2-1325/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2009 року Калінінський районний суд м. Горлівки Донецької області у складі судді Васильєвої І.А.

При секретарі Косинській Ю.О.

За участю позивача ОСОБА_1

Представника відповідача Єгорченкової О.О.

Розглянувши у відкритому в судовому засіданні в залі суду м. Горлівки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Горлівський завод «Реммаш» про стягнення заборгованості з заробітної плати, регресних виплат та компенсації за несвоєчасну виплату,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд із заявою по даному позову мотивуючи тим, що працював на підприємстві ВАТ «Горлівський завод Реммаш» з 1962 року в якості слюсаря монтажника. Звільнений з підприємства 15 грудня 1999 року за власним бажанням. В день звільнення відповідач не зробив повний розрахунок, внаслідок чого заборгованість з заробітної плати становить 199,46 гривень, заборгованість з регресних виплат становить 575,31 гривня. До теперішнього часу заборгованість відповідачем не сплачена, внаслідок чого позивач був змушений звернутися в суд із зазначеним позовом та просив стягнути заборгованість з заробітної плати в сумі 199,46 гривень, заборгованість з регресних виплат 575,31 гривня та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів виплати заробітної плати в сумі 565,91 гривня, та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів виплати регресних виплат в сумі 1081,02 гривні.

В судовому засіданні позивач на позові наполягав, давши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у справі Єгорченкова 0.0 яка діє на підставі довіреності в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково в частині стягнення заборгованості з заробітної плати, стосовно стягнення регресних виплат та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та регресних виплат не визнала, пояснивши суду, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати передбачений ст. 233 КЗпП України. До вимог про стягнення заборгованості з регрес них виплат вважає за необхідне застосувати ст. 456 Цивільного Кодексу УРСР, а саме позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, оскільки регресні виплати призначаються у разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, пов’язаних з виконанням ним трудових обов’язків. Крім того, відповідно до Постанови КМУ від 20.12.1997 року № 1427 компенсації підлягає у зв’язку з затримкою виплати тільки заробітна плата, а регресні виплати компенсації не підлягають.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Позивач дійсно працював у відповідача, звільнений з підприємства 15.12.1999 року згідно наказу № 239/к від 15.11.1999 року, що підтверджується копією трудової книжки /А. 3-5/.

На час звільнення у позивача утворилась заборгованість з заробітної плати в сумі 199,46 гривень, що підтверджується довідкою бухгалтерії підприємства /А.С. 6/, крім того під час роботи були нараховані регресні виплати але не виплачені, заборгованість становить 575,31 гривня, що також підтверджується довідкою підприємства / А.С. 7/. Вказані факти відповідачем не оспорювались.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум які належать йому від підприємства проводиться в день звільнення. Отже при звільненні відповідач повинен був сплатити нараховану заробітку плату в сумі 199,46 гривень та регресні виплати в сумі 575,31 гривня. Відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України право робітника не обмежується строком звернення до суду в наслідок порушення підприємством законодавства про оплату праці.

Посилання представника відповідача про застосування трирічного строку звернення до суду з вимогами про стягнення регресних виплат з підприємства у відшкодування шкоди заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров’я суд вважає безпідставними, оскільки регресні виплати позивачу були вже нараховані але не сплачені.

Відповідно до Постанови КМУ № 159 від 21.02.2001 року компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях України і не мають разового характеру, а саме, заробітна плата, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, нарахованої працівникові за період роботи з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2000 року проводиться відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого Постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427.

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток, шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Розрахунок суми компенсації наданий позивачем відповідає вимогам чинного законодавства, а саме при розрахунку застосовані індекси споживчих цін опубліковані Держкомстатом наростаючим підсумком, а саме індекс за січень 1998 року - 101,3, квітень 1998 року -103,0, жовтень 1998 року -112,8, листопад 1998 року -116,2, травень 1999 року - 130,2, липень 1999 року -129,0, січень 2000- 149,6, лютий 2000 року - 154,6, березень 2000-157,6, квітень 2000 -160,3 травень 2000- 163,7, червень 200О-169,8, серпень 2000- 169,6, вересень 2000- 174, жовтень 2000 - 176,4, листопад 2000 - 177,1, грудень 2000 - 179,9, січень 2001 року - 182,6, лютий 2001 року - 183,7. Індекс споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості становить 428,7 (за березень 2009 року).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1.

Отже сума компенсації заробітної плати становить 565,91 гривня.

Сума компенсації за затримку регресних виплат становить 1081,02 гривень.

На підставі викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки законні та стверджені доказами.

Керуючись ст. ст. 209,213-215, на підставі ст. ст. 116-117, Постанови КМУ № 159 від 21.02.2001 року «Про порядок компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати», Постанови КМУ України № 1427 від 20.12.1997 року, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Горлівський завод Реммаш» на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати в сумі 199,46 гривень, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати в сумі 565,91 гривень, заборгованість по щомісячним регресним виплатам в сумі 575,31 гривень, компенсацію несвоєчасно виплачених регресних сум в сумі 1081,02 гривень.

Стягнути з Відкритого Акціонерного товариства «Горлівський завод «Реммаш» судовий збір в сумі 51 гривня та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню розгляду справи в сумі 250,00 гривень.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляцію може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.