Справа №2-1882/09
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2009 року місто Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді -Плавича І.В.,
при секретарі - Бабаєвій З.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні вказаного складу відповідного районного суду за станом на теперішній час знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що в 2007 році між ним - з одної сторони, та ОСОБА_2 - з іншої сторони, було укладено низку договорів позики, відповідно до умов яких позикодавець ОСОБА_1 передав позичальниці ОСОБА_2 грошову суму загальному розмірі, еквівалентному 127200,00 доларів США, яку остання зобов’язалась повернути за визначених обставин. Водночас, згідно умов правочинів, відповідач зобов’язалась сплачувати позикодавцеві ОСОБА_1 щомісячно 4% від позиченої суми за користування наданими грішми. Однак як зазначає позивач, не зважаючи на взяті на себе зобов’язання, до теперішнього часу ОСОБА_2 суму позичених грошей не повернула, через що він й звернувся до суду.
Варто навести, що в процесі розгляду справи стороною позивача первісні позовні вимоги були уточнені й остаточно ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 суму боргу за договорами позики у загальному розмірі, еквівалентному 62000,00 доларів США, а також суму процентів за користування позикою за ставкою, встановленою сторонами у розмірі 4% за кожен місяць.
Позивач ОСОБА_1 разом із своїм представником в порядку ст. 42 ч. б ЦПК України у судове засідання з’явився, уточнені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилась, повідомлялась судом про розгляд даної цивільної справи, причини нявки суду не відомі.
Відповідно до ст. 224 ч. 1 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, у зв’язку з неявкою повідомленої відповідача по даній справі, врахувавши думку сторони позивача, суд зважав можливим розглядати справу в заочному порядку, постановивши про викладене відповідну ухвалу.
Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторони позивача, дослідивши відповідний позов, письмові докази й документи, які були надані суду, надавши виниклим між сторонами по справі правовідносинам належну правову оцінку, провівши відповідні арифметичні розрахунки, суд приходить до висновку про існування достатньої кількості законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 - з наступних підстав.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що 12 вересня 2007 року між ОСОБА_1 - з одної сторони, та ОСОБА_2 - з іншої сторони, був укладений договір позики, відповідно до умов якого позикодавець ОСОБА_1 передав позичальниці ОСОБА_2 грошову суму у розмірі, еквівалентному 25000,00 доларів США.
Відповідно до умов правочину, ОСОБА_2 зобов’язалась сплачувати ОСОБА_1 проценти за користування грішми щомісячно до дня повернення позики у розмірі 4% від позиченої суми грошей. Разом з тим, боржниця була зобов’язана повернути суму процентів за користування позикою, а також основну суму боргу у повному обсязі із настанням певної події, а саме продажу квартири під АДРЕСА_1.
В підтвердження укладення вказаного договору позики й саме на зазначених умовах, а також вказані обставини були засвідчені боржницею шляхом складання розписки та її видачі позикодавцю ОСОБА_1
Разом з тим, також 12 вересня 2007 року між ОСОБА_1 - з одної сторони, та ОСОБА_2 - з іншої сторони, був укладений інший договір позики, відповідно до умов якого позикодавець ОСОБА_1 передав позичальниці ОСОБА_2 грошову суму у розмірі, еквівалентному 37000,00 доларів США на тих же умовах, що й в попередньому договорі стосовно процентів за користування позикою та терміном повернення загальної суми боргу.
Також в підтвердження укладення вказаного договору позики й саме на зазначених умовах були засвідчені боржницею шляхом складання іншої розписки та її видачі позикодавцю ОСОБА_1
Тобто, з урахуванням викладеного суд погоджується з позицією сторони позивача та приходить до висновку, що загальна основна сума боргу, яка склалась у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 без розрахунку процентів за користування позикою сягає розміру, еквівалентному 62000,00 доларів США.
Проте, як свідчив ОСОБА_1, відповідач до теперішнього часу ані основну суму позики, ані суму процентів за користування позиченими грішми не повернула. При цьому, позивач пояснював суду, що настання події, із якою ОСОБА_2 пов’язала момент повернення боргу у повному обсязі у вигляді продажу наведеної квартири - навмисно відкладається та затягується боржницею у зв’язку із небажанням виконувати взяті на себе обов’язки з виконання грошового зобов’язання й повернення грошей.
Як наведено у ст. 625 ч. 1 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Як встановлює ст. 626 ч. 1 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Щодо ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 1046 ч. ч.1,2 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Разом з тим, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як передбачено законодавством в ст. 1048 ч. 1 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно положень ст. 1049 ч. ч.1,3 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Враховуючи вимоги ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вказує ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ч. ч.1,2 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. При цьому, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В силу ст. 533 4.4.1,2 ЦК України, грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як наводить ст. 534 ч. 1 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов’язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов’язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Тобто, зважаючи на таку регламентацію виниклих між сторонами по справі правовідносин й виходячи зі згадуваних договорів позики від 12 вересня 2007 року, суд виходить з наступного.
За офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним Банком України на день ухвалення судового рішення, а саме на 12 березня 2009 року, 100 доларів США еквівалентні 770 гривням України, тобто основна сума боргу, в даному випадку, у гривні складає 62000,00 х 7,70 = 477400,00 гривень.
При цьому, ураховуючи той факт, що згідно умов відповідних правочинів від 12 вересня 2007 року, боржниця ОСОБА_2 зобов’язалась щомісячно сплачувати ОСОБА_1 проценти у розмірі 4% від суми позики, тобто у грошовому вираженні 62000,00 х 4 / 100 = 2488,00 доларів США на місяць, суд прийшов до наступного.
Сума процентів за користування позикою у загальному розмірі за відповідними договорами, яка еквівалентна 62000,00 доларів США, протягом 18 місяців (з 12 вересня 2007 року - укладення договорів, по 12 березня 2009 року - ухвалення судового рішення) становить суму, еквівалентну 2488,00 х 18 = 44784,00 доларів США. Знову ж таки, згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого Національним Банком України на 12 березня 2009 року, загальна сума процентів за користування позикою в гривні складає 44784,00 х 7,70 = 344638,80 гривень.
З приведеного вище аналізу досліджених судом відомостей сукупно випливає, що за даним спором стягненню з відповідача ОСОБА_2 підлягає грошова сума у загальному розмірі 822236,80 гривень, з яких 477400,00 гривень - основна сума позики, а 344638,80 гривень - сума процентів за користування позикою.
Керуючись ст. ст. 10,11,15,57,60,79,88,208,209,212,213,214,215,218,224,225,226 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 -загальну суму процентів за користування позикою - у розмірі 344 (триста сорок чотири) тисячі 836 (вісімсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 -загальну основну суму позики - у розмірі 477 (чотириста сімдесят сім) тисяч 400 (чотириста) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.
Виконавчі листи видати - після набрання рішенням суду законної сили.