Справа №2-а-2380/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2009 року м. Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:

Головуючого - Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Виноградів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення при Виноградівській РДА, про визнання діяння УПСЗН при Виноградівській РДА такими, що не відповідають закону, та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення при Виноградівській РДА, Державного казначейства України, про поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнання діяння УПСЗН при Виноградівській РДА такими, що не відповідають закону, та стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Після народження сина, у липні 2007 року за її зверненням Управлінням ПСЗН Виноградівської РДА їй було призначено допомогу при народженні дитини у розмірі 8500 грн. Після подання наказу про надання по місцю роботи відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у вересні 2007 року їй було призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Так, з жовтня 2007 року вона її отримує щомісячно в середньому розмірі 144 грн. Дані обставини можуть бути підтверджені даними Особової справи, заведеної в УПСЗН та випискою з банківського рахунку. У лютому дізналась про право отримувати допомогу по догляду у розмірі не менше прожиткового мінімуму, тому 25.02.2009 року звернулася із заявою про приведення розміру допомоги до належного та нарахування та виплату недонарахованої допомоги, з примірним розрахунком. Виплати у розмірі прожиткового мінімуму гарантовані позивачу на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», від 18.01.2001 року. Однак законодавством про держбюджет у 2007 рік ст. 43 вказаного Закону призупинено, а у 2008 році - виключено. Однак, рішенням КСУ від 09.07.2007 року, а також Рішенням КСУ від 22.05.2008 року вказані втручання визнано неконституційними. У зв’язку з цим позивач вважає, що дія ст. 43 та ст. 41 вказаного Закону була відновлена, а саме в редакції, яка встановлює розмір допомоги при народженні у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей до шести років, та допомоги по догляду в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого законом. Незважаючи не це УПСЗН не перерахувало розмір призначеної допомоги у відповідності до розміру, визначеного законом. Позивач вказує, що внаслідок такої бездіяльності порушено її права. Крім того, позивачу призначено допомогу при народженні дитини в розмірі 8500 грн, що не відповідає розміру, встановленого законом. Тому, позивач вважає, що такими діями порушено її права. На своє звернення до УПСЗН позивачка отримала відповідь, за змістом якої розмір допомоги визначається за формулою, визначеною Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», для чого необхідно подати додаткові документи. Позивачка зазначає, що її право захищене нормами Конституції, згідно з якими, таке право є складовою її конституційного права на соціальний захист і достатній рівень життя, зміст та об’єм прав, свобод і гарантій не може бути звужений при прийнятті нових законів чи внесенні змін у діючі. Обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина можливе лише у випадках, передбачених Конституцією України. Тому просить визнати діяння УПСЗН такими, що не відповідають закону, стягнути з УПСЗН недонараховані суми допомоги при народженні дитини в розмірі 1963 грн, та допомоги по догляду в розмірі 6050,50 грн згідно з Орієнтовним розрахунком.

В заяві позивачки ОСОБА_1, поданій в додаткове обґрунтування вимог, у відповідь на заперечення, подане відповідачем, позивачка просила поновити строк звернення, вказала, що пропустила строк звернення з поважних причин, оскільки не мала доступу до офіційних видань КСУ,

була зайнята доглядом за дитиною, довіряла правильності нарахування соціальних допомог, вказала, що законодавством встановлено вичерпний перелік відносин, які регулює Закон України «Про державний бюджет України», і не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків тощо. Вона є особою, застрахованою у системі загальнообов’язкового соціального страхування, про що подає відповідні письмові докази. Доводить, що виключення ст. 43 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (далі - Закону), від 18.01.2001 року визнано неконституційним із усіма випливаючими із цього наслідками. Позовні вимоги уточнила та просила суд визнати дії Відповідача щодо нарахування та виплати вказаних видів допомог в розмірах, що не відповідають (є меншими) розмірам встановленим Законом, що регулює дані правовідносини - протиправними, стягнути з Відповідача недоотримані суми по двом видам допомог в розмірі 8013,50 грн та судові витрати по справі.

Відповідачем УПСЗН до суду подано письмове заперечення, в якому УПСЗН не визнає позов в повному обсязі та вказує, що розмір допомоги при народженні дитини (у розмірі 8500 грн) та допомоги по догляду (у розмірі, що становить різницю між 50% прожиткового мінімуму (далі ПМ), встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців) відповідно до Закону визначено законодавством про бюджет на 2007 рік. Таким чином, відповідач стверджує, що здійснює виплату допомоги по догляду в розмірах, визначених у законі про державний бюджет України на відповідний рік. Крім того, відповідач вважає вимогу позивача про виплату допомоги по догляду з дня народження дитини - безпідставною. Також, відповідач стверджує, що позивачка є незастрахованою особою, а Рішення КСУ від 22.05.2008 року не стосується змін, внесених до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Тому вимогу про виплату допомоги по догляду в розмірі прожиткового мінімуму для дитини віком до шести років вважає безпідставною. Крім того, повідомляє, що у 2008 році допомога по догляду застрахованим особам призначається органами ПСЗН та виплачується за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам у порядку та в розмірах, встановлених КМУ, за якою розмір допомоги вираховується за формулою, але не менше як 130 грн. Також відповідач просить застосувати пропущення строку звернення до адміністративного суду. Відповідач вказує, що на заяву позивачки про отримання допомоги у підвищеному розмірі дав роз’яснення з переліком документів, що необхідно подати, однак позивачка не подала необхідних документів. Тому, відповідач стверджує, що у відповідності до розмірів, визначених законами про державний бюджет на 2007,2008,2009 роки позивачка отримала усі належні їй виплати. Крім того, відповідач стверджує, що ст. 43 Закону виключено на підставі Закону №107-VI (107-17) від 28.12.2007. Тому відповідач, який зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, тому просить повністю відмовити у задоволенні позову.

З Управління ПСЗН Виноградівської РДА до суду надійшла заява, в якій відповідач просить розглянути справу без участі представника Управління, у задоволенні вимог позову просить відмовити.

Від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява, в якій така просить розглянути справу у її відсутності, позов підтримує та просить такий задовольнити.

Оскільки у справі є дві сторони, від яких надійшли клопотання про розгляд справи у їх відсутності, суд розглядає справу за правилами, встановленими ч. 3 ст. 122 КАСУ - в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено) ; добросовісно; розсудливо.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача, який являється суб’єктом владних повноважень, суми недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд зобов’язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії безсторонніми та добросовісними.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами регулюються Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.1991 року № 2240-ІІІ в редакції Закону чинній з урахуванням наслідків Рішень КСУ від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року, ст. 62 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-V, ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від

28.12.2007 р. N 107-VI, ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року №835-VI. Вирішуючи який саме закон підлягає застосуванню при розгляді даного публічно-правового спору, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є особами, застрахованими в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Тобто, фактично ця вимога Позивача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною є формою реалізації конституційного права громадян на соціальний захист.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (надалі - Закону) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

За цим законом застраховані особи мають право, зокрема, на встановлення таких видів матеріального забезпечення, як допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Частиною 1 статті 5 Закону України Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" встановлено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється за принципами державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Відповідно до ст. 41 Закону Допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев’ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки.

Відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.1991 року № 2240-ІІІ (далі - Закону) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Судом із матеріалів справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є особою, застрахованою в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, і даний факт не спростовано відповідачем та стверджується записами у трудовій книжці, за якими позивачка ОСОБА_1 із серпня 2002 року офіційно працевлаштована та має безперервний трудовий стаж. Судом також встановлено, що Наказом №81 Від 01.10.2007 року по місцю основної роботи позивачці ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною із 01.10.2009 до 22.06.2010 року включно.

Однак, п.7 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-V дію ст. ст. 41 та 43 Закону зупинено на 2007 рік. Та Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) вказаний пункт визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) .

За правилами, визначеними ч. 2 ст. 73 ЗУ «Про Конституційний Суд України», з дня прийняття вищевказаного рішення КСУ - з 09.07.2007 року - положення п.7 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет

України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-V, яким зупинено дію ст. ст. 41 та 43 Закону, втратило чинність, та, як наслідок, відновлено дію зупиненого закону.

На 2008 рік, п.12 ст. 25 Розділу II ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. N 107-VI статті 41-43 Закону було виключено.

Та Рішенням КСУ № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року вказані положення визнано неконституційними, і, як наслідок, дію ст. ст. 41-43 Закону у 2008 році відновлено.

Суд враховує, що відповідно до пунктів 5,6 Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/20075 (справа про соціальні гарантії громадян) рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Отже, у спірні періоди - з вересня до кінця 2007 року та з 23.05.2008 року на час судового розгляду закон, що надає позивачці право на отримання матеріального забезпечення у вигляді допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та встановлює їх розмір, а саме ст. ст. 41-43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.1991 року № 2240-ІІІ, вважається чинним, а отже таким, що має вищу юридичну силу та є обов’язковим до виконання на всій території України.

Разом з тим, суд вважає за необхідне висловити правову позицію щодо чинності вказаного закону з початку 2008 року, але до прийняття Конституційним судом України у 2008 році рішення про неконституційність норм про його виключення.

Статтею 1 Конституції України Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою. Статтею 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави. Відповідно до статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Згідно з абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади", відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Відповідно до частин 1,2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Встановлений частиною 2 статті 95 Конституції України, частиною 2 статті 38 Бюджетного кодексу України перелік відносин, які регулюються Законом України про Державний бюджет є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, у тому числі Законом України

"Державну допомогу сім’ям з дітьми", та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Така правова позиція закріплена і в Рішеннях Конституційного Суду, а саме: "закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України" (абзац шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення N 6-рп/2007) ; "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення N 10-рп/2008) .

Таким чином, суд при розгляді даної справи, керуючись принципом верховенства права та відповідними нормами Конституції України (зокрема ст. 64,152, як нормами прямої дії) застосовує до правовідносин, що тривали між сторонами із 01.01.2008 року Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.1991 року № 2240-Ш без врахування п.12 ст. 25 Розділу II Закону від 28.12.2007 р. N 107-VI, як такого, що скасував соціальні гарантії позивачки.

Суд звернув увагу також на те, що у 2008 році виникла колізія норм права, відповідно до якої нарахування та виплата допомоги по догляду за дитиною для осіб, застрахованих в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачена і за Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». На думку суду, дана колізія вирішується на користь Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», оскільки саме цей закон для осіб, застрахованих в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є спеціальним.

Отже, виходячи з встановленого вище, суд прийшов до наступних висновків:

По-перше, на час звернення позивачка мала право на призначення допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку органом ПСЗН у формі матеріального забезпечення на підставі Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.1991 року (ст..ст.41-43) . На підставі цього Закону така мала право на отримання допомоги по догляду за дитиною і з 22.05.2008 року по теперішній час.

По-друге, розмір допомоги при народженні дитини, встановлений ст. 41 Закону, на час звернення позивачки за її призначенням повинен був дорівнювати сумі кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дитини віком до шести років.

По-третє, розмір щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за змістом ст. 43 Закону, не повинен був бути меншим за прожитковий мінімум, встановлений законом.

Як вбачається із матеріалів позову, та що не спростовано Відповідачем, розміри вказаних видів допомог, отриманих позивачкою, є меншими за розміри встановлені законом у оспорювані періоди.

Таким чином, суд знаходить звернення позивачки до суду підставним.

Відповідач у запереченні на позовну заяву просить застосувати наслідки пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, бо позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав із 27.07.2007 року - дати опублікування Рішення КСУ від 09.07.2007 року.

Позивач ОСОБА_1 у доповненні до позовної заяви, поданому 05.06.2009 року, просить поновити їй строк звернення, оскільки такий пропущено із поважних причин: вона, зайнята доглядом за дитиною, не мала доступу до офіційних видань КСУ, не мала сумнівів у правильності нарахування допомоги органом соціального захисту населення. Про порушення свого права дізналася у публікації періодичного видання у лютому 2009 року, коли й звернулася за захистом права.

Суд вважає за можливе поновити строк звернення позивачки до суду.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У запереченні на позовну заяву поданому Начальником УПСЗН Виноградівської РДА 29.04.2009 року, відповідач на обґрунтування правомірності своїх дій, зокрема, вказує, що «місцеві органи праці та соціального захисту населення здійснюють виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, визначених Верховною Радою України у законі про Державний бюджет України на відповідний календарний рік», (а.с. 15) . На підтвердження цього наводить розміри допомоги по догляду за дитиною, встановлені ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та стверджує, що позивачу було виплачено усі належні виплати в розмірах, визначених відповідно до законів про державний бюджет України на 2007,2008,2009 рр (а.с. 17) . Крім того, на обґрунтування заперечень проти задоволення вимог позивачки Відповідач вказує, що виключно законом про державний бюджет України визначаються, зокрема, розмір видатків, а Мінпраці України на підставі Положення про Міністерство організовує виконання актів законодавства тощо.

Суд критично відноситься до вищенаведених доводів заперечення, оскільки практика застосування органом ПСЗН законів про державний бюджет України на відповідний рік в частині встановлення розміру соціальних допомог не може вважатися правомірною, так як встановлений частиною 2 статті 95 Конституції України, частиною 2 статті 38 Бюджетного кодексу України перелік відносин, які регулюються Законом України про Державний бюджет є вичерпним, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Преамбулою ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» визначено його предмет, а саме, цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв’язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

Таким чином, положення закону про державний бюджет, яким встановлюється інше (додаткове) регулювання вищенаведених відносин, суперечить Конституції України та відповідним положенням Бюджетного кодексу України, а, отже, не може застосовуватися у правозастосовчій діяльності.

Крім того, використання Відповідачем при призначенні вказаних видів допомог у спірних періодах особі, застрахованій у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» не можна вважати обґрунтованим виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України від 19.12.2006, № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Судом встановлено, що зазначена норма Закону не визнавалася неконституційною, тому являється чинною та регулює правовідносини стосовно визначення джерел фінансування виплати зазначених видів соціальних гарантій.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 06.12.2006 року № 453 "Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення" зазначено, що така передача здійснюється у зв’язку з виплатою допомоги у 2007 році з коштів державного бюджету.

В даному Наказі зазначено, що УПСЗН зобов’язані забезпечити з 1 січня 2007 року призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, своєчасне формування заявок по коштах держаного бюджету, необхідних на виплату застрахованим особам допомоги.

Крім того, судом також встановлено, що в Наказі Міністерства праці та соціальної політики України від 06.12.2006 року № 453 зазначено, що такі виплати проводяться на підставі документів, визначених Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що, навпаки, зазначеним Наказом УПСЗН зобов’язані виплачувати допомогу по догляду за дитиною застрахованим особам без будь-яких виключень. На день видання наказу діяла саме правова норма - стаття 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", яка передбачала виплату допомоги в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом. Посилання в Наказі на те, що порядок проведення виплат встановлюється Кабінетом Міністрів України, не означає, що встановлення порядку реалізації соціальної гарантії, передбаченої статтею 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", автоматично може змінювати обсяг цієї гарантії підзаконним нормативним актом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у спірних періодах обов’язки щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку були покладені на органи праці та соціального захисту населення незалежно від того, чи була особа застрахованою, чи передбачені порядок та розмір здійснення таких виплат Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" чи іншим законом.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (а.с. 9) .

Із серпня 2002 року ОСОБА_1. офіційно працевлаштована, має безперервний трудовий стаж, що підтверджують записи Трудової книжки НОМЕР_1, чим спростовується припущення Відповідача, що позивач є незастрахованою особою. Наказом 81 від 20.09.2007 року по місцю роботи ОСОБА_1 надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.10.2007 року до 22.06.2010 року включно.

Таким чином, ОСОБА_1 з дня народження дитини має право на отримання допомоги при народженні дитини, а також з 01.10.2007 року має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі та в розмірі, передбачених ст. 41 та ст. 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.1991 року № 2240-ІІІ

Судом встановлено, що ОСОБА_1 25.07.2009 року звернулася до УПСЗН Виноградівської РДА із заявою про призначення допомоги при народженні дитини. Відповідно 26.07.2009 року органом УПСЗН прийнято рішення про призначення допомоги при народженні дитини.

24.09.2007 ОСОБА_1 звернулася року до УПСЗН Виноградівської РДА із заявою про призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а 25.09.2007 року прийнято рішення про призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Як встановлено із матеріалів позову та не спростовано відповідачем, ОСОБА_1 отримала допомогу при народженні дитини в розмірі 8500 грн, у встановленому порядку. Допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період із 20.09.2007 року по 12.05.2009 року ОСОБА_1 отримувала в розмірі, що становив в середньому 144 грн щомісячно.

Проаналізувавши положення статей 41 та 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та законодавство про прожитковий мінімум, суд приходить до висновку, що розмір допомоги при народженні дитини розраховується виходячи зі встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для дитини віком до шести років, а допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку розраховується виходячи зі встановленого законодавством загального розміру прожиткового мінімуму.

На 2007 рік загальний розмір прожиткового мінімуму встановлений частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 492 гривні, з 1 квітня - 525 гривень, з 1 жовтня - 532 гривні, та для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

На 2008 рік загальний розмір прожиткового мінімуму встановлений частиною 1 статті 58 Закону України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік" в розрахунку на місяць у розмірі з 1 квітня - 605 грн, з 1 липня - 607 грн, з 1 жовтня - 626 грн.

На 2009 рік загальний розмір прожиткового мінімуму встановлений частиною 1 статті 54 Закону України від 26.12.2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" у розрахунку на місяць у розмірі 626 грн.

Таким чином, відповідно до ст. 41 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" допомога при народженні дитини повинна була становити 463*22,6= 10463,8 грн. Отже, позивачкою вірно встановлена сума недоотриманих коштів, а саме - 1963 грн. Заперечень щодо результату вказаного перерахунку, наведеного в матеріалах позову (а.с. 6), від Відповідача не надходило.

А розміри допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності до ст. 43 Закону повинні були становити: в період із 01.10.2007 по 31.12.2007 - 532 грн, в період із 01.04.2008 по 30.06.2008 - 605 грн, в період із 01.07.2008 по 30.09.2008 - 607 грн, в період із 01.10.2008 по 31.12.2008 - 626 грн, та із 01.01.2009 - 626 грн. У відповідності до розрахунку недоотриманих коштів по вказаному виду допомоги (а.с. 6), правильність якого перевірена судом під час розгляду справи, розмір недоотриманих коштів становить 6050,50 грн. Заперечень щодо результату вказаного перерахунку, наведеного в матеріалах позову, від Відповідача не надходило.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що оскільки розмір призначеної позивачці ОСОБА_1 Відповідачем - УПСЗН Виноградівської РДА - допомоги при народженні дитини не відповідає розміру, встановленому Законом, що регулював правовідносини між сторонами станом на час призначення допомоги - відповідні дії Відповідача є такими, що не відповідають закону, тому є протиправними.

Оскільки призначену Відповідачем - УПСЗН Виноградівської РДА - допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в періоди із вересня 2007 року по теперішній час позивачка ОСОБА_1 отримувала щомісячно у розмірі, що є меншим за розмір встановлений Законом, який регулює правовідносини між сторонами - то такі дії Відповідача є такими, що не відповідають закону, порушують конституційний принцип верховенства права, тому є протиправними.

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає що позов заявлений підставно, обставини наведені позивачкою на обґрунтування вимог є підтвердженими, позовні вимоги є обгрунтованими, відповідачем не спростовано доводи позивачки та не доведено правомірність оспорюваних діянь, тому позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 6-12,9, ч. 2 ст. 100,158-163,167 КАС України, Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.1991 року № 2240-ІІІ, ст. 62 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-V, ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. N 107-VI, ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року №835-У1, Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Рішенням КСУ від 22.05.2008 року N 10-рп/2008, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Виноградівської РДА, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини в розмірі, меншому за розмір встановлений законом, та щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, що є меншим за прожитковий мінімум, встановлений законом - протиправними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Виноградівської РДА на користь ОСОБА_1 кошти, недоотримані в результаті нарахування допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, що не відповідають розмірам, встановленим законом, в сумі 8013,50 грн.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Виноградівської РДА на користь ОСОБА_1 судові витрати - 81 грн судового збору.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення її в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційні заява та скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції.