Справа № 22ц/3865 Головуючий в суді 1 інст.: Попова
Категорія 79 Доповідач: Микитюк
УХВАЛА
Іменем України
22 липня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Широкової Л.В., Худякова А.М.
при секретарі Сапінській Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області, Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира про визнання неправомірними дій, зобов’язання провести перерахунок пенсії, відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року,
в с т а н о в и л а :
Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати неправомірними дії відповідачів щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності, яка настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, зобов’язати відповідачів зробити з 01.01.2008 року перерахунок пенсії згідно ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року позов задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира перерахувати та виплатити позивачу пенсію по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 22.05.2008 року як інваліду 1 групи, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії в розмірі 481 грн., дії щодо відмови у виплаті цих коштів визнані неправомірними. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира на користь позивача 2500 грн. моральної шкоди. В решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира просить скасувати постанову. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, що до Пенсійного фонду не надходили кошти для проведення зазначених виплат у визначеному судом розмірі. Моральна шкода стягнута безпідставно.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивач є інвалідом 1 групи і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира.
Відповідно до частини 4 статті 54 вищезазначеного Закону, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 1 групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком.
З 12 травня 2008 року позивачу виплачувалась пенсія в розмірі 220% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закону) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розміри прожиткового мінімуму на одну особу в 2008 та 2009 роках встановлені ст.58 Закону „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік”.
Положення ч.3 ст.28 Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Частиною 1 ст.8 Закону України „Про пенсійне забезпечення” передбачено, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України .
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог за період після 22.05.2008 року і правильно визначив розмір недоплаченої пенсії.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенцію) та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Протоколу 1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. В рішеннях у справах Кечко проти України, 2005 рік Broniowski v. Poland , 1996 рік Azinas v Cyprus, 2002 Європейський Суд з прав людини прийшов до висновку, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. До „майнових прав” і „власності” може бути прирівняно право заявника на матеріальний інтерес, зокрема щодо отримання пенсії чи надбавки до заробітної плати.
В рішенні у справі Кечко проти України, 2005 рік суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Суд не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (рішення у справі Бурдов проти Росії, 2000 рік ).
Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що внаслідок порушення пенсійних прав позивача йому заподіяна моральна шкода, і визначив розмір такої шкоди з урахуванням характеру, тривалості та обсягу страждань позивача.
Отже, постанова ухвалена із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому залишається без змін. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 308, 309, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира відхилити.
Залишити без змін постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: