АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4290/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Нікітенко Н.П.
Суддя-доповідач: Кримська О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бєлки В.Ю.
суддів: Кримської О.М.
Глазкової О.Г.
при секретарі Тахтаул О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління культури Запорізької міської ради, третя особа: дитяча музична школа № 5 при Управлінні культури Запорізької міської Ради про поновлення на посаді, скасування наказу № 02-особ від 11.01.2007 року про звільнення з посади і стягнення різниці в заробітній платі, -
ВСТАНОВИЛА :
У лютому 2007 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до управління культури Запорізької міської ради, третя особа: дитяча музична школа № 5 при Управлінні культури Запорізької міської Ради про поновлення на посаді, скасування наказу про звільнення з посади і стягнення різниці в заробітній платі.
В позові зазначила, що 02 січня 1989 року вона була призначена на посаду завуча у Дитячій музичній школі № 5 у м. Запоріжжі. 21 квітня 2001 року Управлінням культури Запорізької облдержадміністрації їй встановлена кваліфікація «Спеціаліст вищої категорії», а з 30 травня 2003 року присвоєне кваліфікаційне звання «Викладач-методист». За весь час роботи викладачем не мала зауважень від керівництва, мала кількаразові заохочення.
Згідно плану роботи вона повинна була підготувати доповідь на засідання секції музично-теоретичних дисциплін на 30 жовтня 2006 року. Засідання секції є плановим заходом і вважається виходом на роботу. 16 листопада 2006 року ОСОБА_3 отримала наказ директора школи № 5 про дачу пояснень з приводу відсутності її на роботі 30 жовтня 2006 року, на який позивачка відмовилась давати пояснення.
Наказом Управління культури Запорізької міської Ради № 02-особ. від 11 січня 2007 року ОСОБА_3 звільнено з посади заступника директора з навчальної роботи дитячої музичної школи № 5.
У зв’язку з вищевикладеним, позивач просила суд скасувати наказ Управління культури Запорізької міської Ради № 02-особ. від 11 січня 2007 року про її звільнення з посади заступника директора з навчальної роботи дитячої музичної школи № 5, поновити її на зазначеній посаді і стягнути різницю в заробітній платі за зазначений період у сумі 7 971,49 грн.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_3 звернулась до суду із апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги .
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань .
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
Судом встановлено, що позивачка з 1977 року працювала викладачем дитячої музичної школи № 5
02 січня 1989 року наказом Запорізького міського відділу культури №1-л призначена на посаду заступника директора з навчальної роботи дитячої музичної школи №5.
Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку роботи колективу дитячої музичної школи №5 та графіку роботи адміністрації цієї школи, режим робочого дня позивачки встановлено з 09 до 18 годин ( а.с. 89-93, 224-225 т.1).
30 жовтня 2006 року позивачка приймала участь у засіданні секції музично-теоретичних дисциплін міського методичного об’єднання на базі дитячої музичної школи №2, де зачитувала доповідь. Засідання секції проходило з 12 год . до 13.30 год. ( а.с.117 т.1)
Виходячи із графіку роботи позивачки та з урахуванням необхідності проїзду на засідання секції в одну сторону та в зворотному напрямку ( а.с. 217 т.1), обідньої перерви , 30 жовтня 2006 року ОСОБА_3 була відсутня на робочому місці і не виконувала свої посадові обов’язки заступника директора без поважних причин понад трьох годин.
Наказом Управління культури Запорізької міської ради 02-особ від 11 січня 2007 року ОСОБА_3 звільнена з посади заступника директора з навчальної роботи дитячої музичної шкоди №5.
Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з’ясовуються судом на засадах змагальності , в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Щодо обов’язку доказування і подання доказів, то відповідно до ст.. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачка не надала суду допустимих та належних доказів у розумінні ст.. ст. 58, 59 ЦПК України щодо поважності причин відсутності 30 жовтня 2006 року понад три години протягом робочого дня, за виключенням зайнятості у роботі секції.
Доводи апелянта про те, що вона 30 жовтня 2006 року була відсутня на робочому місці на підставі усної домовленості з директором школи та її відсутність на робочому місці становила менше ніж три години, спростовуються фактичним обставинами справи.
При звільненні позивачки з посади, адміністрацією було враховано характер проступку та обставини при яких його здійснено, а також установлено, що звільнення здійснено уповноваженим органом з дотриманням вимог ст. ст.. 147, 148, 149 КЗпП України, у тому числі щодо строку застосування стягнення , не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що мала місце відсутність позивачки на робочому місці понад трьох годин без поважних причин (прогул), звільнення здійснено з дотриманням вимог трудового законодавства, а тому відсутні підстави для поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника директора з навчальної роботи дитячої музичної школи №5.
При цьому районний суд навів у рішення відповідні доводи з посиланням на надані по справі докази та положення закону.
Установивши ці факти та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.
Інші доводи , викладені в апеляційній скарзі, не спростовують його законність.
Підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2010 року у цій справі – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :