Справа № 22ц-1961/10 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М.
Категорія: 19 Доповідач: Русинчук М.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 липня 2010 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Русинчука М.М.,
суддів Веремчук Л.М., Мудренко Л.І.,
при секретарі Губарик К.А.,
з участю:
позивача ОСОБА_1,
її представника ОСОБА_2,
представника відповідача Гуріної Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Глорія-Буд-Плюс» про розірвання контракту на будівництво квартири та стягнення коштів за апеляційною скаргою відповідача на рішення Луцького міськрайонного суду від 31 березня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 31 березня 2010 року позов задоволено частково.
Постановлено розірвати укладений між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Глорія-Буд-Плюс» (далі - ПП «Глорія-Буд-Плюс») 16.01.2007 року контракт на будівництво двохкімнатної квартири загальною площею 61,08 кв.м. на 9 поверсі секції АДРЕСА_1.
Стягнуто з ПП «Глорія-Буд-Плюс» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 188789 гривень, сплачені за умовами даного контракту, а також 1730 гривень судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення і постановити нове про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом встановлено і це відповідає обставинам справи, що 17 січня 2007 року між позивачкою ОСОБА_1 та ПП «Глорія-Буд-Плюс» було укладено контракт, згідно п.2.1. якого відповідач зобов’язався від свого імені, за дорученням і за рахунок коштів позивача поетапно збудувати і передати у власність позивача однокімнатну квартиру (будівельний НОМЕР_2), загальною площею 39,33 кв.м., розташовану на 1 поверсі секції АДРЕСА_1 (40-Ж мікрорайон) (а.с. 3-8, 9-10). Відповідно до п. 2.6. загальна ціна означеного даним контрактом новостворюваного майна складає 129789 гривень. За домовленістю сторін визначено, що загальний строк спорудження об’єкту в цілому становить 18 місяців (п.5.4. контракту), а загальний строк спорудження житлової секції, в якій знаходиться означена даним контрактом квартира становить 7 місяців (п.5.5. контракту). З цього випливає, що строк здачі в експлуатацію будинку в цілому і квартири зокрема закінчувався в липні 2008 року.
Протоколом № 1 від 27 червня 2008 року до п. 2.1. та п. 2.6. контракту від 17 січня 2007 року за домовленістю сторін, як це передбачено пунктом 4.18 контракту, були внесені зміни, відповідно до яких відповідач зобов’язався від свого імені, за дорученням і за рахунок коштів позивача поетапно збудувати і передати у власність позивача не однокімнатну, а двокімнатну квартиру (будівельний НОМЕР_1), загальною площею 61,08 кв.м., розташовану на 9 поверсі секції АДРЕСА_1, при цьому змінилася загальна ціна новоствореного майна, що складає 260289 грн. (а.с. 12).
На виконання умов зазначеного контракту, одночасно з його укладенням позивачка 16 січня 2007 року внесла передоплату за новостворювану квартиру в розмірі 90852,30 грн. (а.с. 18) і в подальшому продовжувала фінансувати витрати, пов’язані з виконанням робіт по спорудженню житла, сплативши відповідачу кошти в розмірі 188789 грн., що підтверджується квитанціями від 19.02.2007 року, від 15.03.2007 року, від 19.04.2007 року, від 17.05.2007 року, від 25.09.2007 року, від 30.10.2007 року, від 23.11.2007 року, від 21.12.2007 року, від 9.01.2008 року, від 29.02.2008 року, від 23.03.2008 року, від 30.04.2008 року, 29.05.2008 року, від 25.06.2008 року, від 27.06.2008 року, 18.07.2008 року, 27.08.2008 року, 29.09.2008 року (а.с. 19-27). Решту коштів за новостворювану квартиру позивачка вносити відмовилася, оскільки відповідач призупинив будівництво та не визначив новий строк здачі об’єкта.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що уразі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як визнала в судовому засіданні під час апеляційного розгляду даної справи представник відповідача, на теперішній час в будинку, в якому замовила позивачка собі квартиру, будівництво призупинено, зведено три із запланованих дев’яти поверхів.
Наведене вказує, що вже наявна на сьогодні тривалість порушення відповідачем строків спорудження житлового будинку в два роки буде зростати, що ставить під загрозу отримання позивачкою квартири за обумовленою сторонами ціною.
З огляду на те, що відповідач у визначені контрактом строки не виконав свої зобов’язання по спорудженню житла, чим істотно порушив умови контракту, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про підставність позову в частині розірвання контракту та відшкодування виконаного за цим договором.
Судом вірно не прийнято до уваги посилання представника відповідача на передбачену п. 4 ст. 3 Закону України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” заборону розірвання договорів, оскільки зазначеною нормою передбачено неможливість розірвання лише тих договорів, за якими здійснено оплату 100 % вартості об’єкта будівництва.
Відмовляючи позивачці у стягненні з відповідача штрафних санкцій за невиконання умов контракту за недотримання строків закінчення будівельних робіт, суд першої інстанції вірно виходив з того, що таке нарахування обмежується п. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», відповідно до якої нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, і стягнення коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, на строк дії цієї статті, тобто до 1 січня 2012 року, не здійснюється.
Доводи апелянта про те, що після зміни 27 червня 2008 року позивачкою за домовленістю з відповідачем об’єкту з однокімнатної квартири на двокімнатну, загальний строк спорудження об’єкту у 18 місяців почав свій перебіг з часу підписання сторонами таких домовленостей, є безпідставними, оскільки як і перша однокімнатна квартира, так і друга двокімнатна квартира знаходяться в одному і тому ж будинку, строк спорудження якого визначено за контрактом в 18 місяців, починаючи з січня 2007 року, і цей строк сторонами згідно з протоколом від 27 червня 2008 року не змінювався.
Рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а зазначені в ньому висновки відповідають обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу відповідача приватного підприємства «Глорія-Буд-Плюс» відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 31 березня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до судової палати в цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: