Справа № 2-2096/010 р.                                                                                                                                                                                                

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      22 липня 2010 року                                    Слов`яносербський районний суд в складі:

      головуючого  судді                                      Котелевського В.О.,

      при секретарі                                                Бондаренко Г.Я.,    

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Слов`яносербськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Слов’яносербському районі Луганської області про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного Фонду України в Слов’яносербському районі щодо відмови підвищення та сплати пенсії як дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

                14 травня 2010 року позивач звернувся до відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Слов ` яносербському районі  Луганської області,  посилаючись на ту обставину, що він має правовий статус дитини війни. Відповідно до ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни розмір пенсії або щомісячне  довічне грошове утримання чи державна соціальна  допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем підвищення до пенсії в 2007-2009 році і до теперішнього часу виплачувалося не в повному розмірі. На звернення до відповідача про перерахунок пенсії позивач отримав письмову відмову. Просить визнати відмову відповідача в нарахуванні і виплаті підвищення до пенсії, як дитині війни, неправомірною, зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому доплати до пенсії у вигляді підвищення її на 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року.

      Позивач просив розглянути справу за його відсутності.  

      Представник відповідача направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, та надав  заперечення на позов, з позовом не згоден. Вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Вважає, що дана норма закону не передбачає яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється  призначення і виплата підвищення пенсії.  До того ж  ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, який приймається Верховною Радою України. Але Пенсійний фонд має свій бюджет, яким передбачені витрати, пов `язані з виплатою пенсій та інших державних соціальних виплат найменш забезпеченим верствам населення, який затверджується не Верховною Радою України, а Кабінетом Міністрів України. У 2009 році бюджет Пенсійного фонду України не містив положень щодо виплати підвищення до пенсії „дітям війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, і виділення коштів на фінансування таких виплат у бюджети Пенсійного Фонду України на 2009 рік не було передбачено. Крім того, законодавством України не передбачено поняття „мінімальна пенсія за віком” для розрахункової величини підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Визначення мінімальної пенсії за віком надано лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. При цьому ч.3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

        У 2007, 2008, 2009  роках законодавчо не було врегульовано питання стосовно фінансування виплати підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитини війни», має бути вирішено у законодавчому порядку.

        Пунктом 2 пунктом 41 розділу П ЗК „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. 6 Закону України та викладено в такій редакції „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме позивач отримував надбавку від 01.01.2008 року у розмірі 10 %  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

       Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року Положення змін до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» визнаний неконституційними.

       28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 „Деякі  питання соціального захисту окремих категорій громадян”, відповідно до п.8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії виплачується надбавка з 22 травня 2008 року – 48,10 грн., з 1 липня  - 48,20 грн., з 1 жовтня 2008 року – в сумі 49,80 грн., відповідно до якої виплачується надбавка позивачу. Ст. 71  Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік, та постанова КМУ № 530 від 28.05.2008 року  до теперішнього часу не визнані неконституційними.

          Крім того, постановою Слов’яносербського районного суду від 1.04.2010 року по якій розглянуто адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Слов”яносербському районі Луганської області про зобов’язання виплатити підвищення  до пенсії  дитини війни, з 04.01.2009 року по 31.12.2009 роки, і по якій позов задоволено частково. Визнані дії відповідача неправомірними, зобов’язано відповідача здійснити виплату позивачу  підвищення до пенсії  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитини війни з 01.03.2009 року по 31.12.2009 року. Просять відмовити позивачу в позові.  

    Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

     Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням Управління праці та соціального захисту населення.

     Судом 22.07.2010 року винесено ухвалу про закриття провадження по справі за позовом позивача на підставі ст. 205 ч. 1 п.2 ЦПК України в частині стягнення підвищення до пенсії за період з 04.01.2009 року по 31.12.2009 року, оскільки є постанова суду, яка набрала законної сили, між тими самими сторонами, і з того самого предмету.

      Предметом розгляду по даній справі є вимоги позивача в частині стягнення підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 1.01.2009 року по 3.01.2009 року.

      Позивач звернувся до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Слов ` яносербському районі Луганської області з заявою про перерахунок доплати до отримуваної ним пенсії за віком, як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

         01 квітня 2010 року відповідачем було повністю відмовлено позивачу в перерахунку та виплаті доплати до пенсії, як дитині війни, оскільки положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення» застосовуються виключно для визначення розміру пенсій, призначених за цим законом, в 2009 році позивачу виплачувалося підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», в сумі 49,80 грн.

       Суд вважає, що така відмова частково не відповідає вимогам закону.

        Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, який набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни розмір пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

                Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

 Статтею 111 Закону України  «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

           Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп /2007  від  09.07.2007 року положення  п.  12. ст. 71 Закону України ?ро Державний бюджет України на 2007 рік, з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України. Тим самим відновлено дію ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни».  

        Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

       Таким чином, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року спірні відносини регулюються  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла на 1 січня 2006 року.

        Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

         Відповідно  до ч.1 ст. 2 Закону  України  «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

         Таким чином, при визначені розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення».

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня  - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 липня 2007 року – 410,06 грн., з 01 жовтня 2007 року – 415,11 грн.    

                 Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій  редакції: ?ітям війни (крім тих, на яких поширюється дія  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується  замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дане  підвищення проводится за їх вибором згідно з одним із законів.

        Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10/рп/2008 визнані такими, що не відповідають  Конституції України, зокрема, положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», і тим самим відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла на 1.01.2006 року.

      Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов ` язковим до виконання на території України, остаточним і  не може бути оскарженим, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей  зазначених  законів, що визнані неконституційними.

    З дня визнання неконституційними положень п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тобто з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, відповідач мав виплачувати позивачці підвищення, як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

        Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

          Ст. 54  Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2009 рік встановлено в розмірах, які діяли на грудень 2008 року. Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність , з 1 листопада 2009 року – 573 грн.

         За таких обставин відповідач мав виплачувати позивачу надбавку до пенсії, як дитині війни в розмірі 30% вищезазначених сум прожиткового мінімуму.

         Як  передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного за законами про Державний бюджет України на певний рік, а не розмір, що установлений постановою КМУ від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».                      

         Враховуючи вищевикладене, суд вважає неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Слов’яносербському районі Луганської області в нарахуванні та виплаті позивачу підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, з розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року , та з 01.01.2009 року по 3.01.2009 року та вважає, що необхідно зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в  Слов’яносербському районі Луганської області здійснити виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 3.01.2009 року з зарахуванням виплачених сум.

         Суд вважає, що  позиція Управління Пенсійного Фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області щодо виплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, є неправомірною, оскільки ґрунтується виключно на постанові Кабінету Міністрів України, а закон має вищу юридичну  силу. Закон України «Про соціальний захист дітей війни» встановлює більші соціальні гарантії для позивача, тому відповідно до вимог ст. 92 Конституції України, суд не приймає до уваги розмір підвищення до пенсії, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.

         За законом  України  «Про загальнообов’язкове  державне  пенсійне  страхування»  від 9 липня  2003 року № 1058-!У рішення про призначення та перерахунок пенсії приймаються районними   управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

         Посилання відповідача про відсутність бюджетного фінансування, суд не може  взяти до уваги, оскільки відсутність коштів не може бути причиною невиконання покладених на відповідача зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виконання спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.  

         Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов’язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

         У відповідності  до ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

          Понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині позову.

             Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 10, 11, 60, 212, 214, 293 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

        Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

        Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 3.01.2009 року.

       Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Слов’яносербському районі Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 3.01.2009 року з зарахуванням виплачених сум.

           Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області на користь ОСОБА_1 повернення витрат на сплату ІТЗ в сумі - 27  (двадцять сім) грн., 6 (шість) грн. 25 коп. – судовий збір.  

Рішення  суду може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області. Заява про апеляційне оскарження рішення  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на рішення  суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                                                                            Котелевський В.О.