Справа № 2-314/10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 червня 2010 року                 Шаргородський районний суд  Вінницької області

в складі

головуючого                                 судді  Трофімчука М.Ю.

при секретарі                                         Палій М.Д.

з участю

представника відповідача                     Горобець Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду  цивільну справу за  позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі про стягнення недоплаченої 30 % надбавки до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2007 р. по 31.03.2010 р. та зобов’язання виплачувати її в подальшому,  

в с т а н о в и в :

    12.05.2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що він народився 07.06.1936 року в с. Джурин Шаргородського району Вінницької області, є інвалідом першої групи, згідно положень ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, в зв’язку з чим йому на підставі ст. 6 Закону, починаючи з 1.01.2006 року повинна виплачуватися щомісячна грошова допомога у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  Дізнавшись з публікації в газеті «33-ій канал» №8 від 17.02.2010 року  про те, що визначена Законом 30 % надбавка до пенсії йому протиправно не виплачувалась, він 5.04.2010 року в порядку досудового врегулювання спору звернувся до УПФУ у Шаргородському районі із проханням виплатити йому грошові кошти, починаючи з 1.01.2007 року, на що отримав лист з відмовою у нарахування та виплаті недоплаченої соціальної допомоги.

    Відповідно до підпункту  4 п.2.1 розділу ІІ Положення про Управління ПФУ, що затверджене постановою ПФУ від 30.04.2002 року, нарахування і виплата 30 % надбавки до пенсії відноситься до компетенції відповідача.

    Вважає відмову Управління Пенсійного фонду у Шаргородському районі у проведенні нарахування і виплати 30 % надбавки до пенсії з 1.01.2007 року в повному обсязі незаконною, та такою, що порушує його право, визначене ст. 6 Закону та гарантоване ч. 2 ст. 3, ст. ст. 8, 22, 46, 92 Конституції України.

    Відповідно до ч.2 ст.46 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ст. 88 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», визначена Законом підвищена пенсія з урахуванням 30 % надбавки у повному розмірі, згідно ст. 46 Конституції України, повинна виплачуватись за минулий час без обмеження.

    Згідно розрахунку загальний розмір невиплачений йому як дитині війни 30 % надбавки до пенсії починається з 01.01.2007 року по 31.01.2010 року включно без індексації складає суму: 1442,70  + 1158,60 + 1240,20  + 476,10 = 4317,60 грн.

    Просить визнати діяння (бездіяльність та відмову) управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі щодо нарахування і виплати несплаченої йому державної соціальної допомоги як дитині війни  з 1.01.2007 року по теперішній час незаконними. Стягнути з УПФУ в Шаргородському районі протягом п’яти календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням в повному обсязі йому, як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 4317 грн. 60 коп. Зобов’язати УПФУ в Шаргородському районі протягом п’яти календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням нараховувати і виплачувати щомісячну соціальну допомогу – 30 % надбавку до пенсії у повному розмірі в подальшому  

 В судове засідання  позивач ОСОБА_2 не з’явився, однак від нього надійшла до суду заява, в якій він просить розглянути справу в його відсутності.

Представник відповідача – управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Горобець Ю.С. в судовому засіданні позов не визнала і просила залишити його без задоволення як безпідставний та суду пояснила, що вимоги позивача стосуються недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії з 2007 року по 21.03.2010 року. Відповідно до ст. 257 ЦК України, в межах якої особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови у позові.

Твердження, що факт порушення права на державну соціальну допомогу стало відомо позивачу в силу правової необізнаності та звернення до суду лише після висвітлення зазначених подій у пресі не можуть бути прийняті судом до уваги, з огляду на те, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» набрав чинності 1.01.2006 року та був опублікований у виданнях Відомостях Верховної Ради  №4 за 2005 рік,  в газеті «Голос України» від 28.12.2004 року №247, «Урядовий кур’єр» від 22.12.2004 року №244,чим доведений до відома населення. Крім того, позивач щомісячно отримував пенсію і не міг не знати про розмір пенсії, що виплачується. Тобто, позивач знав про набрання чинності цього нормативно-правового акту, однак, звернувся до суду тільки в травні 2010 року, пропустивши термін звернення до суду , встановлений ст. 257 ЦК України.

В даному випадку заява позивача до суду датована 11.05.2010 року, тому його вимога не підлягає задоволенню з підстав пропущення строку звернення до суду відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищують на 30 % мінімальної пенсії за віком. Статтею 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 295 Конституції України виключно Законом України «Про державний бюджет» визначаються будь-які видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно зі ст. 22 Бюджетного кодексу України, управління отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет чи рішенні про місцевий бюджет. Ст. 23 БК України передбачено, що управління Пенсійного фонду може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов’язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про Державний бюджет. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 12 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом, на 2007 рік було зупинено дію  статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону і встановлено виплати тільки тим особам – дітям війни, котрі є інвалідами, а розмір надбавки до пенсії визначався у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Отже, згідно із ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» підвищення до пенсії у 2007 році дітям війни не було передбачено у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а оскільки у пенсійній справі позивача є дані про наявність інвалідності (довідка від 26.10.2007 року) , то з жовтня 2007 року позивач отримував надбавку як дитина війни.

11 липня 2007 року Конституційний Суд України оприлюднив прийняте 9.07.2007 року рішення у справі №6-рп/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України про конституційність зокрема п.12 ст.71, ст.111 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо встановлення підвищення дітям війни та визнав відповідні положення зазначених статей такими, що не відповідають Конституції України. Після винесення рішення Конституційним Судом України по даній справі урядом не прийнято жодного нормативно-правового акту, не було виділено коштів з Державного бюджету України для цілей, визначених ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», отже, управління  ПФУ у Шаргородському районі не мало законних підстав для фінансування виплати вище згадуваної надбавки.

  Відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» статтю 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в новій редакції і встановлено, що надбавка до пенсії дітям війни виплачується в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року було визнано неконституційними вказані зміни до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», то 28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», тобто це є єдиний нормативно-правовий акт, який регулює дане питання станом на сьогоднішній день.

В позовній заяві позивач просить стягнути з УПФ недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії в сумі 4317,60 грн. Такі позовні вимоги не можуть бути задоволені з огляду на те, що при розрахунку невиплаченої, на думку позивача, невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, позивач не правильно застосовує чинне законодавство, керуючись ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зазначаючи, що мінімальна пенсія встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ст.28 цього Закону дійсно визначає мінімальний розмір пенсії за віком, але ч. 3 ст. 28 цього ж Закону зазначає, що розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно х цим Законом, та не може застосовуватися для розрахунку підвищень до пенсії.  Крім того, Конституційний Суд також підтверджує таке твердження у своїй ухвалі №27-у/2009 від 19.05.2009 року у справі №2-25/2009, про що зазначає, що у ч.3 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком – виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Оскільки фінансування ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» проводиться з Державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного фонду, тому  підстав для зобов’язання управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі для вчинення дій по перерахунку та виплаті щомісячної суми підвищення як дитині війни немає.  Таким чином, на сьогоднішній день позивачу виплачується соціальна допомога у розмірі 49,80 грн., виходячи з розмірів, зазначених п.8 постанови Кабміну України №530 від 28.05.2008 року.

Слід звернути увагу на те, що позовна заява, яка містить зобов’язання управління в подальшому проводити щомісячно соціальну державну допомогу відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не може бути задоволена судом, оскільки суд не наділений повноваженнями на прийняття з приводу майбутніх правовідносин, які не настали. Враховуючи викладене, просила відмовити позивачу в задоволенні позову.    

             Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Джурин Шаргородського району Вінницької області, є громадянином України, на час закінчення другої світової війни (2.09.1945 року) йому не виповнилося 18 років (а.с.4), має статус дитини війни, визначений в ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується довідкою управління праці і соціального захисту населення Шаргородської РДА від 10.01.2006 року №879 (а.с.6). ОСОБА_2 є інвалідом першої групи та  отримує пенсію за віком, що підтверджується оглянутою в судовому засіданні пенсійною справою №112134. Крім того, ОСОБА_2 має право на державну соціальну підтримку, зокрема, на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.  

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни, крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення, мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Таким чином, на органи Пенсійного фонду в Україні покладено повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, в тому числі, і підвищення до пенсії дітям війни. Зазначені обставини представником відповідача визнаються і не оспорюються.

Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі, відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі, затвердженого начальником головного управління ПФУ у Вінницькій області 1.04.2008 року, є  органом, на який покладено завдання забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Таким чином, відповідачу також було делеговано повноваження щодо призначення і здійснення виплат дітям війни.

З пояснень представника відповідача – Горобець Ю.С. в судовому засіданні встановлено, що працівникам УПФУ у Шаргородському районі, які є відповідальними за призначення і перерахування пенсій, достатньо паспорта особи, з якого видно час і місце народження особи та її громадянство, щоб у передбаченому ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» випадку розпочати нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни.

Крім того, з пояснень представника відповідача – Горобець Ю.С. встановлено, що УПФУ у Шаргородському районі  отримувало у 2007-2009 роках з Державного бюджету кошти, призначені для виплат дітям війни, і розподіляло їх в межах, встановлених Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік та постановою Кабміну від 28.05.2008 року №530. У 2006 році такі кошти з Державного бюджету України на виплати дітям війни профінансовані не були.

Підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_2 в 2006 році відповідачем не виплачено, що підтверджується довідкою УПФУ у Шаргородському районі (а.с.10). В 2007-2009 роках ОСОБА_2 отримував від відповідача доплату до пенсії, як дитині війни, але не в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як встановлено ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а  в меншому розмірі,  зокрема, у 2007 році:  за жовтень – по 5,30 грн., за листопад- грудень – по 20,55 грн.;  у 2008 році: за січень-березень  – по 47 грн., за квітень-червень – по 48,10 грн., за липень-вересень  – по 48,20 грн., за жовтень-грудень – по 49,80 грн.; у 2009 році: за січень-грудень – по 49,80 грн., у 2010 році: за січень-травень – по 49,80 грн. щомісячно, що підтверджується довідками відповідача (а.с.10) та оглянутою в судовому засіданні пенсійною справою позивача ОСОБА_2 №112134.

Відповідно до ст.62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”  прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлюється у розмірі: з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.; відповідно до ст. 58 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.; відповідно до ст.54 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2009 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня – 498 грн., а відповідно до ст.1 ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» №1646-УІ від 20.10.2009 року, встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 листопада 2009 року – у розмірі 573 грн.; ст.52 ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2010 року по 31 березня в розмірі 695 грн.

Виходячи саме з такого розрахунку повинно було вираховуватися і виплачуватися щомісячне підвищення до пенсії ОСОБА_2, як дитині війни,  у 2007-2010 роках, а також із врахуванням того, що рішеннями Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними – відповідно: положення п.12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та положення п.41 розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

З огляду на зазначене, УПФУ у Шаргородському районі Вінницької області з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, та з 2009 року по 31.03.2010 року повинно було нараховувати та виплачувати позивачу ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

З 1.01.2007 року до 9.07.2007 року та з 1.01.2008 року до 22.05.2008 року позивач ОСОБА_2 не мав права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, так як норма, якою передбачено це право, була зупинена, а положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що зупиняли дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», втрачають чинність і не підлягають застосуванню  з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, що передбачено ч.2 ст. 152 Конституції України,   тобто у 2007 році з 9.07.2007 року, а в 2008 році – з 22.05.2008 року.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не в повному обсязі проведено виплати позивачу ОСОБА_2, як дитині війни з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, а також у 2009 році та з    1 січня по 31 березня 2010 року, оскільки виплата підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, у 2009 році щомісячно проводилася у розмірі 49,80 грн. на підставі п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою звужуються та обмежуються державні соціальні гарантії дітям війни, що є неприпустимим відповідно до ст.22 Конституції України, якою передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані і при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, та ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист.

Виходячи із положень ст.ст.8,22,46 Конституції України, виплати підвищення до пенсії дітям війни, передбачені ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», є соціальною гарантією і не можуть бути скасованими, а також не можуть бути звужені за їх змістом і обсягом при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Суд прийшов до висновку, що в даному спорі щодо розміру підвищення до пенсії ОСОБА_2, як дитині війни,  слід керуватися не Законами про Державний бюджет України на відповідний рік та постановою КМУ від 28.05.2008 року за №530, а Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки він, як Закон постійної дії, має прерогативу над Законами про Державний бюджет України на 2007 рік, 2008 рік, 2009 рік та над постановою КМУ від 28.05.2008 року за №530, які мають обмежений термін дії, тобто являються Законами тимчасової дії – на період певного бюджетного  періоду (п.20 ст.2 Бюджетного кодексу України), який становить один календарний рік, що починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року (ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України), а тому дані закони та постанова КМУ не можуть скасовувати або звужувати чи встановлювати нові розміри щомісячного підвищення до пенсії особам, які мають статус дітей війни згідно із ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»,  котрий є Законом постійної дії. В протилежному випадку порушується конституційний принцип верховенства права.

Зокрема, згідно із ст.ст. 95,96 Конституції України, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків і Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, проте, відповідно до ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані і при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Також суд вважає, що  при розрахунку щомісячного підвищення дітям війни, яке, відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», становить 30% мінімальної пенсії за віком,  слід виходити з положення ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якою визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, визначеного законом, оскільки чинним законодавством не передбачено іншого, крім передбаченого ст.28 цього Закону, мінімального розміру пенсії за віком.

Таким чином, розмір недоплаченого  підвищення до пенсії ОСОБА_2, як дитині війни, з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року становить 577,41 грн. і розраховується: 1) прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у липні 2007 року становив 406 грн.; з врахуванням, що липень 2007 року мав 31 день, то прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, за 1 день липня 2007 року становив – 406:31=13,10 грн., а за 22 дні липня 2007 року (31 день – 9 днів = 22 дні) становив – 288,20 грн. (22х13,10=288,20 грн.), а 30% від зазначеної суми становить – 86,46 грн., якщо від вказаної суми відняти 20,30 грн., які виплачено позивачу як дитині війни, то розмір недоплаченого підвищення становитиме за липень 2007 року – 66,16 грн.; 2) у серпні-вересні 2007 року прожитковий мінімум для непрацездатних осіб становив 406 грн., а 30% від зазначеного розміру становить по 121,80 грн., а віднявши від зазначеної щомісячної суми виплачену позивачу допомогу як дитині війни у розмірі 20,30 грн. щомісячно, то розмір недоплаченого підвищення як дитині війни у вказаних місяцях становитиме по 101,50 грн. ; 3) у жовтні-грудні 2007 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 411 грн., а 30% від зазначеного розміру становить по 123,30 грн., віднявши від зазначеного розміру 20,55 грн. виплаченого підвищення позивачу як дитині війни, то розмір недоплаченого підвищення становитиме у вказаних місяцях по 102,75 грн.; 4) всього у 2007 році недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни, позивачу ОСОБА_2 становить: 66,16 + 101,50 + 101,50 + 102,75 + 102,75 + 102,75 = 577,41 грн.

Розмір недоплаченого підвищення до пенсії ОСОБА_2 з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року становить 712,13 грн. і розраховується: 1) прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у травні 2008 року становив 481 грн.; травень 2008 року мав 31 день, звідки прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, за 1 день травня 2008 року становить – 481:31=15,516 грн., а за 9 днів травня 2008 року (31 день – 22 дні = 9 днів) становить 139,6 грн. (9х15,515=139,6 грн.), а 30% від зазначеної суми становить – 41,88 грн.; в травні 2008 року позивачу виплачено підвищення до пенсії, як дитині війни в сумі 48,10 грн., тобто по 1,55 грн. в день (48,10 грн.:31день=1,55 грн. допомоги в день виплачено), що за 9 днів травня 2008 року становить 13,95 грн. (1,55 грн. х 9 днів =13,95 грн.), тому недоплата становить у травні 2008 року: 41,88–13,95=27,93 грн.; 2) у червні 2008 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 481 грн., а 30% від зазначеного розміру становить – 144,30 грн.; з врахуванням виплати позивачу підвищення в червні 2008 року в сумі 48,10 грн., недоплата підвищення до пенсії у червні 2008 року йому становить 96,20 грн. (144,30 – 48,10 =96,20 грн.); 3) у липні-вересні 2008 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 482 грн., а 30% від зазначеного розміру становить – по 144,60 грн., з врахуванням виплати позивачу підвищення в липні-вересні 2008 року в сумі по 48,20 грн., недоплата підвищення до пенсії у липні-вересні 2008 року становить по 96,40 грн. (144,60 – 48,20 =96,40 грн.); 4) у жовтні-грудні 2008 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 498 грн., а 30% від зазначеного розміру становить – по 149,40 грн., з врахуванням виплати позивачу підвищення в жовтні-грудні 2008 року в сумі по 49,80 грн., недоплата підвищення до пенсії у жовтні-грудні 2008 року становить по 99,60 грн. (149,40 – 49,80 =99,60 грн.); 5) всього у 2008 році недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни, позивачу становить: 27,93 + 96,20 + 96,40 + 96,40 + 96,40 + 99,60 + 99,60 + 99,60 = 712,13 грн.

У 2009 році розмір недоплаченого підвищення до пенсії ОСОБА_2, як дитині війни, становить 1240,20 грн. і розраховується наступним чином: 1) у січні-жовтні 2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 498 грн., а 30% від зазначеного розміру становить – по 149,40 грн., з врахуванням виплати позивачу підвищення до пенсії січні-жовтні  2009 року в сумі по 49,80 грн., недоплата підвищення до пенсії в січні-жовтні  2009 року становить по 99,60 грн. (149,40 – 49,80 =99,60 грн.); 2) у листопаді-грудні 2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 573 грн., а 30% від зазначеного розміру становить – по 171,90 грн., з врахуванням виплати позивачу підвищення в листопаді-грудні 2009 року в сумі по 49,80 грн., недоплата підвищення до пенсії, у листопаді-грудні 2009 року становить по 122,10 грн. (171,90 – 49,80 = 122,10 грн.); 3) всього у 2009 році недоплата підвищення до пенсії ОСОБА_2, як дитині війни, становить: 99,60х10 + 122,10х2 = 1240,20 грн.

У 2010 році розмір недоплаченого підвищення до пенсії ОСОБА_2, як дитині війни становить 476,10 грн. і розраховується: у січні-березні 2010 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить 695 грн., а 30 % від зазначеного розміру становить 208,50 грн., з врахуванням виплати позивачу підвищення до пенсії січні-березні 2010 року в сумі по 49,80 грн., недоплата підвищення до пенсії в січні-березні  2010 року становить по 158,70 грн. (208,50 – 49,80 =158,70 грн.). Всього у 2010 році недоплата підвищення до пенсії ОСОБА_2, як дитині війни, становить: 158,70х3 = 476,10 грн.

Всього недоплата підвищення до пенсії ОСОБА_2, як дитині війни, становить 3005,87 грн., а саме: 577,41+712,13+1240,20+ 476,10 =3005,87 грн.

 Стосовно зобов’язання перерахувань і виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як дитині війни, в майбутньому, з 1 травня 2010 року, то, відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних  прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, тобто до компетенції   суду належить захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав фізичних осіб,   які вже сталися, а оскільки позивачем  не представлено суду доказів про порушення його прав відповідачем в майбутньому, то позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а саме: в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 недоплачену йому державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 577,41 грн., з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року –  в сумі 712,13 грн., за 2009 рік – в сумі 1240,20 грн., за 2010 рік – в сумі 476,10 грн., а всього 3005, 87грн., в решті позову – слід відмовити.

Тобто обставини, викладені позивачем  в позовній заяві про те, що він має право на доплату йому відповідачем підвищення до пенсії, як дитині війни, у 2007-2010 роках, частково обґрунтовані і підтверджені в судовому засіданні вище перерахованими доказами.

          Встановленому судом факту відповідають цивільно-правові відносини, що виникають з приводу захисту прав фізичної особи по спорах щодо призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, які регулюються  Конституцією України,  Цивільним процесуальним кодексом України,   Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Так, згідно ст. ст. 8, 19, 22, 46, 55, 57, 95, 96 Конституції України, в Україні  визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій  чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.  Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки. Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин – на інший період.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 10, 11, п.2 ч.1 ст.15, 72, 73, 209, 212-215, 218 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь в справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Згідно ст.ст.  257, 261, 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися  про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дитина війни – це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років; державна соціальна гарантія – це встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

Державні соціальні гарантії дітям війни встановлюються з метою: визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни; надання дітям війни соціальної підтримки (Ст.2 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»).

Згідно ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 4 вказаного Закону встановлено, що Кабінет Міністрів України розробляє і включає до загальнодержавних програм відповідні положення щодо соціального захисту дітей війни і здійснює контроль за їх виконанням. Положення про соціальний захист дітей війни повинні бути відображені в програмах діяльності Кабінету Міністрів України, які схвалюються Верховною Радою України. Суми разової грошової допомоги звільняються від обкладення податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що  виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених   Законом України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок  коштів Державного бюджету України.

Згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.  

На Пенсійний фонд України, відповідно до п. 3 Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року за №1261 «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України», покладено завдання участі у формуванні і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування; керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;  забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Одним із основних завдань управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі, відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі, затвердженого начальником головного управління ПФУ у Вінницькій області 1.04.2008 року, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, визначеного законом.

  Суд залишає по за увагою посилання представника відповідача – УПФУ у Шаргородському районі, про те, що при вказаних спірних правовідносинах не можна застосовувати при нарахуванні недоплаченого підвищення до пенсії ОСОБА_2 як дитині війни, вимоги ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімальної пенсії, яка застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, що також, на думку представника відповідача, встановлено і ухвалою Конституційного Суду України від 19.05.2009 року у справі №2-25/2009 року, оскільки положення частини 1 статті 28 вище вказаного Закону не є перешкодою для застосування визначеної в ній величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних із мінімальною пенсією за віком, і чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 ст. 28 цього Закону мінімальної пенсії за віком. До того ж, в ухвалі Конституційного Суду України, на яку посилається представник відповідача Горобець Ю.С., вказане питання не розглянуто, оскільки Конституційним Судом відмовлено у відкритті конституційного провадження у даній справі.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача в частині правомірності нарахувань та виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни», з посиланням на відсутність фінансування з бюджету для виплати підвищення в розмірах, які вказані позивачем, а також з посиланням на нецільове використання коштів Пенсійного фонду України у випадку проведення виплат не із Держбюджету, як встановлено ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а  із джерел Пенсійного фонду, оскільки питання фінансування цих видатків на підвищення до пенсії дітям війни не є предметом спору і питання надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах даної категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.

    Також суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що статтею 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які, відповідно до законодавства, визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами, у зв’язку із чим і виплачувалося підвищення до пенсії позивачу в 2009 році в сталому розмірі, встановленому постановою Кабміну №530 від 28.05.2008 року, оскільки вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розміри лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати, тому її дія не поширюється на спірні правовідносини через те, що розмір зазначених соціальних виплат залежить не від розміру мінімальної зарплати, а від розміру мінімальної пенсії за віком.

    Крім того, суд залишає по за  увагою заяву відповідача про застосування позовної давності та відмови у позові на підставі спливу позовної давності, оскільки судом встановлено, що позивач пропустив строки позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права за період 2006 року по 8.04.2007 року з поважних причин – необізнаності про дійсне нарахування та виплату йому як особі, яка має статус «дитини війни», допомоги, передбаченої ЗУ «Про статус і соціальний захист дітей війни», за період з 2006 року по 2009 рік включно, про що він  дізнався лише із  відповіді відповідача від 17.03.2010 року за №К-2011 на своє звернення з приводу нарахування та надбавки до пенсії як «дитині війни». Посилання відповідача на публікації в газетах  «Урядовий кур’єр» та  «Голос України» щодо виплат дітям війни спростовані поясненням позивача, який в судовому засіданні пояснив, що не має змоги через низьку пенсію та постійні хвороби передплачувати такі газети, а в газеті місцевого рівня, «Шаргородщині», такі публікації були відсутні, що не заперечив в судовому засіданні представник відповідача. Крім того, Конституцією України кожному гарантується право знати свої права і обов’язки, проте, УПФУ у Шаргородському районі будь-яких роз’яснень позивачу по питанню нарахування підвищення до пенсії, як дитині війни, ні в письмовій, ні в усній формі не надавав, що підтверджується як показами позивача та представника відповідача, так і оглянутою в судовому засіданні пенсійною справою позивача за №112134.

    Отже, оскільки судом встановлено, що право позивача ОСОБА_2 отримувати підвищення до пенсії, як дитині війни, у липні-грудні 2007 року, травні-грудні 2008 року, у 2009 році та у січні-березні 2010 року  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, порушено з боку управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі, то воно підлягає судовому захисту, а позов -частковому задоволенню.  

Керуючись ст. ст. 8, 19, 22, 46, 55, 57, 95, 96  Конституції України, ст. ст. 3, 8, 10, 11, п.2 ч.1 ст. 15, 72, 73, 209, 212-215, 218 ЦПК України і на підставі ст. ст. 257, 261, 267 ЦК України,  ст. ст. 1, 2, 3, 4, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 6, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,     суд                                                                                                                                          

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі про стягнення недоплаченої 30 % надбавки до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2007 р. по 31.03.2010 р. та зобов’язання виплачувати її в подальшому –   задоволити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену йому державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 9.07.2007 року по 31.03.2010 року в сумі 3005 (три тисячі п’ять) гривень 87 копійок.

В решті позову – відмовити.

          Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

    Рішення набирає законної сили через 10 днів після його проголошення, якщо заяву про апеляційне оскарження рішення  не було подано. Якщо було  подано заяву про апеляційне оскарження рішення, але апеляційну скаргу не було подано  протягом 20 днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі  подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили  після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя :