АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 червня 2010 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Височанської Н.К.
суддів: Перепелюк І.Б., Одинака О.О.
секретар Цимбал Ю.Ю.
за участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Чернівців про визнання дій незаконними та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006р. по 31.12.2009р., за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Чернівців на постанову Шевченківського районного суду Чернівецької області від 29 березня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Чернівців про визнання дій незаконними та зобов’язання суб’єкта вкладних повноважень нарахувати та виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006р. по 31.12.2009р. та виплачувати її в подальшому.
Постановою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 29 березня 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано відмову управління Пенсійного фонду щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня по 31 грудня 2009 року протиправною.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду нарахувати та виплатити у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. ОСОБА_1 державну соціальну допомогу «Діти війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 01січня по 31 грудня 2009 року.
В іншій частині позовних вимог.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Чернівці просить скасувати постанову суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах за безпідставністю.
Вважає, що після ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 питання обчислення розміру мінімальної пенсії за віком не було законодавчо врегульовано, тому ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фактично втратила чинність з 22 травня 2008 року і питання виплати дітям війни підвищення до пенсії з цього часу регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.
Окрім того, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, але Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" не передбачено видатків на здійснення виплат дітям війни підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
У зв’язку з цим, на думку апелянта, правових підстав для виплати позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком немає.
Судова колегія, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду залишенню без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач є дитиною війни.
Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (в редакції Закону від 18 листопада 2004 року №2195-ІV) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік” ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було викладено в новій редакції, у відповідності до якої дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак відповідно до ч.2 ст.3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
При розгляді справи, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивачем пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав, а тому право на нарахування і виплату підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( в редакції Закону від 18 листопада 2004 року №2195-ІV) позивач мала лише за річний період до моменту звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до суду із зазначеним позовом в лютому 2010 року.
Відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України , колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в відхилити.
Постанову Шевченківського районного суду м.Чернівців від 29 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: