Справа № 6636 Головуючий у 1 інстанції Пивоварова Ю.О.
Категорія 47 Доповідач Лук'янова С.В.
У Х В А Л А
Іменем України
19 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючого судді Лук'янової С.В.
суддів Принцевської В.П., Баркова В.М.
при секретарі Сирота Д.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Пролетарського районного суду міста Донецька від 14 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивачки, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
в с т а н о в и в :
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Пролетарського районного суду міста Донецька від 14 квітня 2010 року і направлення справи на новий розгляд через неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи (а.с.35-36).
Позовна заява не відповідає вимогам п.п.2, 5, 6 ст.119 ЦПК України. Об’єктивні причини для розірвання шлюбу відсутні. Суд формально надав строк для примирення один місяць, хоча він і його представник просили надати строк для примирення в межах шести місяців.
Суд детально не вивчив та не оцінив мотиви розлучення, не з’ясував фактичні відносини сторін. Короткочасний розлад в сім’ї чи необґрунтоване бажання одного з подружжя не є достатніми для розірвання шлюбу при наявності двох малолітніх дітей. (а.с.35-36).
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги; позивачка не визнала апеляційну скаргу і просила залишити рішення суду першої інстанції без зміни.
Рішенням Пролетарського районного суду міста Донецька від 14 квітня 2010 року шлюб між сторонами розірваний (а.с.29-30).
Цим рішенням встановлено, що 12 березня 2005 року сторони зареєстрували шлюб, від якого мають двох дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Фактичні шлюбні відносини сторони припинили 31 грудня 2009 року. Наданий судом строк для примирення терміном на один місяць не дав позитивного результату. Відповідач не вжив заходів для налагодження відносин з позивачкою.
Суд прийшов до висновку, що подальше спільне життя подружжя неможливе, засоби збереження шлюбу результатів не дали, тому шлюб між сторонами необхідно розірвати (а.с.29-30).
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню через наступне.
Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з вимогами ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.
Матеріали справи підтверджують, що у січні 2010 року позивачка звернулася в суд з позовом про розірвання шлюбу (а.с.3-4).
Відповідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі Постанова) проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.
В суді першої інстанції відповідач не визнав позов і не був згоден на розірвання шлюбу, у зв’язку з чим суд надав сторонам час для примирення терміном на один місяць (а.с.20). Апеляційний суд вважає, що строк для примирення визначений судом першої інстанції з врахуванням конкретних обставин справи, оскільки у вересні 2009 року позивачка вже зверталася з позовом про розірвання шлюбу і сторони мали достатній строк для обговорення долі своєї сім’ї, а відповідач – для узгодження взаємовідносин із позивачкою.
Шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ст. 24 СК України).
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (чч. 3, 4 ст. 56 СК України).
Після спливу встановленого часу для примирення позивачка наполягала на розірванні шлюбу, відповідач позов не визнав.
Пункт 10 Постанови також передбачає, якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.
Задовольняючи позов, суд першої виходив із того, що наданий судом строк для примирення терміном на один місяць не дав позитивного результату; відповідач не вжив заходів для налагодження відносин з позивачкою, тому подальше спільне життя подружжя неможливе.
В судовому засіданні апеляційного суду позивачка наполягає на розірванні шлюбу, не бажає зберігати сім’ю з відповідачем і вважає, що подальше спільне життя з відповідачем суперечить її інтересам та інтересам двох малолітніх дітей, оскільки неповага відповідача до неї негативно впливає і на неї, і на їхніх малолітніх дітей.
Враховуючи конкретні обставини справи (а.с.3,16, 17), апеляційний суд вважає, що в сім’ї сторін має місце не короткочасний розлад, тому бажання лише позивачки розірвати шлюб при наявності двох малолітніх дітей є достатнім.
Апеляційний суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки та інтересам їх малолітніх дітей. Тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність розірвати шлюб між сторонами.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Враховуючи викладене в сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для скасування або зміни рішення суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Пролетарського районного суду міста Донецька від 14 квітня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді