Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 липня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої – судді Кожух О.А.
суддів – Куцина М.М., Собослоя Г.Г.
при секретарі судового засідання – Рогач І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 9 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості по допомозі по догляду за дитиною до трьох років, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ужгородської міської ради, співвідповідач – Головне управління праці та соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації, та просила: - визнати неправомірними дії відповідачів щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати їй заборгованої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; - стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ужгородської міської ради заборговану суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 8681,41 грн; - допустити негайне виконання постанови в частині стягнення суми за один місяць в розмірі 557 грн.; - стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ужгородської міської ради 557 грн. у відшкодування заподіяної моральної шкоди; - зобов’язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ужгородської міської ради здійснювати виплати соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку починаючи з червня 2009 року в розмірі прожиткового мінімуму на дітей віком до 6 років.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 9 квітня 2010 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради щодо неповного нарахування та виплати позивачу недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради на користь позивача недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з липня 2007 року по травень 2009 року; допущено негайне виконання постанови суду в частині стягнення з управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 суми виплати за один місяць. В решті позову відмовлено.
Позивачем таке рішення не оскаржувалось.
Не погодившись з постановою, управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В скарзі зазначено, що відповідач наполягав на застосуванні річного строку звернення з адміністративним позовом, проте суд безпідставно задовольнив позовні вимоги з липня 2007 року, а також безпідставно задоволено позовні вимоги з 1 січня 2008 року до травня 2009 року.
_________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 22 - 2548/2010 Номер рядка статистичного звіту: 57
Головуючий в першій інстанції: Ференц А.М.
Доповідач: Кожух О.А.
Особи, що беруть участь у справі, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення їм судових повісток (а.с. 60, 61), в судове засідання не з’явились, про причини неявки не повідомили.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є матір’ю малолітньої дитини – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6). Отримувала державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у сумах від 129,03 гривень у липні 2007 року до 144,10 гривень – з грудня 2007 року по травень 2009 року (а.с.9).
Згідно Конституції України, Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року N 2017-III, позивач наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.
Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.
У відповідності до ст.ст. 13,14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною, має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення нею вказаного віку.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.14 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб, то втрата чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону. Згідно вимог ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня 2007 року – 434 грн., з 1 квітня 2007 року – 463 грн., з 1 жовтня 2007 року – 470 грн. Отже, позивач отримувала допомогу по догляду за дитиною у 2007 році у сумах, що є меншими від прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмова відповідача у виплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченому ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в період з 09.07.2007 до 31.12.2007 - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення - є неправомірною, і позивачу слід провести перерахунок та виплатити допомогу в розмірі, визначеному ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).
Що стосується позовних вимог про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 та 2009 року, то такі не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Згідно підпункту 7 пункту 23 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-6 частину першу статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладено в такій редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень". Згідно підпункт 8 пункту 23 Закону № 107-6, пункт 8 з розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладено у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року – 50%, з 01 січня 2009 року – 75%, з 01 січня 2010 року – 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців”. Дані положення Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року не було визнано неконституційними.
Таким чином, порушення прав позивача на отримання допомоги по догляду за дитиною у відповідному визначеному законом розмірі тривало з 09.07.2007 по 31.12.2007, і позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині цього періоду.
Також немає підстав для стягнення на користь позивача конкретної недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки предметом спору є право на отримання допомоги у відповідному розмірі, а не розмір нарахування, суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законом покладено такі повноваження, тому вимога про стягнення конкретної суми задоволенню не підлягає.
Оскільки відповідні виплати здійснюються органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи, судом правильно покладено відповідний обов’язок на Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради.
Дана справа, відповідно до діючого на час розгляду справи процесуального закону, була розглянута за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою у задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін (ч. 1 ст. 100 КАС України). Відповідач наполягав на застосуванні річного строку звернення до суду, проте суд задовольнив позовні вимоги без застосування такого строку.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, провадженння в цивільних справах здійснюєтьсяя відповідно до законів, чинних на час вчиненя окремих процесуальних дій, розгляду та вирішення справи. Цивільним процесуальним кодлексом України не визначено строк звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 ЦК УКраїни, встановлюється тривалістю у три роки.
Зважаючи на викладене, постанову суду першої інстанції слід змінити з підстав, передбачених ст. 309, п. 4 ч. 1 ЦПК України – через неправильне застосування норм матеріального права, та зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Керуючись ст. 304, п.3 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради – задовольнити частково.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 9 квітня 2010 року в частині стягнення з управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради та виплати на користь ОСОБА_1 недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з липня 2007 року по травень 2009 року - змінити.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, згідно вимог ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», з урахуванням виплачених сум.
В решті постанову залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуюча:
Судді