КОПІЯ

Справа № 22-2578     2010 р.                                      Рішення ухвалено під головуванням

Категорія      57                                                                                                         Димбіцького Ю.В.                                    

                                                                                         Доповідач     Пащенко Л.В.

УХВАЛА

Апеляційного суду Вінницької області

від 26.07.2010 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

                                               Головуючого: Пащенко Л.В.    

           Суддів: Мартьянової Л.І., Сопруна В.В.

           При секретарі: Пшеничній Л.В.

Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Іллінецького районного суду від 03 червня 2009 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Іллінецької РДА про стягнення разової щорічної допомоги учаснику війни, -

        ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся в суд з вищевказаним позовом, у якому просив  стягнути на його користь недоплачену в 2004 - 2007 роках разову грошову допомогу в загальній сумі 9547 грн. відповідно до ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Постановою Іллінецького районного суду від 03 червня 2009 року  в позові  ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить постанову суду, як постановлену з порушенням вимог закону, скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення по слідуючих підставах.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є інвалідом війни 1-ї групи, а до 2007 року мав статус інваліда війни 2-ї групи. Згідно довідки управління праці та соцзахисту населення Іллінецької РДА за №396/04 від 17.07.2007 року ОСОБА_2, як інваліду війни, було виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня в 2004 році у розмірі 160 грн., в 2005 році у розмірі 330 грн., в 2006 році у розмірі 400 грн., в 2007 році у розмірі 450 грн..

Відповідно до ст.13 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” інвалідам війни 1-ї групи та 2-ї групи щорічно до 5-го травня виплачується разова грошова допомога відповідно у розмірі 10-ти мінімальних пенсій за віком та 8-ми мінімальних пенсій за віком..

Суд прийшов до правильного висновку, відмовивши ОСОБА_2 в позові.

Свою постанову, суд мотивував тим, що позивач пропустив, встановлений ч.2 ст.99 КАС України, річний строк звернення до суду.

Як видно з матеріалів справи, позивач первісно подав даний позов до окружного адміністративного суду 27.07.2007 року, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.32), а тому вищезазначені мотиви відмови є вірними відносно позовних вимог позивача в частині щодо виплати щорічної разової допомоги до 5-го травня за 2004-2005 роки.

Що стосується таких вимог за 2006-2007 роки, то судова колегія наводить свої мотиви.

Законами України від 20.12.2005 року “Про Державний бюджет України на 2006 рік” та від 19.12.2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік” інвалідам війни передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Рішенням  Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року відповідні положення ЗУ “Про Державний бюджет України на 2007 рік”  визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 09.07.2007 року. А відповідні положення ЗУ “Про державний бюджет України на 2006 рік” неконституційними взагалі не визнавались.

Враховуючи вищевказані обставини та з огляду на те, що виплата щорічної разової грошової допомоги відповідачем позивачу здійснювалась до 5-го травня 2006 та 2007 років – в період коли наведені норми Законів про держбюджет були чинними, а їх виконання було обов’язковим для відповідача, тобто дії відповідача на час виплати позивачу  зазначеної допомоги за вказані роки були правомірними і узгоджувались з положеннями ст.19 Конституції України, то в цій частині вимог ОСОБА_2 слід відмовити за їх безпідставністю .

  Оскільки невиплата позивачу зазначеної допомоги у повному розмірі викликана не протиправними діями Управління, а прийняттям законодавцем неконституційних положень до відповідного Закону, то захист його порушених прав щодо отримання недоплаченої суми може відбуватися лише в порядку, визначеному ч.3 ст.152 Конституції України шляхом звернення з позовом про відшкодування шкоди.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Іллінецького районного суду від 03 червня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців з дня її проголошення.

Судді: підписи:

З оригіналом вірно: