Справа № 2-1864/2010р.                                                                                                                                                        

РІШЕННЯ

Іменем України

    22 липня 2010 року                                                                                 м. Саки

    Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Смолія А.М., при секретарі Петриченко О.В.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 сільської ради Сакського району АР Крим, третя особа Служба у справах дітей Сакської районної державної адміністрації в АР Крим про визнання права користування жилим приміщенням, вселення в нього,

Встановив:

У листопаді 2009 року ОСОБА_1, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, звернулася до суду з зазначеним позовом.      

 Зазначала, що з 1994 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. У 1996 році їхній сім’ї була виділена двокімнатна кватира АДРЕСА_1, в яку вони вселилися. Через погіршення сімейних відносин, відповідач вигнав її з дітьми з квартири та вона вимушена була переїхати проживати до своєї матері в однокімнатну квартиру. Зважаючи на викладене, просить визнати за нею та неповнолітніми дітьми право користування зазначеною вище квартирою і вселити їх у це житло.

В судовому засіданні позивач підтримала свій позов, навівши ті ж обставини, що викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково, а саме в частині вселення дітей, в решті позов не визнав, оскільки на даний момент проживає у спірному житлі з іншою жінкою.

Відповідач ОСОБА_3 сільська рада Сакського району АР Крим свого представника до суду не направила, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.  

Представник третьої особи ОСОБА_6 підтримала позов ОСОБА_1 з тих підстав, що у разі його здоровленні будуть реалізовані та захищені житлові права неповнолітніх дітей.  

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.                                     Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.                 Судом установлено, що кватира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_4 на підставі рішення профсоюзного комітету ЗАТ «Євпаторійський завод будівельних матеріалів» від 30 травня 1996 року (протокол № 61). В подальшому, в порядку розширення житлової площі, 04 жовтня 1996 року профсоюзним комітетом ЗАТ «Євпаторійський завод будівельних матеріалів» було прийнято рішення про передачу ОСОБА_4 ще однієї квартири площею 12 м2  в цьому ж будинку (протокол № 63).

Як слідує з пояснень позивача та технічної документації на кватира АДРЕСА_1 вона складається з двох кімнат.

Шлюб між сторонами був укладений 1 грудня 1994 року, від шлюбу в 1994 році народився син ОСОБА_5, а в 1997 році дочка ОСОБА_4.

15 вересня 2003 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірвали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1.

З довідки № 799/06-3.12 від 23 листопада 2009 року слідує, що по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4.

Судом встановлено, що позивач разом з двома неповнолітніми дітьми з лютого 2002 року проживає за адресою: АДРЕСА_2. Зазначене житло належить матері позивача ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 жовтня 2008 року.

З медичних документів представлених позивачем слідує, що дочка сторін ОСОБА_4 має низку захворювань: уроджений порок серця та синдром Дауна.

Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 27 березня 2009 року у задоволені позову ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 та її малолітніх дітей, такими що втратили право користування кватирою АДРЕСА_1 відмовленою. Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 16 червня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на зазначене рішення суду першої інстанції було відхилено, отже рішення набрало законної сили.

Судам двох інстанцій встановлено, що позивач поза своєї волі не проживає у спірній квартирі.

Відповідно зі ст. 64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно  проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач є наймачем кватири АДРЕСА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є його неповнолітніми дітьми, позивач є його колишньою дружиною, яка поза своєї волі була фактично виселена відповідачем зі спірної квартири.

Згідно з ч. 5 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Як слідує з пояснень сторін ОСОБА_2 фактично самовільно здійснив перепланування двох кімнат в однокімнатну квартиру, доказів про отримання відповідних дозволів на це не представив, оскільки вони відсутні.  

Зважаючи на викладене наявні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про вселення її та дітей у кватиру АДРЕСА_1.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права користування спірною квартирою не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, як зазначалося вище, право позивача та її дітей на користування спірною квартирою передбачено нормами ЖК Української РСР, таке право вона не втратила, що підтверджується судовими рішеннями. Суд приймаючи рішення про вселення позивача з дітьми у квартиру фактично реалізує таке право позивача.

Отже, право позивача на користування спірним житлом існувало та продовжує існувати, а тому не потребує додаткового визнання у судовому порядку.    

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 9, 64 ЖК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212 – 215 ЦПК України, суд                                  

Вирішив:

    Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Вселити ОСОБА_1 разом із неповнолітніми дітьми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, у кватиру АДРЕСА_1.

    У задоволені позову у частині визнання за ОСОБА_1 та її неповнолітніми дітьми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, права на користування   кватирою АДРЕСА_1 відмовити.    

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 8,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.    

    Суддя                                                        Смолій А.М.