Справа № 2а-2894/10/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Гром Л.М.
при секретарі - Тищенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Проектний інститут «Архпроект» до Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В :
25.02.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та просить суд скасувати рішення заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 294 від 31.03.2010 року про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Свої вимоги обґрунтовує тим, що для всіх працівників по листкам непрацездатності, котрих Фонд вказував на переплату була встановлена відрядна система оплати праці, оскільки, всі вони відносяться до виробничого персоналу ТОВ «Проектний інститут «Архпроект» та працювали в якості надомних робітників. Це підтверджується зокрема наказом № 88 (к) від 22.10.2007 року, № 58 (к) від 21.08.2008 року та № 68 (к) від 01.08.2007 року. Позивач, зазначив, що не зрозуміло, на підставі чого відповідачем в акті перевірки було зроблено висновок про те, що частина працівників які віднесені до виробничого персоналу працювала за умовами оплати праці згідно «умовних посадових окладів». Оскільки оплата праці згідно «умовних посадових окладів» була встановлена лише для адміністративно-управлінського та обслуговуючого персоналу, тобто для працівників з погодинною оплатою праці, про що зазначено в колективному договорі (розділ 3). Для надомних працівників які працюють за відрядною системою оплати праці ведення обліку використання робочого часу є неможливим.
В цьому випадку середньоденна заробітна плата працівника визначається шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески на кількість календарних днів за розрахунковий період. Що прямо вказано в третьому абзаці пункту 14 «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням». Розрахунковим періодом при цьому у відповідності до пункту 4 того ж порядку є останні шість календарних місяців. Саме таким чином і були здійсненні спірні розрахунки, які відповідач визнав незаконними. Позивач, в судовому засіданні наголошував, що аналогічну позицію стосовно порядку розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності працівникам, які працюють на умовах роботи вдома займає й Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про що вона у відповідь на їх запит зазначала у листах від 12 та 22 квітня 2010 року. Спірна ситуація виникла внаслідок помилково зробленого представниками відповідача висновку про те, що працівники вказані в акті перевірки та приписі, а саме: Сидоренко М.П., Чикін В.В., Загреба О.В., Стьопіна Т.Ф., Андреєва О.Ю., Розстальна В.Л., Андросенко А.О., Гавриленко О.І., Бруй П.В., Мурзачева Н.Г., Горбачова Л.І., та Ющенко М.С. працювали за умовами оплати праці згідно «умовних посадових окладів», які встановлювалися штатно-посадовими розкладами, затвердженими директором та погодженими з уповноваженими від трудового колективу. Всі вищезазначені працівники працювали на відрядній системі оплати праці, та були надомними працівниками, що підтверджується наказами № 88 (к) від 22.10.2007 року від № 58 (к) від 21.08.2008 року та № 68 (к) від 01.08.2007 року.
Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила суд відмовити в задоволенні їх в повному обсязі. Свої заперечення пояснила тим, що Під час перевірки ТОВ ПІ "Архпроект" було встановлено порушення ч. І ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 року № 2240 (далі - Закон № 2240) в частині призначення та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності працівникам виробничих структурних підрозділів інституту, що призвело до переплати за рахунок коштів Фонду на загальну суму 21891,48 грн.
ТОВ ПІ "Архпроект" укладаються договори підряду із замовником щодо виконання певних робіт, які виконуються найманими працівниками страхувальника. Оплата праці працівників виробничих структурних підрозділів інституту нараховувалась та виплачувалась згідно з протоколами по розподілу заробітної плати. В даних протоколах зазначається вартість наданих послуг, а також розмір оплати праці робітників, задіяних в даному проекті, а саме 45% від загальної вартості наданих послуг. Табелі обліку використання робочого часу та графіки робіт в інституті не ведуться, відсутні також підтвердження, за який проміжок часу повинна була виконуватись та чи інша робота (відсутні нормативи на виконання роботи), за яку нараховувалась заробітна плата.
Перевіркою було встановлено, що на підприємстві оплата праці працівників виробничих структурних підрозділів нараховувалась та виплачувалась відповідно до укладених договорів підряду в залежності від обсягу виконаних і реалізованих проектно-вишукувальних робіт, визначених керівником підрозділу, за актами приймання - передачі продукції та в залежності від розміру коштів, що надійшли від замовника за виконані проектно-вишукувальні роботи в повному обсязі, без надання документального підтвердження врахування кількості відпрацьованих працівниками робочих днів у місяці, що призвело до неправомірного призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка відповідно до ч. І ст. 35 Закону України № 2240 є компенсацією втраченого заробітку та надається в формі матеріального забезпечення за період тимчасової непрацездатності.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15 липня поточного року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 21.07.2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню на слідуючих підставах.
Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
Відповідно до п. 5 ст. 10 робочими органами виконавчої дирекції Фонду та його відділень є виконавчі дирекції відділень.
Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 року № 2240 (далі - Закон 2240) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів."
Відповідно до п.3.2 Статуту Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 05.06.2001 року № 9, для реалізації основних напрямів діяльності Фонд повинен забезпечувати:
- контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхувальником страхових внесків, а також обґрунтованістю проведених ним витрат страхових коштів;
- контроль за достовірністю поданих страхувальниками та застрахованими особами відомостей.
