Р І Ш Е Н Н Я  

І м е н е м  У к р а ї н и                     № 2-20/10

23 червня 2010 р.                                         м. Донецьк

Калінінський районний суд м. Донецька Донецької області у складі:

головуючої  судді             - Карпушової О.В.

при секретарі                 - Глушко К.А.

за участю сторін: позивачка ОСОБА_1, представник позивачки за ордером - ОСОБА_2, відповідачка ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_4, представник відповідачів за ордером – ОСОБА_5  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку у залі суду цивільну справу по позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності,  -

                В С Т А Н О В И В :    

23.08.2007 р. ОСОБА_1 подала до суду позов про встановлення факту прийняття спадщини, про поновлення  позовної давності строку прийняття спадщини, про визнання права власності у порядку спадкування на домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зазначила, що відповідачі, ОСОБА_4 є її рідним братом, ОСОБА_3 – рідна сестра. Їх батькові ОСОБА_6 на праві власності належить вказане домоволодіння. ІНФОРМАЦІЯ_4. ОСОБА_6 помер. Заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори ні вона, ні відповідачі, не подавали. Спадщину прийняла їх мати  ОСОБА_7, оскільки залишилась проживати у вказаному будинку. Позивачка зазначила, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7, вона фактично прийняла частину спадщини, у зв’язку з тим, що вона забрала ватне одіяло та килим, тому просить встановити факт прийняття спадщини. Відповідачі також, як вона не подавали заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, тому вона просить поновити їй строк позовної давності для звернення до суду, оскільки вона проживала у Полтавській області, вона і її чоловік хворіли, отримували невелику заробітну плату, тому не могла своєчасно звернутися до суду (а.с.15 т.1).

У подальшому, 17.11.2008р., позивачка уточнила позовні вимоги (а.с.151 т.1). У даному позові ОСОБА_1 зазначила, що їх батько ОСОБА_6 за заповітом, про який вона не знала, залишив майно їй та дружині ОСОБА_7 Оскільки вона також після смерті батька брала речі побуту, то спадщину вона фактично прийняла, тому просить встановити факт прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, та визнати за нею право власності на ? частину домоволодіння  за заповітом.   Решту частини спадщини у вигляді ? частини домоволодіння вона просить розділити між всіма спадкоємцями, оскільки визнає, що після смерті матері всі сторони фактично прийняли спадщину, розібрали предмети побуту, тому просить визнати за кожним право власності по 1/6 частці.

08.09.2009р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали зустрічний позов (а.с.22 т.2) про визнання за ними права власності по ? частині домоволодіння АДРЕСА_1 Відповідачі зазначили, що ОСОБА_1, оскільки проживала в іншій області, ні після смерті батька, ні після смерті матері, спадщину фактично не приймала, за хворою ОСОБА_7 не доглядала, похоронами батьків не займалась, ні ковдру, ні одіяло вона, не забирала, оплату комунальних послуг не проводила і спадком тривалий час не цікавилась, поважної причини пропуску звернення до суду не має, тому просять у позові відмовити.  

  У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник  ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, зустрічні позовні вимоги не визнали.

Відповідачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та їх представник ОСОБА_5, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, підтримали зустрічні вимоги.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, показання свідків, дослідивши матеріали справи, у відповідності зі ст. 11 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги сторін підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008р., у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004р. застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України у редакції 1963р., у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Стаття 22 КпШС України визначала, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожний з подружжя має рівні права володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном. За ст. 28 вказаного Кодексу, у разі розподілу майна, яке є спільною сумісною власністю, їх долі визнаються рівними.

Встановлено, що ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про право власності від 23.10.2003р. (після смерті) належить на праві власності домоволодіння АДРЕСА_1, що підтверджено копією інвентарної справи з БТІ м.Донецька, технічним паспортом на вказане домоволодіння від 27.06.2007р. (а.с.29 т.1, а.с.2 т.2). За рішенням виконавчого комітету Червоногвардійської ради м.Макївка від 28.06.1958р. ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право власності на вказане домоволодіння, згідно інвентарної справи будинок зведений у 1954р.  

Судом встановлено, що ОСОБА_7 і ОСОБА_6 одружились 23.10.1968 р. відповідно до актового запису № 569 відділ РАЦС Чергвоногвардійського району м. Донецька, що підтверджено свідоцтвом про одруження (а.с.200 т.1). Згідно свідоцтв про народження та свідоцтвом про одруження сторони є дітьми вказаного подружжя: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 202 т.1), ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 202, 203, 201 т.1, а.с.42 43 т.2), ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.182, 182, 183, 184).

Сторони у залі судового засідання не заперечували проти того, що батьки з 1939 р., тобто до офіційного одруження у 1968р., проживали разом, вели спільне господарство, народили дітей  1939 р.н, 1943р.н. та 1951р. н., разом їх виховували та збудували спірний будинок в якому проживала вся сім’я.

Таким чином, суд дійшов висновку, що домоволодіння АДРЕСА_1 є спільним майном подружжя ОСОБА_4, оскільки вони разом його придбали за час фактичних шлюбних відносин, тому вони мали рівні права володіти, користуватися і розпоряджатися ним, їх долі визнаються рівними по ? частці.

Статтею 524 ЦК України в редакції 1963р., встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Статтею 525 вказаного Кодексу визначено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місце відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, що передбачено ст.526 ЦК України (в ред.1963р.).

Згідно ст.529 ЦК України (в ред.1963р.) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, дружина і батьки померлого.

Відповідно до ст. 549 ЦК України (в ред.1963р.) визначається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, актова запис № 2229 від 04.12.19990 р. відділ РАЦС Ворошиловського району м. Донецька (а.с.27 т.1). Тобто, відносно ? частки спірного домоволодіння відкрилась спадщина.

Згідно заповіту, який складений ОСОБА_6 16.12.1986р., посвідчений державним нотаріусом Четвертої макіївської державної нотаріальної контори, будинок з усіма прилежними будівлями за адресою АДРЕСА_1, що підтверджено інвентарною справою), заповідав в рівних частках дружині ОСОБА_7 і донці ОСОБА_9 (а.с.28 т.1).

Судом встановлено, що ні дружина ОСОБА_7, ні сторони по справі – діти спадкодавця ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини в наслідок смерті ОСОБА_6 не звертались. Зазначене підтверджено інформацією з державної нотаріальної контори (а.с.180 т.1).

Встановлено, що у вказаному будинку після смерті у 1990р. ОСОБА_6 залишилась проживати його дружина ОСОБА_7 Ні позивачка ОСОБА_1, ні відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, у вказаному будинку зареєстровані не були. Проти вказаного сторони у судовому засіданні не заперечували, надававши пояснення, що з них ні хто в будинку не проживав,  ОСОБА_7 проживала в ньому одна, продовжувала вела господарство, доглядати за будинком.

Таким чином, згідно ст. 549 ЦК України (в ред.1963р.), суд дійшов висновку, ОСОБА_7 як спадкоємець, прийняла спадщину, оскільки фактично вступила в управління, володіння спадковим майном у вигляді ? частці майна.

Доводи ОСОБА_1 про те, що вона також фактично прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_6, оскільки забрала речі побуту, суд не приймає до уваги, так як пояснення ОСОБА_1 щодо предметів побуту протягом розгляду справи змінювались. У  первинному позові ОСОБА_1 зазначала, що майно після смерті батька не приймала, тільки їх мати фактично прийняла спадщину, що одіяло і ковдру вона забрала як спадок після смерті матери (а.с.15 т.1). У подальшому її пояснення змінились, пояснюючи, що одіяло і ковдру вона забрала після смерті батька. Крім того, суд надає аналіз показанням всіх свідків, які були заслухані в ході слухання справи, суд дійшов висновку, що їх показання, у зв’язку з великим часом, що пройшов, є непослідовними, протилежними.

Суд дійшов висновку, що, як сторони, так і свідки в одному були єдині в частині показань стосовно того, що ОСОБА_7 після смерті чоловіка ОСОБА_6 залишилась проживати у спірному будинку, що після смерті ОСОБА_7 у 1995 році  ОСОБА_1 виносила з хати ковдру і одіяло, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 приходили в спірне домоволодіння, доглядали за ним, в подальшому користувались ним, тощо.

На підставі вказаного, суд вважає, що оскільки ОСОБА_7 фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_6, тому після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 (актова запис № 1670 від 11.12.1995р. відділ РАЦС Калінінського районного управління юстиції м.Донецька (а с.26 т.1), спадщина відкрилась відносно всього спірного домоволодіння. Згідно інформації нотаріальної контори спадкова справа після смерті ОСОБА_7 не відкривалась.

Як було зазначено вище, суд дійшов висновку, що всі спадкоємці першої черги діти – сторони по справі ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_1, прийняли фактично спадщину після смерті матері ОСОБА_7, отримавши предмети побуту, доглядаючи за будинком. Тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обох сторін про визнання права власності у порядку спадкування підлягають частковому задоволенню, а саме про визнання права власності у порядку спадкування ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_7, спірного домоволодіння № АДРЕСА_1, по 1/3 частці домоволодіння, у зв’язку з фактичним вступом в управління і володіння спадковим майном чи його частки – у вигляді предметів побуту.

Стосовно строку позовної давності, суд вважає, що спір підлягає розгляду по суті.  

   На підставі ст.ст. 524-529, 548, 549 ЦК України в редакції 1963р., ст.ст. 22, 28 КпШС України, Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008р.,

Керуючись ст.ст.1 0,11, 60, 208-209, 212-216, 218, 223, 292, 294  ЦПК України, суд -          

                В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності – задовольнити частково.

    Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності – задовольнити частково.

    Визнати право власності у порядку спадкування за ОСОБА_1 на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_1

Визнати право власності у порядку спадкування за ОСОБА_3 на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_1.

Визнати право власності у порядку спадкування за ОСОБА_4 на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_1.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд м. Донецька. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо ж було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя