АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Чернівці « 02 » лютого 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Тарбинського В.Г.
суддів Марчака В.Я., Семенюка К.М.
за участю прокурора Малик Н.В.
адвоката ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 та засудженого на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від « 25 » листопада 2009 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин
України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше не судимий, -
засуджений за ст. 121 ч.1 КК України та йому призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3-х років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу змінено з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на тримання під вартою і його взято під варту із залу суду.
Цивільний позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь обласної комунальної установи «Лікарні швидкої медичної допомоги» витрати, понесені на лікування потерпілої ОСОБА_3 в розмірі 3932,88 грн.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Чернівецькій області витрати на проведення експертизи в розмірі 140 грн. 76 коп.
Вирішено долю речових доказів.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислено з моменту його затримання, тобто з 25 листопада 2009 року.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винуватим та засуджений за
Справа № 11-34/2010 р. Головуючий у І інстанції: Стоцька Л.А.
Категорія ст. 121 ч.1 КК України Доповідач: Тарбинський В.Г.
те, що 07 липня 2009 року приблизно о 13 годині 00 хвилин він, знаходячись за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_1, розпивав спиртні напої разом із своєю співмешканкою ОСОБА_3. Потім на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, між ними виник конфлікт, в ході якого він наніс останній один удар ножем в область живота, внаслідок чого спричинив потерпілій тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які згідно висновку експерта є небезпечними для життя.
В апеляції захисник ОСОБА_4, діюча в інтересах засудженого ОСОБА_2 та засуджений, просять вирок суду змінити і призначити йому покарання із застосуванням вимог ст.ст. 69,75 КК України та звільнити його від примусового лікування від алкоголізму.
Крім того, адвокат посилається на те, що у її підзахисного, при вчиненні останнім злочину, не було умислу на заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, оскільки його дії були викликані неправомірною поведінкою самої потерпілої.
Захист просить також врахувати і те, що ОСОБА_2 є батьком двох неповнолітніх дітей і що при розгляді справи в суді першої інстанції не було повністю з»ясовано стан здоров»я останнього, який перебуває на обліку у Чернівецькій обласній психіатричній лікарні у зв»язку із судомними приступами.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_1 та пояснення засудженого, які підтримали доводи апеляцій і просили вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_2 - змінити, думку прокурора, який просив вирок суду щодо ОСОБА_2 залишити без змін, розглянувши справу, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Районний суд вірно встановив фактичні обставини справи і прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України, при обставинах вказаних у вироку суду, що знайшло своє підтвердження в матеріалах справи.
Винність ОСОБА_2 у вчиненні вказаного злочину доведена його показаннями і потерпілої ОСОБА_3 та іншими зібраними по справі доказами.
Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ст. 121 ч.1 КК України, як вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження.
Твердження в апеляції захисника про те, що під час вчинення злочину потерпіла діяла неправомірно є невірними, оскільки знаходження потерпілої в стані алкогольного сп»яніння не дають підстави стверджувати про таке. Ніяких дій відносно засудженого вона не вчиняла.
Посилання в апеляції захисника на те, що у засудженого ОСОБА_2 двоє неповнолітніх дітей є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи (а. с. 93 – свідоцтво про народження, а. с. 88 – копія паспорта засудженого), останній є батьком однієї неповнолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, яка від першого шлюбу і з ним не проживає (а. с. 92 - довідка). Шлюб розірвано 09.08.2005 року (а. с. 94 – свідоцтво про розірвання шлюбу) і він проживав із співмешканкою ОСОБА_3 .
Не можуть також бути взяті до уваги і посилання адвоката на те, що судом при розгляді справи не повністю був з»ясований стан здоров»я останнього, який перебуває на обліку у Чернівецькій обласній психіатричній лікарні, оскільки як видно з довідки виданої головним лікарем вказаної вище лікарні (а. с. 100), що останній на диспансерному, консультативному обліку не перебуває і на це судом було звернуто увагу при дослідженні письмових матеріалів справи (а. с. 133 – протокол судового засідання).
Не підлягає задоволенню і прохання захисника ОСОБА_4 про звільнення засудженого ОСОБА_2 від примусового лікування від алкоголізму, адже згідно вироку суду це питання судом не вирішувалось і вказаний вид лікування судом до останнього не застосовувався.
Що стосується міри покарання, то вона призначена ОСОБА_2 з дотриманням вимог ст. 65 КК України, враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, в тому числі і те, що він злочин вчинив в стані алкогольного сп»яніння, що обтяжує його покарання.
Судом враховані і пом»якшуючі його міру покарання обставини, а також і ті, на які є посилання в апеляції захисника і суд знайшов підстави для застосування щодо ОСОБА_2 ст. 69 КК України і призначив йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 121 ч. 1 КК України.
Крім того, особливо судом враховані пом’якшуючі його міру покарання обставини та застосована ст. 69 КК України, тобто засудженому призначено покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 121 ч.1 КК України.
Таким чином, суд вірно прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 неможливе без ізоляції від суспільства, а призначене покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного.
Підстав для застосування до нього ст. 75 КК України колегія не знаходить
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_2 та засудженого залишити без задоволення, а вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців області від « 25 » листопада 2009 року щодо ОСОБА_2 – без змін.
Головуючий В.Г. Тарбинський
Судді В.Я. Марчак
К.М. Семенюк
Копія вірна: суддя