Дані положення закріплені в ст. 28 Закону № 2240 «Права та обов'язки страховика».
ТОВ „Проектний інститут „Архпроект" зареєстроване в якості страхувальника в Чернігівській міській виконавчій дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду.
Головним спеціалістом контрольно-ревізійного відділу виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Матвієнко Олександром Костянтиновичем згідно з листом ТОВ «Проектний інститут «Архпроект» від 13.10.2009 року № 103 та на підставі доручення № 82 від 22.02.2010 року проведено позапланову ревізію правильності нарахування, перерахування та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.12.2008 року по 01.02.2010 року.
З 18.12.2009 року головним спеціалістом контрольно-ревізійного відділу виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Чеботар М.С. було розпочато позапланову перевірку правильності нарахування, перерахування та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в ТОВ «ПІ «Архпроект». Під час проведення перевірки було встановлено, що на підприємстві відсутній належний бухгалтерський облік, що унеможливлювало якісне проведення ревізії, тому даним спеціалістом перевірка була призупинена, а ТОВ «Проектний інститут «Архпроект» був наданий час (до 25.01.2010 року) для приведення обліку у відповідність до чинного законодавства.
За результатами перевірки був складений акт від 26.02.2010 року.
На підставі висновку Територіальної державної інспекції праці у Чернігівській області від 09.02.2010 року № 240/03-1 в даному інституті до 29.12.2009 року частина працівників, які віднесені до виробничого персоналу працювала за умовами оплати праці згідно «умовних посадових окладів», які встановлювалися штатно-посадовими розкладами, затвердженими директором та погодженими з уповноваженим від трудового колективу. Однак, всупереч ч. 2 ст. 97 КЗпП України фактична оплата праці вказаних працівників провадилась у залежності від вартості проектно-вишукувальних робіт. Тобто, не зважаючи на існування посадових окладів працівників виробничого персоналу для них застосовувалась відрядна система оплати праці. В інституті не велися табелі обліку використання робочого часу виробничого персоналу, порушена ст. 30 Закону України «Про оплату праці» - відповідно до якої Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, не забезпечувався достовірний облік виконуваної працівниками роботи. Статтею 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Однак, всупереч даній статті оплата праці працівників виробничого персоналу інституту проводилася в залежності від надходження коштів за договорами підряду.
Як передбачено статтею 1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Статтею 2 Закону № 108 визначена структура заробітної плати, яка складається з:
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
У пункті 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 ( далі - Порядку № 1266) зазначено, що середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (грошового забезпечення, розмір якого визначається згідно з нормативно-правовими актами, що регулюють порядок та умови його виплат), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувались страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 10.01.2007 року № 4/13/84-07 при відрядній формі оплати праці розмір основної заробітної плати визначається обсягом виконаної роботи, що відображається у відрядному наряді. При відрядній формі оплати праці працівник не звільняється від обов'язку виконувати встановлену норму робочого часу.
Згідно частини 2 статті 30 Закону № 108 власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ч. І ст. 35 Закону України № 2240 допомога по тимчасовій втраті працездатності надається в формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати у разі настання страхового випадку.
Пунктом 20 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 зазначено, що сума страхових виплат застрахованій особі розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати залежно від страхового стажу, якщо наявність його передбачено законодавством, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті.
Оскільки у страхувальника не було достовірного обліку виконуваної працівниками роботи, не надано підтвердження, за який проміжок часу повинна виконуватися та чи інша робота, неможливо встановити дні, за які повинна надаватися допомога по тимчасовій непрацездатності.
Частиною 1 статті 35 Закону № 2240 передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати.
Оскільки у страхувальника не було достовірного обліку виконуваної працівниками роботи, не надано підтвердження, за який проміжок часу повинна була виконуватись та чи інша робота та неможливо було встановити за який фактично відпрацьований час нараховується заробітна плата, а відповідно і не можливо встановити величину заробітку, який має бути компенсований допомогою по тимчасовій непрацездатності, то суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, які були проведені за рахунок коштів Фонду, в загальному розмірі 21891,48 грн. було не прийнято до заліку.
На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 року № 502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010 року" за результатом перевірки було винесено припис від 26.02.2010 року щодо усунення порушень на суму 21819,48 грн. в тридцяти денний термін, шляхом відображення в звіті Ф-4 ФСС з ТВП по рядку 7 "Не прийнято до заліку". В зв'язку з невиконанням припису виконавчою дирекцією 31.03.2010 року винесено рішення № 294 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф-4 ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій згідно ст. ст. 28, 30 Закону України № 2240 від 18.01.2001 року.
Відповідно до ст. 30 Закону України № 2240 від 18.01.2001 року: „Страхувальник - роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, а також за порушення порядку використання страхових коштів".
За порушення порядку витрачання страхових коштів накладається штраф у розмірі 50 відсотків належної до сплати суми страхових внесків.
Зазначене рішення було оскаржене позивачем до виконавчої дирекції фонду, рішенням від 23.04.2010 року за 05-31-813 відмовлено позивачу в задоволенні.
Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 41, 70, 71, 104, 122 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Гром Л.М.