Справа № 2-160/10

 ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14 червня 2010 року.               Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого  - судді Дідовця В.А.

при секретарі  -  Каширіній О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку “Європейський”, треті особи – ЗАТ “Торговий Дім “Інтерсервіс”, ВАТ “Комерційний банк”Національний Стандарт” ,  про визнання права власності на майнові права на нерухоме майно та зобов’язання укласти кредитний договір, -

В С Т А Н О В И В:

         Позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного комерційного банку “Європейський”, треті особи – ЗАТ “Торговий Дім “Інтерсервіс”, ВАТ “Комерційний банк”Національний Стандарт”про визнання права власності на майнові права на чотирьохкімнатну квартиру №20, що буде збудована та розташована на восьмому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_2, загальною площею 151,54 кв. м., та машиномісце № 10 на першому поверсі підземного автопаркінгу за адресою: АДРЕСА_2, а також зобов’язанні Відповідача укласти з Позивачем кредитний договір і видати кредит у розмірі 300 000,00 (триста тисяч) гривень для придбання легкового автомобіля марки AUDI, моделі A8 Long, 2005 року випуску.

          У  судовому засіданні представник позивача  ОСОБА_2  свої позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі,   вважає відмову у видачі кредиту та невизнання його права власності АКБ «Європейський» незаконними, та такими, що суперечать діючому законодавству України.

               Представник відповідача - АКБ “Європейський” в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

                Третя особа 1 - ЗАТ “Торговий Дім “Інтерсервіс” в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

                Третя особа 2 – ВАТ “Комерційний банк”Національний Стандарт” в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

      Відповідач та треті осби були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.  За таких обставин на підставі ч.4 ст.169 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних  доказів та зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

                 Розглянувши надані докази, матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що 09 лютого 2007 року між Позивачем та Закритим акціонерним товариством «Торговий Дім «ІНТЕРСЕРВІС» і Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Національний стандарт» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав. Відповідно до умов даного договору Третя особа 2 за участю Третьої особи 1 продала Позивачу майнові права на чотирьохкімнатну квартиру № 20, що буде збудована та розташована на восьмому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_2, загальною площею 151,54 кв. м., та машиномісце №  10 на першому поверсі підземного автопаркінгу за адресою: АДРЕСА_2.

       Вважаючи себе власником вказаної нерухомості, 18 квітня 2007 року, з метою отримання кредиту для придбання легкового автомобіля для власних потреб, Позивач звернувся до Відповідача з проханням про видачу споживчого кредиту у сумі 300 000,00 (триста тисяч) гривень.

      При цьому, Позивач надав Відповідачу оригінали та копії всіх документів, що вимагались працівниками банку, заповнив усі необхідні анкети.

      04 червня 2007 року Позивачем було отримано лист Відповідача № 251 від 31 травня 2007 року, в якому останній повідомив мене про відмову у наданні кредиту, в зв’язку з тим, що на його думку  у Позивача відсутнє право власності на майнові права на квартиру та машиномісце за договором купівлі-продажу майнових прав від 09 лютого 2007 року, що пропонувались ним в забезпечення за кредитним договором, а сам договір не відповідає чинному законодавству України.

              Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, суд дійшов висновку, що позов  підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Статтею 1056 ЦК України визначено, що кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

    До інших обставин, які свідчать про те, що наданий позичальнику кредит не буде повернутий відносять відсутність у позичальника офіційних доходів або їх низький рівень, наявність непогашених кредитів, отриманих раніше у цього ж або іншого кредитодавця, наявність непогашеної судимості за корисливі злочини, слабкий стан здоров’я тощо.

    Отже, банк має право відмовити позичальнику у видачі кредиту лише у разі порушення відносно позичальника справи про банкрутство або виключно у разі наявності у банку інформації (обґрунтованого припущення) щодо неможливості вчасного повернення позичальником кредиту, а не як не невизнанням кредитодавцем права власності позичальника на предмет застави.    

В даному випадку, всі вказані обставини  відсутні (у відношенні Позивача не порушено провадження про банкрутство, він має стабільний високий рівень доходів, до кримінальної відповідальності не притягувався), а тому у Відповідача не має підстав для відмови у видачі Позивачуі кредиту та укладання зі мною кредитного договору.

