92
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 липня 2010 року м. Ужгород
Судова колегія палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.
суддів - Куцина М.М., Собослоя Г.Г.
при секретарі – Медяник Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу ВАТ КБ «Надра» на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 1 лютого 2010 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
встановила:
ВАТ КБ «Надра» (далі – Банк) 06.08.2009 р. звернувся до суду із зазначеним позовом мотивуючи його наступним. 10 листопада 2006 р. Банк уклав з ОСОБА_1 кредитний договір № 849/11-2006 і видав кредит у розмірі 5000,00 дол. США із строком повернення до 07.11.2008 р. За користування кредитом відповідач повинен був сплачувати 17% річних та щомісячну комісію за управління кредитом у розмірі 0,5% від залишку кредиту. В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором 10 листопада 2006 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 зобов’язався відповідати за своєчасне і повне виконання ОСОБА_1 зобов’язань перед банком за кредитним договором. Відповідальність відповідачів є солідарною. Відповідачі умови договору не виконували, внаслідок чого виникла заборгованість. Сума боргу складається з: сума неповерненого кредиту – 35659,99 грн. (4637,13 дол. США), прострочених відсотків за користування кредитом з 01.01.2007 по 30.06.2009 – 15362,28 грн. (1997,67 дол. США); нарахованих відсотків з 01.07.2009 по 28.07.2009 – 471,48 грн. (61,31 дол. США), комісії – 5589,16 грн. (726,80 дол. США); пеня за період з 29.07.2008 по 28.07.2009 – 187685,43 грн. (24404,11 дол. США). Позивач просив стягнути солідарно з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором у сумі 244768,35 гривень, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2009 (час звернення із позовом) становило 31829,02 доларів США, а також судові витрати.
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 01 лютого 2010 року позов задоволено частково: на користь ВАТ КБ «Надра» стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 10.11.2006 № 849/11-2006 у розмірі 61491,77 грн., у відшкодування сплачених Банком судових витрат – 654,15 грн. В решті позову – відмовлено.
Позивач рішення суду оскаржив, та вказуючи на порушення судом норм матеріального права в частині зменшення розміру пені, просить рішення скасувати і задовольнити позов повністю.
У позовній заяві, в рішенні суду та в апеляційній скарзі ім’я та по батькові відповідача ОСОБА_2 вказано „Василь Васильович”, в той час як у договорі поруки зазначено „Георгій Георгійович”. Представником апелянта до апеляційного суду було подано клопотання врахувати цю описку.
______________________________________________________________________________________________________
Справа № 22 – 928/2010 Номер рядка статистичного звіту: 27
Головуючий в першій інстанції: Машкаринець І.М.
Доповідач: Кожух О.А.
Відповідачами рішення суду не оскаржувалось.
Відповідач ОСОБА_2, який належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, про що свідчить інформація про вручення телеграми (а.с.6), в судове засідання не з’явився втретє, про причини неявки не повідомив, клопотання з приводу розгляду справи від нього не надходили. Справу, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглянуто за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який апеляцію підтримав, пояснення відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_4, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.
За змістом ст.ст. 11, 509, 526, 611, 614, 623, 625, 1049, 1054 ЦК України, цивільно-правові зобов’язання виникають з договорів і повинні виконуватися належним чином; позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором; в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів; особа відповідальна за порушення зобов’язання, позичальник, який уклав і не виконує кредитний договір, повинен відшкодувати кредитору збитки в повному обсязі. Правовими наслідками порушення основного зобов'язання, забезпеченого порукою, є солідарна відповідальність боржника та поручителя (ст. 554 ЦК України)
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для зменшення розміру пені, про стягнення якої просив позивач, та стягнув таку в сумі, що складає 1 % від загальної суми пені, нарахованої позивачем. Проте, у цій частині з рішенням погодитись не можна, оскільки своїх висновків суд дійшов без урахування встановлених обставин справи та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 за договором від 10 листопада 2006 року № 849/11-2006 отримав цього ж дня у Банку в кредит до 07.11.2008 5000,00 дол. США. За користування коштами позичальнику належало сплачувати 17% річних та щомісячну комісію у розмірі 0,5% від залишку кредиту, щомісячна сума мінімально необхідного платежу становила 263,00 дол. США. У разі прострочення сплати мінімального платежу, неналежного виконання інших платіжних зобов’язань, боржник сплачує Банку пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення (п. 4.1. договору). Виконання зобов’язань за договором було повністю забезпечено порукою ОСОБА_2, з яким 10.11.2006 Банк уклав договір поруки, його дія закінчується належним виконанням зобов’язань за кредитним договором. З моменту одержання кредиту і до часу звернення Банку до суду із даним позовом ОСОБА_1 було здійснено дві проплати – у грудні 2006 року та січні 2007 року, на загальну суму 362,87 дол. США (а.с.16).
18.02.2008 Банк направляв ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.14).
Ці факти стверджуються згаданими договорами, заявою на видачу готівки від 10.11.2006. № NL-1 з підписом ОСОБА_1 про одержання 5000,00 дол. США, розрахунками та розшифровками боргу (а.с. 9-18), іншими матеріалами справи і не спростовані.
Солідарна відповідальність означає, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково як від боржника, так і від поручителя, або від них обох.
Тому вимога Банку про солідарне стягнення коштів і з боржника, і з поручителя є правомірною.
Проте при здійсненні розрахунку заборгованості відповідачів, за виключенням пені, судом першої інстанції допущено помилку – суму заборгованості за основним боргом в рішенні суду зазначено 38192 грн. (еквівалент 5000 доларів США), в той час як сума неповернутого ОСОБА_1 кредиту становить 35659,99 грн. (еквівалент неповернутим 4637,13 доларів США). Заборгованість ОСОБА_1 по неповерненому кредиту, прострочених відсотках за користування кредитом, нарахованих відсотках та комісії становить 57082,91 грн., що є збитками банку у зв’язку із неповерненням ОСОБА_1 боргу.
Поряд з цим, суд на підставі ст. 551 ч. 3 ЦК України визнав за можливе у сто разів зменшити розмір пені, щодо якої була заявлена вимога, вказавши, що пеня у декілька разів перевищує розмір отриманого відповідачкою кредиту. Між тим, суд не врахував наступного.
Відповідно до ст.ст. 12-13 ЦК України, особа здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов’язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи відповідні наслідки, не завдаючи шкоди правам інших осіб. Виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, в т.ч. – пенею (ст. 549 ЦК України). Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням зобов’язання (ст. 550 ч. 1).
Банком нараховано пеню не за весь час прострочення сплати боргу, а з 29.07.2008 по 01.07.2009 (а.с.18). Судова колегія вважає висновок суду щодо необхідності стягнути з відповідачів 1 % від загальної суми пені, нарахованої позивачем, необґрунтованим. Зважаючи на те, що відповідачем було частково здійснено погашення боргу та на даний час відповідач не працює, розмір пені значно (у більш як три рази) перевищує розмір збитків, судова колегія вважає за можливе, відповідно до положень ст. 551 ч. 3 ЦК України, зменшити розмір нарахованої банком пені та стягнути з відповідачів пеню у розмірі, що дорівнює розміру збитків – 57082,91 грн.
Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції слід скасувати через неправильне застосування судом норм матеріального права (ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України) та ухвалити нове рішення, яким позов Банку задовольнити частково – стягнути солідарно з відповідачів 114165,82 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати, і у разі часткового задоволення позову судові витрат и присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимоги. Позивачем при поданні позовної заяви та апеляційної скарги було сплачено 2550 грн. судового збору (а.с. 4,41 „а”), ) та 150 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 5, 41 „а”) а всього – 2700 грн. Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог (близько 46 % від ціни позову), з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в сумі 1269 грн.
Керуючись ст.ст. 307, ст. 309 ч. 1 п. 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів –
вирішила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» - задовольнити частково.
Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 1 лютого 2010 р. – скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» - задовольнити частково.
Стягнути на користь ВАТ КБ «Надра» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно 114165 (сто чотирнадцять тисяч сто шістдесят п’ять) гривень 82 коп.) загального боргу за кредитним договором та 1269 грн. судових витрат.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуюча Судді