Справа № 22ц – 9656 2010 рік Головуючий першої інстанції Щербаченко І.В.
Категорія 57 Доповідач Пономарьова О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Бондаренко Л.І., Соломахи Л.І.,
при секретарі Валуйському В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області, третя особа головне управління державного казначейства України у Донецькій області, про зобов’язання проведення відповідних виплат як особі, яка має соціальний статус «дитина війни», -
в с т а н о в и в :
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 квітня 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області з обов’язане здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла в цей період, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з урахуванням фактично здійснених виплат за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року у розмірі 1240,20 грн..
Не погоджуючись з рішенням суду, Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги відповідач зазначив, що згідно зі ст.71 Закону України від 26 грудня 2008 року «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України у 2009 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати. Виплати позивачу здійснювалися відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Зазначені правові норми не визнані неконституційними Конституційним Судом України, тому немає підстав ігнорувати їх виконання. Обов’язок виконання постанов Кабінету Міністрів України передбачено ст.117 Конституції України. Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який у подальшому було визнано неконституційним.
Сторони про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання не з’явилися. Відповідач подав клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.
Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу з наступних підстав.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування ( за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило.
Зазначений висновок відповідає вимогам закону та наданим доказам по справі.
З обставин справи вбачається , що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до соціальної групи «діти війни» . Факт перебування позивача на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області визнано відповідачем, який сплачує йому пенсію за віком та додатково в 2009 році нараховує щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 49,80 грн.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції на момент звернення позивача передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути взяті до уваги.
Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Відповідно до вимог ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Як передбачено положеннями ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» зі змінами та абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у 2009 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 01 січня 2009 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року становить 498 грн., а з 1 листопада 2009 року – 573 грн.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, що виплата проводилася у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», не можуть бути прийняті до уваги.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Суд правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді