№1-96/2010
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2010 року Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Омельченко І.І.
з участю секретаря Логвиненко А.В.
прокурорів Титаренка С.О.,
Аракеляна В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки справу про обвинувачення
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеса, українця, громадянина України, не одруженого, не військовозобов’язаного, освіта базова загальна середня, не працюючого, мешканця с. Світлогірське Кобеляцького району Полтавської області, судимого
1. 19.09.1995 року Кобеляцьким районним судом Полтавської області за ст. 82 ч.3 КК України до двох років позбавлення волі, на підставі ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на два роки;
2. 04.09.1997 року Кобеляцьким районним судом Полтавської області за ст.ст. 82 ч.3, 81 ч.1, 42, 43 КК України до трьох років трьох місяців позбавлення волі;
3. 19.03.2001 року Кобеляцьким районним судом Полтавської області за ст.ст. 215-3 ч.2, 44 КК України до двох років позбавлення волі з конфіскацією 1/3 майна;
4. 17.06.2003 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська за ст.ст. 185 ч.3, 357 ч. 3, 304, 70 КК України до п’яти років шести місяців позбавлення волі;
5. 12.06.2009 року Жовтневим районним судом м. Полтава за ст.ст. 263 ч.1, 69, 71 КК України до років позбавлення волі. На момент винесення вироку покарання повністю відбуте;
в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,
В С Т А Н О В И В:
02 березня 2010 року ОСОБА_2, близько 10 год. В с. Світлогірське Кобеляцького району, поблизу опорного пункту дільничного інспектора міліції, повторно, таємно, шляхом вільного доступу, викрав велосипед «Україна», який належав ОСОБА_3, вартістю 300 грн.
Підсудний ОСОБА_2 свою вину визнав частково, пояснивши суду, що дійсно 02.03.2010 року він знаходився біля опорного пункту дільничного інспектора міліції, коли до нього зателефонувала його мати і повідомила, що у бабусі приступ, він з метою швидко дістатися хворої, взяв велосипед, який знаходився біля пункту і поїхав. Наміру викрасти велосипед не мав, хотів його повернути.
Крім часткового визнання своєї вини підсудним ОСОБА_2 його винність підтверджується такими доказами:
• протоколом огляду місця пригоди з фототаблицею, згідно якого було встановлено, де ОСОБА_3 залишив велосипед і його відсутність на момент огляду (а.с.6-7);
• протоколами відтворення обстановки та обставин події злочину, згідно яких ОСОБА_2 пояснив та показав як саме він вчинив крадіжку велосипеда (а.с. 36-38);
• показаннями потерпілого ОСОБА_3, який пояснив суду, що 02.03.2010 року він приїхав до Світлогірської сільської ради на велосипеді, який поставив біля входу до опорного пункту дільничого інспектора міліції, через вікно він бачив ОСОБА_2, який був на вулиці, через деякий час вийшовши з приміщення побачив, що його велосипед зник. Він відразу запідозрив в крадіжці велосипеда ОСОБА_2 і пішов до нього додому і помітив велосипед, коли спитав у ОСОБА_2 навіщо той вкрав велосипед, ОСОБА_2 відповів, що йому дозволив дільничний інспектор Тимцуник В.В.;
• показаннями свідка ОСОБА_4, який пояснив суду, що 17.03.2010 року до нього підійшов ОСОБА_3 і спитав чи дозволяв він 02.03.2010 року взяти його велосипед ОСОБА_2, він відповів, що ОСОБА_2 до нього взагалі не підходив і нічого він йому не дозволяв;
• висновком експерта, згідно яких вартість велосипеда становить 300 грн. (а.с.24).
Показання ОСОБА_2 про те, що він, не мав умислу на вчинення крадіжки, суд розцінює як спосіб захисту, з метою уникнути відповідальності за скоєний злочин, оскільки такі доводи спростовуються вищенаведеними доказами, а також наступним. Згідно показань потерпілого ОСОБА_3 ніяких людей крім ОСОБА_2 біля приміщення сільської ради не було, що підтверджується і показаннями свідка ОСОБА_4 про те, що 02.03.2010 р. він прийом громадян на опорному пункті не здійснював і ніяких мешканців села біля нього не могло знаходитися. Крім цього, суд вважає, що у ОСОБА_2 була можливість в стислі строки встановити власника велосипеда і попросити його дати велосипед у користування. Також потерпілий ОСОБА_3 відразу пішов додому до ОСОБА_2, де і знайшов велосипед, і на запитання ОСОБА_3 ОСОБА_2 повідомив, що йому дозволив взяти велосипед ОСОБА_4, тобто мав на меті приховати скоєний злочин, про те, що у нього захворілі бабуся нічого не повідомляв. Також судом встановлено, що свідок ОСОБА_5, якому нібито повідомив ОСОБА_2 про взяття велосипеда ОСОБА_3 у користування, на території Світлогірської сільської ради не зареєстрований і не проживає.
Показання свідка ОСОБА_6 маю суд оцінює критично, в зв’язку з тим, що вона є сестрою його бабушки і зацікавлена у недоведеності вини ОСОБА_2
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає винність підсудного ОСОБА_2 доведеною.
Кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 185 КК України визначена вірно, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку),повторно.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину, а також його особу.
Суд приймає до уваги, що підсудний, частково визнав себе винним, щиро розкаюється, викрадене майно повернуте, має на утриманні тяжко хвору бабусю і вважає можливим застосувати відносно нього ст.75 КК України, так як його виправлення можливе без відбування покарання з випробуванням.
Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на два роки.
Згідно ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з’являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації. Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Полтавської області через районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя: