Справа № 2-2447

2010 року

                          РІШЕННЯ

                     ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

                            23  червня   2010 року       Солом’янський районний суд м. Києва

В складі:      головуючого  судді     -         Лазаренко В.В.

                     при секретарі -                                Сітайло Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва, 3-я особа: Головне управління Державного казначейства України в Солом’янському районі м. Києва та Київської області,  про визнання дій неправомірними та  зобов’язання нарахувати та виплатити надбавку до пенсії як дитині війни, -    

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати бездіяльність відповідача щодо  не нарахування та невиплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії з порушенням вимог  Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» за період з січня 2007 року по грудень 2009 року неправомірними, зобов’язати відповідача перерахувати та сплатити йому у повному обсязі недоплачену  як дитині війни щомісячну державну соціальну 30% надбавку за зазначений період в сумі 3345, 60 грн.,  та стягнути на його користь судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач зазначив, що він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач також вказав, що бездіяльність відповідача грубо порушила його законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі в  2007, 2008 та 2009 роках, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.  

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги і просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав і просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.  

Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України у м. Києва і отримує пенсію за віком.

На момент звернення позивача до суду, нарахування позивачу доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем здійснено частково.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Разом з тим, згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

Поряд з цим, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

           Суд вважає необхідним зазначити, що посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

           Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 09.07.2007) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          У зв’язку з такими нормами матеріального права  та не підвищенням пенсії позивач просив визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язати його провести відповідне підвищення пенсії за 2007, 2008 та 2009 роки.

          Законом України від 19 грудня 2006 року №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії  або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6  Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 30 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п.12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.

          За таких обставин, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову щодо підвищення пенсії з 1 січня по 9 липня 2007 року, оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, було зупинено, а суд не може застосувати недіючу норму.

          Також протягом вказаного терміну діяли приписи ст.111 Закону України від 19 грудня 2006 року №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка по іншому регулювала ці правовідносини, та оскільки ця норма прийнята пізніше в часі, то вона мала пріоритет над статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

         Після прийняття  Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України про соціальний захист дітей війни.

         Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилося право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив це підвищення пенсії, чим порушив указане право позивача.

           Таким чином суд дійшов до висновку про те, що протиправною є бездіяльність  відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії позивачу в період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.

          За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позов в частині  визнання протиправною  бездіяльність відповідача в період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та зобов’язання здійснити підвищення пенсії позивачу в цей період на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

           Крім цього, згідно п.5.4 Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.

          Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

          Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

          У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.

           Так, вищевказаним рішенням Конституційного Суду України, визнано таким, що відповідають Конституції України(є конституційними), положення підпунктів 1-6 пункту 19 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VІ.

           Таким чином Конституційний Суд України вирішив, визнати таки, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пунктів 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

          Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

           Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

           Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

           Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

           Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому частиною 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

          Враховуючи викладене, в контексті положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 09.07.2007) та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

          Поряд з цим, частина 1 статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" розділ II цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", набирає чинності з 01.01.2008.

           За таких обставин, надбавка, передбачена статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 9 липня 2007 року), підлягала виплаті у період з 22.05.2008 року до 31 грудня 2008 року.

          Згідно ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-IV у 2009 році установлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто  відноситься до основних  соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.  

          Як встановлено вище у грудні 2008 року відповідач повинен був проводити виплати 30% надбавки до пенсії у відповідності до частини 1 статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зі змінами які набрали чинності з 01.01.2008 року.

         Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача про визнання неправомірними дії відповідача  щодо виплати йому соціальної допомоги у 2009 році з порушенням Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  та зобов’язати відповідача нарахувати йому до виплати та сплатити  недоплачену  як дитині війни щомісячну державну соціальну 30% надбавку за січень-грудень 2009 року підлягають задоволенню.    

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково за 2007 та 2008 і в повному обсязі за 2009  роки за виключенням виплат здійснених Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Києві за ці роки.  

Керуючись  ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст.ст. 1, 6, 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст. 2 ЗУ «Про прожитковий мінімум», Рішенням Конституційного Суду України від  22.05.2008 року за №10-рп/2008, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рн/2007 , Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік»,  Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік», ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 208-209, 214-216, 218 ЦПК України, суд, -  

В И Р І Ш И В:

             Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва  - задовольнити частково.        

    Визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва  щодо відмови в нарахуванні та виплати ОСОБА_1   щомісячного підвищення до пенсії з порушенням вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  за періоди з 09.07.07 р. по 31.12.07 р., з 22.05.08 р. по 31.12.08 р. та з  01.01.09 р. по 31.12.09 р.  

    Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва  нарахувати та виплатити ОСОБА_1  надбавку, передбачену  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування" за періоди  з 09.07.07 по 31.12.07 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.09 р. по 31.12.09 р. , за виключенням виплат здійснених Головним Управлінням пенсійного фонду України в м. Києві за 2007 рік, 2008 рік та 2009 рік.

            Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі – 08,50 грн.

             У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду  м. Києва  через районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

             Суддя      (підпис)