідач є фізичною особою-підприємцем з 2001 року, матеріальне становище дозволяє утримувати сина та дружину, оскільки інших неповнолітніх дітей або осіб, які перебувають на його утриманні він не має, на обліку у лікарів з приводу будь-яких захворювань не перебуває .
Висновок суду першої інстанції щодо визначення стягнення з відповідача розміру аліментів доводами апеляційної скарги не спростовується..
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги були предметом ретельного дослідження суду першої інстанції і свого підтвердження не знайшли.
Керуючись ст.ст. 303,304, п.1 ч.1 ст.307,ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319,325 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий, суддя –
Судді-