2-963/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2009 року Калінінський районний суд м. Горлівки Донецької області у складі

судді Васильєвої І.А.

При секретарі Косинській ЮО.

За участю представника позивача ОСОБА_1

Представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Вугледобича» - Другакової Т. Д, Луценко О.М,

Представника третьої особи на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Калінінському районі м. Горлівки - Пшеничної Т.О. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Горлівки цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугледобича», третя особа на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Калінінському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди, суд

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд із заявою по даному позову мотивуючи тим, що 15 березня 2008 року під час роботи у відповідача в якості гірничого робочого очисного забою стався нещасний випадок внаслідок чого він був травмований. За даним фактом був складений 17 березня 2008 року акт форми Н-1, відповідно п. 7 причинами нещасного випадку є порушення паспорту кріплення, порушення п. 3.1 вимог безпеки під час роботи, «інструкції з охорони праці для гірничого робочого очисного забою», невиконання гірничим майстром ОСОБА_7 вимог п. 3.2 посадової інструкції.

14 серпня 2008 року відповідно до висновку МСЕК вперше встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40%, а також його визнано інвалідом третьої групи внаслідок трудового каліцтва 15.03.2008 року, протипоказана важка фізична праця.

Наслідками трудового каліцтва йому заподіяна значна моральна шкода, яка полягає в тому, що був порушений звичайний уклад його життя, він змушений постійно звертатися в лікувальні установи за медичною допомогою, часто проходити курси стаціонарного й амбулаторного лікування. Він відчуває постійне фізичне недомагання внаслідок чого він не може займатися важким фізичним трудом та спортом, виконувати домашню роботу. Всі ці обставини самим негативним чином вплинули на тільки на його душевний спокій, а й на відношення людей до нього. На підставі викладеного він був змушений звернутися в суд із зазначеним позовом та просив суд стягнути з відповідачів у відшкодування моральної шкоди 40000 гривень.

В судовому засіданні представник позивача діючий на підставі довіреності ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 40000 гривень. Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугледобича» Другакова Т.Д., діюча на підставі довіреності, позовні вимоги не визнала, пояснивши суду, що в судовому засіданні не представлено доказів в обґрунтування позовних вимог, крім того, з 01.04.2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання» відповідно до вимог ст. ст. 21,28,34 обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди спричиненої втратою працездатності покладається на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством застосовується тримісячний строк передбачений ст. 233 КЗпП. Отже позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, внаслідок чого просила в позовних вимогах відмовити. Другий представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугледобича» Луценко ОМ. проти позовних вимог заперечувала, дала пояснення аналогічні поясненням представника Другакової Т.Д.

Представник третьої особи на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Калінінському районі м. Горлівки - Пшенична Т.О. діюча на підставі довіреності, просила справу розглянути на розсуд суду, додатково суду пояснивши, що на теперішній час відсутні законодавчі норми про стягнення моральної шкоди з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, посилаючись на Закон України № 717 який набрав чинності 23.02.2007 року, відповідно до якого були внесені зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань», а саме на теперішній час відсутні законодавчі норми про стягнення моральної шкоди з відділення Фонду соціального страхування. Винним в спричиненні моральної шкоди є підприємство на якому працював позивач відповідно до вимог Закону України «Про охорону праці», ст. 237-1 КЗпП України.

Допитаний як свідок ОСОБА_7 - гірничий майстер очисного забою ТОВ «Вугледобича» суду пояснив, що дійсно з позивачем у справі ОСОБА_5 15 березня 2008 року під час роботи стався нещасний випадок за результатами якого був складений акт за формою Н-1 причинами якого стало порушення паспорту кріплення, порушення п. 3.1 «Вимог безпеки під час роботи», «Інструкції з охорони праці для гірничого робочого очисного забою», а також його особиста провина як гірничого майстра в частині невиконання вимог п. 3.2 посадової інструкції, а також особиста необережність постраждалого внаслідок порушення вимог п. 1.7 «Інструкції з охорони праці для гірничого робочого очисного забою».

Суд дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідка, дійшов до наступних висновків. Позивачеві заподіяна моральна шкода внаслідок отримання ним трудового каліцтва і позивач дійсно має право на відшкодування моральної шкоди з наступних підстав.

Відповідно до довідки МСЕК /А.С.4/ вперше ОСОБА_5 з 14.08.2008 року встановлена втрата працездатності на 40% по трудовому каліцтву яке сталося 15.03.2008 року. Внаслідок нещасного випадку складений акт за формою Н-1 /А.С. 3/.

Вказані факти відповідачем не оспорювались у судовому засіданні.

У відповідності зі ст. 23 ЦК України моральна шкода, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Представлені позивачем докази повною мірою свідчать про те, що ушкодження здоров’я в наслідок трудового каліцтва в свою чергу привело як до фізичних так і моральних страждань. Трудове каліцтво призвело до обмеження його можливостей вести активний спосіб життя, оскільки обмежені фізичні можливості, й отже необхідно додавати додаткові зусилля для організації свого життя. Зазначені обставини наступили у зв’язку із втратою професійної працездатності, порушенні звичайних життєвих зв’язків.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/

шкоди» від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних) характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо). При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість трудового каліцтва, його наслідки, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Пояснення відповідача стосовно обов’язку відшкодувати моральну шкоду Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві суд не може прийняти до уваги з наступних підстав.

Спеціальним законом, яким врегульовано питання відшкодування працівникові моральної шкоди з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві є Закон України № 1105, однак відповідно до Закону України № 717 який набрав чинності з 23.02.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань», ст. 21 ч. 1 п. 1, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 34 виключені в частині відшкодування моральної шкоди потерпілим з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008, визнано таким, що відповідає Конституції, Закон України № 717, в частині внесення змін до статей 1,21,28,34,35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог з охорони праці, крім того, роботодавець відшкодовує витрати на розслідування і проведення експертизи професійного захворювання, трудового каліцтва, а також інші витрати передбачені законодавством.

Відповідно до ч.2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для свого життя.

Отже позовні вимоги ОСОБА_5 до ТОВ «Вуглебодича» про відшкодування моральної шкоди заявлені на законних підставах, оскільки відповідачем у справі повинно бути підприємство на якому працював позивач в період коли стався нещасний випадок. Крім того, суд вважає можливим за клопотанням представника позивача, поновити строк звернення до суду ОСОБА_5 передбачений ст. 233 КЗпП України, оскільки відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством застосовується тримісячний строк ст. 233 КЗпП, причини пропуску строку є поважними, а саме втрату працездатності ОСОБА_5 встановлено 14.08.2008 року -дата огляду МСЕК, а в суд з позовом ОСОБА_5 звернувся 20.03.2009 року. Враховуючи що стан здоров’я позивача не покращувався, він проходив лікування, суд вважає що таким чином строк пропущено з поважних причин, отже підлягає поновленню.

Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує ступінь втрати професійної працездатності, неможливість обходиться без ліків, а також те, що стан здоров’я позивача не покращується, а також враховуючи вимоги розумності та справедливості, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог від заявлених, визначивши розмір моральної шкоди в сумі 10000 гривень.

Керуючись ст. ст. 209,213-215 ЦПК України, на підставі Закону України «Про охорону праці», ст. ст. 233,237-1 КЗпП України, Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди», Закону України № 717 від 23.02.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугледобича» на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди 10000 /десять/ тисяч гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугледобича» судовий збір в сумі 100,00 гривень та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню розгляду справи в сумі 50,00 гривень.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляцію може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Калінінський районний суд м. Горлівки до Апеляційного суду Донецької області.