РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15 липня 2010 року                                                                   м. Ужгород  

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої         -     судді Кожух О.А.

суддів             -     Павліченка С.В., Собослоя Г.Г.

при секретарі         –     Рогач І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 - на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди,  

в с т а н о в и л а:

У грудні 2006 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди. Вимоги мотивувала тим, що відповідач по справі, на підставі нотаріально посвідченого договору оренди від 7 листопада 2003 року, в період з 1 січня 2004 року по 15 серпня 2006 року наймав для проживання житловий будинок № 9 по вул. Чернишевського в м. Ужгороді, де внаслідок недбалого ставлення до орендованого будинку пошкодив штукатурку стін та стелі, керамічну облицювальну плитку в окремих кімнатах та сходах, повиривав вимикачі та розетки, вивів з ладу водомір, водяну помпу та газовий котел, а також не сплачував комунальні послуги. Уточнивши позовні вимоги та посилаючись на ст. ст. 22, 23, 385, 1166, 1167 ЦК України, представник позивача остаточно просила суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4: 13850 грн. матеріальної шкоди; 10000 грн. у відшкодування   моральної шкоди; заборгованість, допущену за несплату комунальних платежів, а саме: за спожитий газ - 2803 грн., за водовідведення та каналізацію - 1449 грн., за спожиту електроенергію - 150 грн., за користування телефоном – 103,79 грн.; судові витрати: 641 грн. сплаченого судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в суді першої інстанції, 3500 грн. оплати за надання юридичної допомоги, 860 грн. за оплату висновку спеціаліста-будівельника, 200 грн. за висновок спеціаліста-оцінника.  

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 21 листопада 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 19953,67 гривень матеріальної шкоди, 2 тис. гривень моральної шкоди та судові витрати в сумі 1374,21 гривень.      

Представник відповідача на вказане рішення подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.  

_______________________________________________________________________________________________________

Справа № 22 – 319 /10                                               Номер рядка статистичного звіту:34

Головуючий в першій інстанції: Машкаринець І.М.        

Доповідач:  Кожух О.А.

Апеляційним судом Закарпатської області 3 квітня 2009 року за результатами розгляду цієї скарги було ухвалено рішення, яке ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 грудня 2009 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В суді апеляційної інстанції відповідач та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі.

Представники позивача в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу не визнали, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною.   

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши відмовний матеріал № 2279/06, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.  

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ЦПК України).

    Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що за час проживання в орендованому будинку відповідач допустив недбале ставлення до орендованого майна при його користуванні – відповідно до висновку спеціаліста-будівельника від 06.09.2006, який суд вважав достатнім доказом по справі - в окремих приміщеннях житлового будинку по вул. Чернишевського, в м. Ужгороді відсутні розетки та вимикачі, окремими місцями відсутня облицювальна керамічна плитка, має місце часткове пошкодження шару фарби та штукатурки на стінах, є локальні вибоїни, частково пошкоджено скло у віконній рамі. Місцевий суд погодився з висновками спеціалістів - будівельника та товарознавця, на підставі яких визначив, що для проведення ремонтно-відновлюваних робіт у цьому будинку необхідно витратити кошти в сумі 13850 гривень та вважав, що зазначеними діями позивачці заподіяно моральну шкоду в сумі 2000 гривень.    

Проте висновки місцевого суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено   з порушенням норм процесуального права та неправильним  застосуванням  норм матеріального права.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач на підставі нотаріально посвідченого договору оренди в період з 1 січня 2004 року по 15 серпня 2006 року наймав будинок № 9 по вул. Чернишевського в м. Ужгороді, що належить позивачу на праві приватної власності.       

Відповідно до п.п. 4, 6 цього договору, орендар зобов’язувався щомісячно оплачувати комунальні послуги та послуги телефонного зв’язку; не допускати погіршення технічного стану житлового будинку та в разі пошкодження предмета оренди зі своєї вини здійснювати ремонт за рахунок власних коштів; з метою утримання будинку в належному стані проводити його поточний ремонт; здати будинок представнику орендодавця після закінчення терміну дії договору у технічно справному стані. В п.5 цього договору зазначалось, що житловий будинок, що орендується, візуально оглянутий орендарем до підписання договору, недоліків чи дефектів, які б перешкоджали використанню будинку за призначенням, не було виявлено (а.с.11).  

Сторонами визнано, що 15 серпня 2006 року відповідач по справі близько 17 години передав ОСОБА_7 (представнику позивача та орендодавця) ключі від орендованого будинку, яка, виявивши ушкодження, в той же день звернулася до Ужгородського МВ УМВС у Закарпатській області з заявою про умисне пошкодження майна відповідачем по справі, що у встановленому законом порядку зареєстрована.  

Органом дізнання Ужгородського МВ УМВС у Закарпатській області в порядку, визначеному законом, були перевірені факти, викладені в зазначеній заяві, і постановою від 18 серпня 2006 року в порушенні кримінальної справи за ст. 194 КК України відмовлено, оскільки в ході перевірки пошкоджень у даному будинку виявлено не було. Заявниці було запропоновано звернутися до суду в порядку цивільного судочинства (т. 1 а.с.38). У відмовних матеріалах протокол огляду будинку відсутній.

Проте, як вбачається з показань свідків, що були допитані апеляційним судом - ОСОБА_8 (у серпні 2006 року – працівник Ужгородського МВ УМВС, який проводив огляд будинку та складав протокол огляду), ОСОБА_9 (експерта-криміналіста, який здійснював фотографування будинку під час огляду), ОСОБА_10, ОСОБА_6 (осіб, які були присутні під час огляду будинку та підписали протокол огляду), ОСОБА_11 - при проведенні огляду будинку було складено протокол огляду, в якому були зафіксовані пошкодження будинку і які відповідають фототаблицям (а.с.52-61).

Таким чином, в той день, коли відповідачем було передано ключі представнику орендодавця, у будинку були виявлені певні пошкодження і відсутність у відмовних матеріалах протоколу огляду будинку та відсутність відповідача при проведенні такого огляду не спростовує наявність таких пошкоджень.

Пошкодження майна, за яке настає кримінальна відповідальність – це погіршення якості, зменшення цінності речі або приведення речі на якийсь час у непридатний, за її цільовим призначенням, стан. Відмова у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину також не спростовує факту пошкоджень, що були виявлені у орендованому будинку.

А отже, відповідачем – орендарем, в порушення вимог п. 6 договору оренди, було здано будинок представнику орендодавця не повністю у технічно справному стані, а тому, на думку колегії, відповідальність за такі пошкодження несе орендар.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Вирішуючи питання про розмір матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, судова колегія вважає, що розмір такої, в порушення вимог ст. ст. 10, 59 ЦПК України,  не було доведено у тому обсязі, у якому заявлено позовні вимоги.

Так, визначаючи розмір заподіяної шкоди, представник позивача посилалась на висновки спеціалістів - будівельника та товарознавця.

Для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів. Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 5  „Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду” висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідні експертизи проведені не були. В суді апеляційної інстанції, після роз’яснення права заявити клопотання про призначення експертизи, представники позивача не скористались своїм правом заявити таке клопотання і вважали достатнім доказом для визначення розміру матеріального збитку наявні в матеріалах справи висновки спеціалістів.

Судова колегія, оцінивши висновки спеціалістів в сукупності з іншими доказами по справі, частково бере до уваги висновок будівельно-технічного дослідження від 6 вересня 2006 року. Так, позиції цього висновку в частині необхідності провести заміну вимикачів та розеток, облицювання поверхонь стін керамічними глазурованими плитками та, відповідно, попереднє розбирання облицювання стін з керамічних глазурованих плиток, видалення битого скла та, відповідно, скління дерев’яних рам, відповідають таким пошкодженням, які зафіксовані і експертом-криміналістом при фотографуванні будинку 15 серпня 2006 року та підтверджені показаннями свідків, і сумніву у судової колегії не викликають. Таким чином, на користь позивачки у відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням будинку, слід стягнути 3811 гривень Судова колегія відхиляє позиції висновку в частині суцільного вирівнювання стель та штукатурки стін всередині будівлі, клейового поліпшення фарбування раніше пофарбованих поверхонь усередині будівлі, оскільки у висновку не міститься переліку конкретних пошкоджень в певних одиницях обміру, а лише вказується про часткове пошкодження шару фарби та штукатурки   в окремих приміщеннях , та не мотивовано необхідність суцільного  вирівнювання штукатурки стін всередині будівлі та стель. Також серед зазначених у висновку пошкоджень не вказано гранітних плит східців, в той час як серед робіт, які необхідно виконати, зазначено про необхідність облицювання східців гранітними плитами.

Сторонами по справі визнається і не оспорюється той факт, що відповідач користувався власним водяним насосом, який після звільнення будинку забрав із собою, а тому судова колегія не бере до уваги висновки спеціалістів від 06.09.2006 та від 17.11.2006  щодо необхідності заміни водоміру та насосів.

В частині відшкодування вартості комунальних послуг колегія приходить до таких висновків.

Відповідачем визнано заборгованість за користування телефоном в сумі 103,79 грн. (а.с.41, т. 1).

Орендований відповідачем будинок знаходиться на розі вулиць Чернишевського (№ 9) та Тургенєва (№ 15) у м. Ужгород (т. 2, а.с.118,119). Як вбачається з наданих суду матеріалів Ужгородського МРЕМ, цей будинок облікується районом електромереж за адресою вул. Тургенєва, 15. Оплата за користування електроенергією проводилась не регулярно, контрольний зйом було здійснено в червні 2006 року, і заборгованість за користування електоенергією станом на 01.08.2006 склала 150,11 грн. (т. 1, а.с.90,91).   Така заборгованість була сплачена представником позивача ОСОБА_7 у вересні 2006 року (а.с.42) і її слід стягнути з відповідача.

Як вбачається з матеріалів Водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгорода остання плата за лічильником у орендованому будинку була проведена за грудень 2004 року з показником 885 куб. м. З січня 2005 року оплата не проводилась, інформація про лічильник була відсутня і нарахування плати проводилось згідно з встановленими нормами. Заборгованість станом на 01.08.2006 склала 1012,57 грн. 21.08.2006 особовий рахунок було переоформлено з ОСОБА_12 на ОСОБА_7 згідно довідки ЖРЕР від 17.08.06 (т. 2, а.с.25-28). Таким чином, вимога позивача про необхідність стягнути з відповідача у рахунок заборгованості за користування послугами з водопостачання та водовідведення 1449 грн. допустимими доказами не доведена, даних про заборгованість станом на 16.08.2006 – на день повернення відповідачем ключів від будинку – немає, а отже до стягнення з відповідача підлягає сума 1012,57 грн.

Також судова колегія не вважає доведеними вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за газ. Як вбачається з матеріалів ВАТ „Закарпатгаз”, в історії розрахунків з абонентом, в графі „факт.кінц.показник” зазначені фактичні показники лічильника газу на час контрольного зйому показників. Такі зйоми в орендованому будинку періодично проводились і останній був у травні 2006 року, так як з 1 червня 2006 року показник лічильника зафіксовано 25600 (т. 2, а.с.32-34). Як видно з розрахункової книжки за газ (т.1, а.с. 178-191), відповідачем протягом проживання в орендованому будинку здійснено наступні проплати: 875 грн. + 1239 грн. + 308= 2422 грн., причому остання проплата в розмірі 308 грн. зроблена відповідачем 29 червня 2006 року з урахуванням кінцевих показів  лічильника - 27000 м. куб. газу. З 1 травня по 1 вересня 2005 року (згідно зйому фактичних показників лічильника)  - за 4 місяці у 2005 році - спожито 1200 куб м. газу. Тобто відповідачем у червні 2006 року була здійснена переплата за послуги з газопостачання.  

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що на користь позивачки слід стягнути заборгованість за комунальні послуги на загальну суму 1266,47 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.  

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_4 проживає в м. Стрий Львівської області. У позовній заяві зазначено про необхідність відшкодувати моральну шкоду, яка завдана їй та її сім’ї. Проте конкретних доказів на підтвердження погіршення стану здоров’я позивачки не надано, а оформлення відповідних документів членами її сім’ї для пред’явлення позову, на думку судової колегії, не є підставою для відшкодування моральної шкоди позивачці, і у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

      За таких обставин рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 листопада 2008 року слід скасувати з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 задовольнити частково - стягнути з відповідача 1266,47 грн. допущеної заборгованості за комунальні послуги та 3811 грн. за пошкодження будинку, а всього - 5077,47 грн. у відшкодування майнової шкоди.

Зважаючи на часткове задоволення як позову, так і апеляційної скарги колегія суддів не вирішує питання про розподіл судових витрат. Тим паче, до позовної заяви приєднані дві квитанції, у яких як призначення платежу зазначено „оплата за нотаріальні послуги” (т. 1, а.с.3, 2 квитанції), а дані про сплату судового збору відсутні, і також відсутні дані про оплату послуг адвоката, хоча така квитанція і була зазначена як додаток до позовної заяви.  

Керуючись ст. 304, п.2 ч.1 ст. 307, 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:    

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задовольнити частково.  

Рішення Ужгородського міськрайонного суду 21 листопада 2008 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, задовольнити частково.  

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 5077 (п’ять тисяч сімдесят сім) гривень 47 копійок майнової шкоди.

У решті позову відмовити.  

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.  

Головуюча:              Судді: