Справа № 22ц/4341 Головуючий в суді 1 інст.: Кондратюк
Категорія 79 Доповідач: Микитюк
УХВАЛА
Іменем України
26 липня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Худякова А.М., Омельчука М.І.
при секретарі Сапінській Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі про визнання неправомірними дій та стягнення коштів
за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі
на постанову Овруцького районного суду від 01 грудня 2009 року,
в с т а н о в и л а :
Позивачка у квітні 2009 року звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача недоплачені за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. кошти, виплата яких передбачена статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також визнати дії відповідача щодо відмови у виплаті неправомірними. В обґрунтування позову зазначила, що є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи. Всупереч вимогам Закону, який пов’язує розмір цих виплат із мінімальною заробітною платою, соціальні виплати у вказаний період отримувала в розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836.
Постановою Овруцького районного суду від 01 грудня 2009 року позов задоволено частково. З Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі на користь позивачки стягнуто 8556 грн., передбачених ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01.05.2008р. по 31.12.2008р. Дії відповідача щодо відмови у виплаті цих коштів визнані неправомірними. В решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в в Овруцькому районі просить скасувати постанову. Апелянт посилається на те, що кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, він керується положеннями чинної Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Також зазначає, що до Пенсійного фонду не надходять кошти з державного бюджету для надання пільг та компенсацій для постраждалих від Чорнобильської катастрофи і Пенсійний фонд не є розпорядником таких коштів.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в чинній на час існування спірних правовідносин редакції передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на радіоактивно забрудненій території підвищуються у розмірах, визначених ч.1 ст.39 Закону.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України „Про пенсійне забезпечення” виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України .
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягає саме стаття 39 Закону № 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенцію) та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Протоколу 1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. В рішеннях у справах Кечко проти України, 2005 рік Broniowski v. Poland , 1996 рік Azinas v Cyprus, 2002 Європейський Суд з прав людини прийшов до висновку, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. До „майнових прав” і „власності” може бути прирівняно право заявника на матеріальний інтерес, зокрема щодо отримання пенсії чи надбавки до заробітної плати.
В рішенні у справі Кечко проти України, 2005 рік суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Суд не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (рішення у справі Бурдов проти Росії, 2000 рік ).
Отже, постанова ухвалена із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому залишається без змін. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі відхилити.
Залишити без змін постанову Овруцького районного суду від 01 грудня 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: