Справа № 2-2014/010 р.                                                                                                                                                                                                

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      22 липня 2010 року                                     Слов`яносербський районний суд в складі:

      головуючого судді                                       Котелевського В.О.,

      при секретарі                                                Бондаренко Г.Я.,    

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Слов`яносербськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Слов’яносербському районі Луганської області про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного Фонду в Слов ` яносербському районі щодо відмови підвищення пенсії як дитині війни,  

ВСТАНОВИВ:

        13 травня 2010 року позивач звернувся до відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Слов ` яносербському районі  Луганської області,  посилаючись на ту обставину, що він має правовий статус дитини війни. Відповідно до ст. 6  Закону України „Про соціальний захист  дітей війни” дітям війни розмір пенсії або щомісячне  довічне грошове утримання чи державна соціальна  допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем підвищення до пенсії в 2007-2009 році і до теперішнього часу виплачувалося не в повному розмірі. На звернення до відповідача про перерахунок пенсії позивач отримав письмову відмову. Просить визнати відмову відповідача в нарахуванні і виплаті підвищення до пенсії, як дитині війни, неправомірною, зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому доплати до пенсії у вигляді підвищення її на 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 10.03.2007 року по 31.12.2009 року.

      Позивач  просив розглянути  справу  за  його відсутності.  

      Представник відповідача направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, та надав  заперечення  на адміністративний позов, з позовом не згоден. Вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 6  Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне  довічне грошове утримання чи державна соціальна  допомога, що виплачується  замість пенсії, підвищується на  30%  мінімальної пенсії за віком. Вважає, що дана норма закону не передбачає яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному  порядку здійснюється  призначення і виплата підвищення пенсії.  До того ж  ст. 7 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, передбачено, що фінансове забезпечення  державних соціальних  гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок  коштів Державного бюджету України, який приймається Верховною Радою України. Але Пенсійний фонд має свій бюджет, яким передбачені витрати, пов `язані з виплатою пенсій та інших державних соціальних виплат найменш забезпеченим верствам населення, який затверджується не Верховною Радою України, а Кабінетом Міністрів України. У 2009 році бюджет Пенсійного фонду України не містив положень  щодо виплати  підвищення до пенсії „дітям війни” в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком,  і виділення  коштів  на фінансування  таких виплат у бюджети Пенсійного Фонду України на 2009 рік не було передбачено. Крім того, законодавством України не передбачено поняття „мінімальна пенсія за віком” для розрахункової величини підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Визначення мінімальної пенсії за віком надано лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. При цьому ч.3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

        У 2007, 2008, 2009  роках  законодавчо не було  врегульовано  питання стосовно фінансування   виплати підвищення пенсії особам, яким  встановлено статус „дитини війни”, має бути вирішено у законодавчому  порядку.

        Пунктом  2 пунктом 41 розділу П  ЗК  „Про Державний  бюджет України на 2008 рік та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року внесення зміни до ст. 6 Закону України  та викладено в такій редакції  „Дітям  війни (крім  тих, на яких поширюється  дія ЗУ  „Про статус  ветеранів  війни,  гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного  довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників  війни, а саме позивач  отримував надбавку від 01.01.2008 року  у розмірі 10 %  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

       Рішенням Конституційного Суду України  від 22 травня 2008 року Положення  змін  до ЗУ   „Про соціальний захист дітей  війни” визнаний неконституційними.

       28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530  „Деякі  питання соціального захисту окремих категорій громадян”, відповідно до п.8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії виплачується надбавка з 1 жовтня 2008 року – в сумі 49,80 грн., відповідно до якої виплачується надбавка позивачу. Ст. 71  Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік, та постанова КМУ № 530 від 28.05.2008 року до теперішнього часу не визнані неконституційними.    

       Крім того, постановою Слов’яносербського районного суду від 19.03.2009р., згідно якої позивач звертався про зобов ` язання виплатити підвищення до пенсії дитині війні за період 1.01.2006 року по 31.12.2006 року, з 1.01.2007 року по 31.12.2007 року, з 1.01.2008 року по 31.12.2008 року та за січень, лютий 2009 року, позов задоволений частково. Зобов’язано здійснити виплату підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та за січень 2009 року. Просять відмовити позивачу в позові.  

      Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

     Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується  посвідченням Управління праці та соціального захисту населення.

     Судом 22.07.2010 року  винесено  ухвалу  про  закриття  провадження по справі за позовом позивача на підставі ст. 205 ч. 1 п.2 ЦПК України  в частині стягнення підвищення до пенсії за  період з 10.03.2007 року по 28.02.2009 року, оскільки є постанова суду, яка набрала законної сили, між тими самими сторонами, і з того самого предмету.

      Предметом розгляду по даній справі є вимоги позивача в частині стягнення підвищення до пенсії за період з 01.03.2009 року по 31.12.2009 року.

      Позивач звернувся до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Слов ` яносербському районі Луганської області з заявою про перерахунок доплати до отримуваної ним пенсії за віком, як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

         24 березня  2010 року відповідачем було повністю відмовлено позивачу в перерахунку та виплаті доплати до пенсії, як дитині війни, оскільки положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення» застосовуються виключно для визначення розміру пенсій, призначених за цим законом,  в 2009 році позивачу виплачувалося підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 530  «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», в сумі 49,80 грн.

       Суд вважає, що така відмова частково не відповідає вимогам закону.

        Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, який  набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни розмір пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

        Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

          Відповідно  до ч.1 ст. 2 Закону  України  „Про прожитковий  мінімум”, прожитковий  мінімум  застосовується  для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

         Таким чином, при визначені розміру підвищення  відповідно до ст. 6 Закону  України  „Про соціальний захист дітей  війни” застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України „Про загальнеобов”язкове  державне пенсійне забезпечення”.

          Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

         Ст. 54  Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2009 рік встановлено в розмірах, які діяли на грудень 2008 року. Законом України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009 року встановлено прожитковий  мінімум для осіб, які втратили працездатність , з 1 листопада 2009 року – 573 грн.

         За таких обставин відповідач мав виплачувати позивачу надбавку до пенсії за період з 01.03.2009 року по 31.12.2009 року, як дитині війни в розмірі  30% вищезазначених сум прожиткового мінімуму.

      Фактично ж виплата здійснювалася в розмірі 49,80 грн.

       Як  передбачено ст. 6 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується,  виходячи  з прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, визначеного за законами про Державний  бюджет України на певний рік, а не розмір, встановлений постановою КМУ від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання  соціального захисту окремих категорій громадян».                      

      Враховуючи вищевикладене, суд вважає неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Слов’яносербському районі Луганської області в нарахуванні та виплаті позивачу підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, з розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком за  період з 1.03.2009 року по 31.12.2009 року та вважає, що необхідно зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Слов’яносербському районі Луганської області здійснити виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 1.03.2009 року по 31.12.2009 рік з зарахуванням виплачених сум.

         Суд вважає, що  позиція Управління  Пенсійного Фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області щодо виплати  позивачу  підвищення  до пенсії  як дитині війни,  є неправомірною, оскільки   ґрунтується  виключно на постанові Кабінету Міністрів України, а закон має вищу  юридичну силу. Закон України «Про соціальний захист дітей війни» встановлює більші соціальні гарантії для позивача, тому відповідно  до вимог ст. 92 Конституції України, суд не приймає до уваги розмір підвищення до пенсії, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.

         За законом  України  «Про загальнообов'язкове  державне  пенсійне  страхування» від 9 липня  2003 року № 1058-!У рішення про призначення та перерахунок пенсії приймаються районними   управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

         Посилання відповідача про відсутність бюджетного фінансування, суд не може  взяти до уваги, оскільки відсутність коштів не  можуть бути причиною  невиконання покладених на відповідача  зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується  на спеціальних та чинних на час виконання спірних правовідносин нормативно-правових  актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.  

         Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов’язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

         У відповідності  до ч.2 ст. 6 Конституції України  органи  законодавчої . виконавчої та судової   влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів   України.

          Понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеній сумі позову.

             Керуючись ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 10,  11, 60, 212, 214 293 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

        Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

        Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі  Луганської області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.03.2009 року по 31.12.2009 року.

       Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Слов’яносербському районі Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 01.03.2009 року по 31.12.2009 року з зарахуванням виплачених сум.

        Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області на користь ОСОБА_1 повернення понесених витрат ІТЗ  в сумі  - 13 грн.  (тринадцять грн.,) 3 грн. (три грн.) –  судовий збір.

        Рішення  суду може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області. Заява про апеляційне оскарження рішення  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на рішення  суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                                                         Котелевський В.О.