Таким чином, відмова Відповідача від видачі мені кредиту є  такою, що не ґрунтується на нормах ЦК України та суперечить їм.

Безпідставним, є також і твердження Відповідача щодо невідповідності договору купівлі-продажу майнових прав від 09 лютого 2007 року нормам законодавства України і як наслідок, відсутності у Позивача права власності на чотирьохкімнатну квартиру № 20, що буде збудована та розташована на восьмому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_2, загальною площею 151,54 кв. м., та машиномісце №  10 на першому поверсі підземного автопаркінгу за адресою: АДРЕСА_2, а також відсутність у нього майнових прав на вказану нерухомість.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

 Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений (ст. 209 ЦК України).

За загальним правилом встановленим ст. 208 ЦК України договір купівлі-продажу укладається у простій письмовій формі.

Винятки з цього правила становлять лише договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна які укладаються у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст. 657 ЦК України).

Отже, до договору купівлі-продажу майнових прав законодавством України (зокрема ЦК України) встановлена проста письмова форма.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

При цьому, до майнових прав зазвичай відносяться будь-які права особи, що будь-яким чином пов’язане з володінням, користуванням та розпорядженням  будь-яким майном.

Згідно ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, за своїм змістом та нормативним регулюванням майнові права на нерухомість відрізняються від самої нерухомості.

В даному випадку між Позивачем, Третьою особою 1 та Третьою особою 2 було укладено  договір купівлі-продажу майнових прав, щодо якого ЦК України встановлена проста письмова форма.

Даний договір було підписано зі сторони Третіх осіб особами, які мали належний обсяг повноважень, скріплено печатками і його умови в подальшому були виконанні з боку Позивача, а саме виконання прийнято Третьою особою 2.

Крім того, наявність права здійснювати продажу майнових прав на квартиру та машиномісце саме у Третьої особи 2 підтверджена рішенням Печерського районного суду від 30 жовтня 2006 року та рішенням Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2007 року, які на момент укладання договору набрали законної сили.

Отже, у Відповідача відсутні підстави вважати договір купівлі-продажу майнових прав від 09 лютого 2007 року таким, що не відповідає вимогам законодавства України, а сам договір купівлі-продажу укладено належними особами, що мали необхідний обсяг повноважень, у формі, що не суперечить чинному законодавству України.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

При цьому, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

В даному випадку, уклавши 09 лютого 2007 року договір купівлі-продажу майнових прав на чотирьохкімнатну квартиру № 20, що буде збудована та розташована на восьмому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_2, загальною площею 151,54 кв. м., та машиномісце № 10 на першому поверсі підземного автопаркінгу за адресою: АДРЕСА_2, Позивач набув весь необхідний обсяг прав власника, щодо даної квартири та машиномісця, які будуть побудовані у майбутньому.

Даний договір є чинним, станом на 05 червня 2007 року в установленому законом порядку не визнаний судом недійсним або нікчемним.

Таким чином, саме Позивач є власником як майнових прав на чотирьохкімнатну квартиру № 20, що буде збудована та розташована на восьмому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_2, загальною площею 151,54 кв. м., та машиномісце № 10 на першому поверсі підземного автопаркінгу за адресою: АДРЕСА_2, так і самих вказаної квартири і машиномісця.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, способом захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, може бути визнання права.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 15, 205, 207, 208, 209, 316, 317, 328, 392, 1054, 1056 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215,218, 224-226    ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

 Позовні вимоги задовольнити повністю.

         Визнати за ОСОБА_1 (65000, АДРЕСА_1) право власності на майнові права на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 151,54 кв. м., та машиномісце № 10 на першому поверсі підземного автопаркінгу за адресою: АДРЕСА_2.

 Визнати відмову АКБ «Європейський» у видачі кредиту ОСОБА_3 незаконною та зобов’язати АКБ «Європейський» укласти з ним кредитний договір і видати кредит у розмірі 300 000,00 (триста тисяч) гривень для придбання легкового автомобіля марки AUDI, моделі A8 Long, 2005 року випуску.

            Рішення може бути оскаржене, заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Червонозаводського районного суду міста Харкова. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Червонозаводський районний суд  міста Харкова в порядку  статей  295, 296 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто Червонозаводським районним судом міста Харкова, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання ним копії.

 Суддя                                                                                                                    В.А.    Дідовець