Головуючий у 1 інстанції Клименко В.П.
Суддя-доповідач Висоцька В.С.
УХВАЛА
Іменем України
22 липня 2010 року справа № 22ц-10896
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Висоцької В.С.
суддів: Біляєвої О.М., Осипчук О.В.
при секретарі судового засідання: Суліма Є.Ю.
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу судовому засіданні
Управління Пенсійного фонду України у м. Докучаєвську Донецької області
на рішення Докучаєвського міського суду Донецької області
від 10 червня 2010 року
по справі
за позовом ОСОБА_3
до Управління Пенсійного фонду України у м. Докучаєвську Донецької області
про Стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Докучаєвського міського суду Донецької області від 10 червня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області на користь ОСОБА_3 щомісячну доплату до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 1 січня 2009 року по 31.12.2009 року - 1195,20 грн., судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справі 120 грн.
Не погодившись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог та зобов’язання повернення судового збору в сумі 51 грн., витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справі 120 грн.
Відповідач зазначив, що законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно - правового акту, який було визнано у подальшому неконституційним. Ні рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, ні іншим нормативно – правовим актом не передбачено відновлення дії статі 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Згідно до ст.71 Закону України від 26 грудня 2008 року "Про державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України у 2009 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати. Виплати позивачу здійснювалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян". Зазначені правові норми не визначені неконституційними Конституційним Судом України , тому немає підстав ігнорувати їх виконання.
Відповідач також зазначив, що видатки на сплату судового збору та витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи їм не передбачені. Кошти Пенсійного Фонду спрямовуються лише на виплату пенсій та соціальних послуг, використання коштів на інші цілі не передбачені законом.
Представник Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську за викликом до суду не прибув, просили розглядати справу у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і здійснити позивачу відповідні нарахування ( за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило.
Суд першої інстанції також виходив з того, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Зазначений висновок відповідає вимогам закону та наданим доказам по справі.
З обставин справи вбачається, що ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відноситься до соціальної групи "діти війни", що підтверджується копією паспорта, копією відповідного посвідчення (а.с.4,5).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла на момент звернення позивача, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не можуть бути взяті до уваги.
Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 рік.
Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, що виплата проводилася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" не можуть бути прийняті до уваги.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрати, пов’язаних з розглядом справи. До судових витрат, пов’язаних з розглядом судової справи належать витрати на інформаційно – технічне забезпечення.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_4, звертаючись з позовом сплатила судовий збір 51 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи 120 грн., що підтверджено квитанціями (а.с.2-3).
Оскільки судове рішення ухвалено на користь позивачка, суд обґрунтовано стягнув з відповідача понесені ним судові витрати.
Доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України про звільнення від сплати судового збору не можуть бути прийняті до уваги, оскільки пільги по звільненню від судового збору застосовуються при зверненні до суду, а не покладенні їх при винесенні судового рішення.
Доводи апеляційної скарги про звільнення від сплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи не ґрунтуються на законі.
Нормами діючого ЦПК не передбачено звільнення учасників цивільного процесу від витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.
При зверненні з апеляційною скаргою до апеляційного суду Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську повинно було сплачувати витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. відповідно до Розмірів витрат з інформаційно – технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених Постановою КМУ від 21 грудня 2005 року №1258 з подальшими змінами. Оскільки апеляційна скарга не задоволена, витрати підлягають стягненню з відповідача.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1,308,314,315 ЦПК України апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області відхилити.
Рішення Докучаєвського міського суду Донецької області від 10 червня 2010 року залишити без змін.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області на користь держави витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного суду України протягом двох місяців після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий В.С.ВИСОЦЬКА
Судді О.М.БІЛЯЄВА
О.В.ОСИПЧУК