Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

20 липня 2010 року                                 м. Ужгород

Судова колегія палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої         -     судді Кожух О.А.

суддів             -     Кондора Р.Ю., Павліченка С.В.

при секретарі     –     Медяник Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 26 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про визнання незаконними дій та зобов’язання провести донарахування та виплату пенсії, -

в с т а н о в и л а :   

У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, та, уточнивши позовні вимоги, просив: визнати неправомірними дії відповідача щодо зменшення розміру належної йому пенсії та відмову в проведенні перерахунку і виплати йому пенсії; зобов’язати відповідача провести перерахунок належної йому пенсії відповідно до Закону України „Про прокуратуру” (далі по тексту – Закон) з розрахунку 90 % розміру від отриманого заробітку на час виходу на пенсію за період з вересня 2008 року по вересень 2009 року; виплатити недоплачену пенсію за період з вересня 2008 року по вересень 2009 року в сумі 52853,40 грн. Вимоги мотивовано тим, що він працював у органах прокуратуратури, і на підставі ст. 50-1 Закону йому було призначено пенсію у розмірі 90 % від отриманого заробітку на час виходу на пенсію. Призначені пенсії перераховуються у зв’язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, і до травня 2007 року така вимога виконувалась. В подальшому розмір пенсії не відповідав необхідному розміру, а з лютого 2008 року і по вересень 2009 року пенсія виплачувалась в розмірі 10000 гривень, незважаючи на те, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими обмежено розмір пенсії працівникам прокуратури до 10000 гривень. Також позивач вважає безпідставним нарахування йому пенсії у розмірі 10000 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, яка є підзаконним актом і Рішенням Конституційного Суду України від 8 вересня 2009 року № 19-рп/2009 положення п. 10 цієї Постанови, яким розмір пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат, встановлених законодавством), визначено 10 тис. гривень на місяць - також були визнані  такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Відповідачем відповідний перерахунок пенсії, після звернень позивача, також проведено не було. Посилаючись також на положення  ст. 50-1 Закону, відповідно до яких різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено пенсіонеру не більш як за 12 місяців, просив позов задовольнити.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 26 березня 2010 року позов задоволено у повному обсязі.

_____________________________________________________________________________________________________

Справа № 22-2558/10                             Номер рядка статистичного звіту  57

Головуючий у першій інстанції: Семерак І.О.        

Суддя - доповідач – Кожух О.А.

Не погодившись з постановою, Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді подало апеляційну скаргу,  в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.  

У надісланих апеляційному суду запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апелянт явку свого представника в судове засідання суду апеляційної інстанції не забезпечив, хоча про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що стверджується повідомленням про вручення судової повістки (а.с. 44).

Заслухавши суддю-доповідача, позицію позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу як працівнику прокуратури було призначено пенсію за вислугу років в органах прокуратури в розмірі 90 % від отриманого заробітку на час виходу на пенсію.

Відповідно до ч. 17 ст. 50-1 Закону призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Відповідно до довідки Прокуратури Закарпатської області від 28.02.2008 № 132-12 ф, з 1 лютого 2008 року заробіток на посаді, яку обіймав позивач, складав 16004,9 грн. (а.с.7). З лютого по липень 2008 року позивачу виплачувалась пенсія в розмірі 10045,12 грн. на місяць, а з серпня 2008 року по жовтень 2009 року – по 10000 грн. (а.с.17).  

Відповідно до ч. 14 ст. 50-1 Закону пенсія виплачується у повному розмірі незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни, відповідно до яких максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати десяти тисяч гривень на місяць. Ці зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Вказане Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.

Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб, то втрата чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.

Нормативні акти або їх окремі положення оголошуються нечинними і втрачають чинність, у разі  їх визнання такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідних рішень (ст. 73 Закону України “Про Конституційний Суд України”).

Таким чином, позивачу підлягає до виплати пенсія у повному розмірі  і порушення прав позивача на отримання такої пенсії тривало з 22 травня 2008 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, п. 10, було визначено, що розмір пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат, встановлених законодавством), визначено 10 тис. гривень на місяць. Проте цей нормативний акт є підзаконним актом і не може встановлювати обмеження тих прав особи, які встановлені Законом. Рішенням Конституційного Суду України від 8 вересня 2009 року № 19-рп/2009 положення п. 10 цієї Постанови, також були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Частиною 17 ст. 50-1 Закону передбачено виплату різниці в пенсії не більш як за 12 місяців, і саме з такою вимогою звернувся позивач.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в м. Ужгород, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи  та прийнято рішення про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за 12 місяців з часу звернення до суду.

Проте суд першої інстанції зобов’язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу конкретну недоплачену суму пенсії. Такого висновку суд дійшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому постанову суду слід змінити з підстав, передбачених ст. 309, п. 4 ч. 1 ЦПК України. Суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законом покладено відповідні повноваження, тому вимога про стягнення конкретної суми задоволенню не підлягає, і вказівку про необхідність виплатити позивачу 52853,40 грн. з резолютивної частини постанови суду слід виключити.

Керуючись ст. 304, п.3 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну  скаргу  Управління  Пенсійного  фонду  України в м. Ужгороді  – задовольнити частково.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 26 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 – змінити.

З третього абзацу резолютивної частини постанови слова та цифри „в сумі 52853,40 грн.” – виключити.

В решті постанову залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуюча

судді