АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №11-323 2010 р. Головуючий у 1-й інс-т. Харечко С.П.
Категорія: ст.119ч.1 КК України Доповідач: Квятковський А.С
13 липня 2010 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого: Коробова О.К.
Суддів: Шпинти М.Д., Квятковського А.С.
З участю прокурора: Войтюка А.М.
Засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду в м. Рівне апеляцію засудженого ОСОБА_2 та потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на вирок Рівненського міського суду від 13 травня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, українець, працююєТОВ "Фреш" - менеджер, з середньою освітою, не судимий,
засуджений за ст.119 ч.1 КК України на три роки обмеження волі
Постановлено стягнути з ОСОБА_2на користь потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 5800грн. моральної та майнової шкоди..
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що 18 листопада 2010 року біля 13 год. 10хв., неподалік будинку №92 по вул.Київській в м. Рівне під час конфлікту, який виник у нього з водієм автомобіля "ЗИЛ" ОСОБА_8 , 1948 року народження з приводу створення ним аварійної ситуації, наніс потерпілому удар рукою в обличчя, від якого він впав, вдарившись потиличною частиною голови об асфальт.
В результаті отриманого тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_8 помер у Рівненській ЦМЛ..
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_2 не оспорюючи кваліфікації дій та доведеності вини у вчиненому вказує, що вирок суду в частині призначення йому покарання є незаконним і підлягає зміні частково. В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що суд не в повній мірі врахував сукупність обставин, які пом'якшують покарання. Зокрема те, що він щиро розкаявся у вчиненому злочині, після випадку надавав потерпілому першу допомогу, добровільно відшкодував потерпілим значну суму коштів, раніше до будь-якої відповідальності не притягувався. У випадку реального відбування покарання його сім'я та малолітній син будуть позбавлені можливості отримувати матеріальне забезпечення. Крім того, судом недостатньо враховано те, що потерпілий ОСОБА_8 порушив Правила дорожнього руху, що змусило його екстренно гальмувати з метою уникнення ДТП.
Просить пом’якшити йому покарання застосувавши ст.75КК і звільнити від відбування покарання з випробуванням.
Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 вважають вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_2 надто суворим.
Враховуючи сукупність пом'якшуючих обставин, дані про його особу, добровільне відшкодування матеріальної шкоди просять застосувати ст.75 КК і звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням.
Прокурор, який приймав участь у справі в суді першої інстанції апеляцію відкликав.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Винність засудженого у вчиненні зазначеного у вироку злочину установлена сукупністю зібраних у справі доказів, які за згодою учасників судового розгляду в порядку вимог ст.299 КПК не досліджувались, а фактичні обставини справи ніким не оспорювались і не оспорюються в апеляції.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.1 ст.119 КК України є вірною.
При призначенні покарання засудженому ОСОБА_2 суд першої інстанції у відповідності ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання, у тому числі й ті, які зазначені в апеляції – вчинення злочину вперше, позитивну характеристику як особи, наявність на утриманні малолітньої дитини, активне сприяння розкриттю злочину і визначив йому мінімальне покарання, передбачене санкцією статті Кримінального кодексу за даний злочин.
Тому за таких обставин підстав для дальшого пом'якшення покарання колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень по справі, які могли б бути підставою для зміни, чи скасування вироку немає.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Вирок Рівненського міського суду від 13 травня 2010 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляції засудженого та потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 – без задоволення.
Головуючий:
Судді: