АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці 13 липня 2010 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Горецької С.О.
суддів Станковської Г.А.
Струбіцької О.М.
за участю прокурора Хомицької Т.Б.
та адвоката ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець с. Станівці Глибоцького району Чернівецької області, румун, громадянин України, з середньою освітою, одружений, не працюючий, раніше не судимий, -
засуджений за ст.286 ч.2 КК України та йому призначено покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік і 6 (шість) місяців.
На підставі ст.ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він
Справа №11-227 /2010р. Головуючий у І інстанції: Цуренко В.А.
Категорія ст. 286 ч.2 КК України Доповідач: Станковська Г.А.
протягом 1 (одного) року і 6 (шести) місяців іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов’язано ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтись для реєстрації в зазначені органи.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено у виді підписки про невиїзд.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що він 15 серпня 2009 року біля 14 год. 30 хв. керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ-110307» держ. номер НОМЕР_1, без пасажирів та вантажу, рухався по автодорозі сполученням Чернівці-Тереблече в межах населеного пункту села Коровія Глибоцького району Чернівецької області з сторони м. Чернівці в напрямку с. Тереблече, по ділянці дороги де відсутня дорожня горизонтальна відмітка, ближче до центру дороги. Наближаючись до 512 км. даної автодороги, підсудний ОСОБА_3 в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 11.1, 11.2 та 11.5 ПДР України проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, не врахував ширини дороги відповідно напрямку свого руху, на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, при відсутності перешкоди на правій смузі, продовжував рух прямо, ближче до середини дороги, не змістив керований автомобіль вправо якнайближче до правого краю проїзної частини, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21154» держ. номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався в зустрічному напрямку, з порушенням вимог 11.1, 11.4, 14.6 (е) та 12.4 ПДР України. Внаслідок даного зіткнення водій автомобіля «ВАЗ-21154» ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження, як такі, що небезпечні для життя.
На вказаний вирок адвокатом ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій він не погоджується з призначеною судом мірою покарання, вважає, що вона не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та особі засудженого і є явно несправедливою внаслідок суворості.
Вважає, що суд не в повній мірі врахував особу винного й обставини, що пом’якшують покарання, а саме: що ОСОБА_3 визнав частково вину в скоєнні злочину в частині порушення вимог п. 11.2 ПДР, давав покази по суті вчинення дорожньо-транспортної пригоди, його важке матеріальне становище, наявністю на утриманні малолітньої дитини, та необхідністю керувати транспортним засобом з метою свого власного лікування та можливого утримання сім’ї.
У зв’язку із чим, просить вирок районного суду змінити, пом’якшити ОСОБА_3 покарання за скоєння злочину передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та застосувати до нього ст. 69,75 КК України і призначити покарання не пов’язане з позбавленням права керування транспортними засобами.
Вислухавши доповідача, адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляції, прокурора, який вважав, що вирок суду слід змінити і задовольнити апеляцію в частині скасування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, обговоривши доводи апеляції, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляції, судова колегія приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає.
Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину при обставинах, наведених у вироку, повністю доведена сукупністю зібраних та досліджених судом доказів і ніким не оспорюється.
Дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст.286 КК України, оскільки в судовому засіданні доведено, що засуджений допустив порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу, що підтверджується висновком експерта НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області № 362а від 7 грудня 2009 року (а.с. 137-144), внаслідок чого потерпілий ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження (а.с. 30-32).
Призначаючи засудженому покарання, районний суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його позитивну характеристику по місцю проживання, матеріальний стан та стан його здоров’я внаслідок ДТП, що на його утриманні є малолітня дитини, а також пом’якшуючі покарання обставини, а саме: часткове визнання вини, відсутність претензій з боку потерпілого та те, що засуджений до кримінальної відповідальності притягується вперше.
У відповідності до вимог ст. 12 КК України зазначений злочин відноситься до категорії тяжких злочинів.
На підставі вищенаведених обставин районний суд призначив засудженому покарання, яке передбачене санкцією ст. 286 ч.2 КК України, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до 1 рік 6 місяців.
Крім того, судом була врахована думка потерпілого та засудженого, які в судовому засіданні просили обрати міру покарання не пов’язану з позбавленням волі, в зв’язку з чим суд визнав можливим звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст.ст.75, 76 КК України.
Згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.
На думку колегії суддів, обраний судом вид і розмір покарання, у виді встановлення іспитового строку та обов’язків, є необхідним і достатнім для ОСОБА_3, який скоїв злочин з необережності, що сприятиме його виправленню та попередженню нових злочинів. Тому підстав для застосування вимог ст. 69 КК України до засудженого колегія суддів не вбачає, як не вбачає і підстав для скасування вироку в частині призначеного додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік 6 місяців.
Отже, апеляцію адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 колегія суддів вважає безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає, а вирок районного суду в частині призначення покарання засудженому обґрунтованим та законним.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого за ст. 286 ч.2 КК України ОСОБА_3 – залишити без задоволення, а вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2010 року - без змін.
Головуючий С.О. Горецька
Судді Г.А. Станковська
О.М.Струбіцька