Справа № 2-308/2010

Р І Ш Е Н Н Я

   Іменем  України

06 липня 2010 року                Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі:

               головуючого                  судді       Трофімчука М.Ю.

               при секретарі                                 Палій М.Д.

з участю:

     позивача                 ОСОБА_1

               представника відповідача     -

               управління ПФУ             Роздоби Т.Б.

                         розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі про визнання права та зобов’язання виплатити заборгованість по пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

                        06.05.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, вказуючи про те, що він являється пенсіонером, інвалідом ІІІ-ої групи та постраждалим І-ої категорії внаслідок аварії на ЧАЕС і знаходиться на обліку в Шаргородському управлінні Пенсійного фонду та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у всіх випадках розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчими кількості мінімальних пенсій за віком, в тому числі по ІІІ-ій групі – 6-ти мінімальних пенсій за віком. У відповідності до ст. 50 цього ж Закону особам, віднесеним до І-ої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком, в тому числі інвалідам ІІІ-ої групи – 50 % мінімальної пенсії за віком. Однак відповідачем, йому не було виплачено зазначеної вище пенсії інваліду – чорнобильцю в розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія була призначена та виплачена  в меншому розмірі. На його неодноразові звернення до відповідача з цього питання, йому у виплаті належної пенсії було відмовлено, в тому числі за відповіддю управління Пенсійного фонду в Шаргородському районі від 30 березня 2010 року з тих мотивів, що Закон України «Про державний бюджет на 2008 рік» фактично зупинив дію ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак рішенням Конституційного Суду від 22 травня 2008 року визнано неконституційними ряд положень Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», в тому числі фактичного зупинення дії ст. ст. 50, 54 цього Закону. А тому, посилання відповідача на постанови КМУ № 530 від 28 травня 2008 року та № 654 від 16 липня 2008 року є незаконними, оскільки вони суперечать ст.ст. 50, 54 вказаного Закону та ст. 22 Конституції України, і просить суд позов задоволити.

        В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

                           Представник відповідача – управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Роздоба Т.Б.   в судовому засіданні  позовні вимоги не визнала з підстав, викладених в запереченнях, підписаних начальником  управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі О.Г. Мельником, де зазначено, що відповідно до ч. 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Пенсія ОСОБА_1 призначена відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації на ЧАЕС в 1987 році і заяви про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі № 1058) він не подавав, Тому посилання позивача зробити перерахунок пенсії з вирахуванням двох Законів є неможливим і таким, що буде суперечити ч. 13 Прикінцевих положень цього Закону. Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі № 796) не передбачено, яким чином обраховується мінімальна пенсія за віком для обчислення виплат, передбачених цим Законом. Мінімальна пенсія за віком встановлюється ч. 1 ст. 28 Закону України № 1058, але в ч. 3 ст. 28 цього Закону зазначено, що мінімальний розмір пенсії визначений цією статтею застосовується виключно до визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом, оскільки пенсія позивачу по Закону № 1058 не призначена, слідує що і даний розмір мінімальної пенсії в цьому випадку не застосовується. Конституційний суд своєю ухвалою № 27-у/2009 від 19.05.2009 року у справі № 2-25/2009 також зазначив: у ч. 3 ст. 28 Закону України № 1058 закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком – виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом; непоширення мінімального розміру пенсій за віком, встановленому в абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058 на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні, які мають здійснюватися законодавцем. Крім того, відповідно до ст. 62 Закону України № 796, роз’яснення порядку застосування Закону провадиться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого відповідно до Конституції України є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. В силу вимог ст. 67 Закону № 796 за період в 2007 році по 01.01.2008 року розрахунок пенсій проводили виходячи з розміру встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, тобто з розміру мінімальної пенсії 19.91 грн. (додаткова пенсія) та № 1293 від 27.12.2005 року, де встановлені чіткі розміри пенсій (основний розмір пенсії). Починаючи з 01.01.2008 року розмір пенсії розраховувався відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було внесено зміни до Закону України № 796.

                         Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає  задоволенню частково.

                       Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, в тому числі в старості та в інших випадках, передбачених законом.

                       Згідно з ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до ч. 3 цієї статті захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, кожен має право будь-яким не забороненими законом засобами.

                       Згідно ч. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають те, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.  

                            Дані правовідносини регулюються пенсійним законодавством та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи   .

             Як слідує із зібраних по справі доказів, позивач ОСОБА_1 віднесений до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи і є інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 12.12.2009  року та серії НОМЕР_2 від 03.12.2009 року (а.с. 9, 10).

             В березні 2010 року позивач звернувся до УПФ України в Шаргородському районі Вінницької області із заявою про перерахунок пенсії, на законних підставах, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

            Листом начальника головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № Т-16 від 30.03.2010 року (а.с. 6-8) фактично у перерахунку пенсії позивачу відмовлено, оскільки, на його думку, пенсія йому призначена у відповідності із чинним законодавством.

                       Судом встановлено, що дана відмова не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки з 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-4, преамбула якого визначає принципи, засади і механізм функціонування системи – загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом другим преамбули цього Закону передбаченого, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього закону. Частиною 3 ст. 4 цього Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення. Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст. 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». ОСОБА_2 8 вище вказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Ст. 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Приписами зазначеної статті встановлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на місяць згідно із Законом № 489-5 від 19 грудня 2006 року. Такий саме граничний розмір визначений даною статтею для пенсій, призначених у 2006-2007 році відповідно до Закону України № 3235-15 від 20.12.2005 року.

                       П. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим законом була призначена пенсія відповідно до закону України “Про пенсійне забезпечення” (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України “Про пенсійне забезпечення” - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел. Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає що особі, яка має одночасне право на різні види пенсій : за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один з цих видів пенсій за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

                       Абз. 1 п. 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що в разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії, із соціальної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

             Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, соціального захисту  потерпілого населення, визначені Законом України № 231-У від 05.10.2006 року, який набрав чинності з 31.10.2006 року “Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

              Ст. 50 Закону України” Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

              Нормами ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії І та в зв’язку з втратою годувальника зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до першої категорії.

              Частини 1, 2 даної статті передбачають призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчудження в 1986 –1990 роках, в розмірі відшкодування фактичних збитків, які визначаються згідно законодавством, але в усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках не може перевищувати 3,0 тис. грн.

             Ч. 3 ст. 54 вказаного закону (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3208-4 від   17.11.2005 року) передбачено, що обчислення та призначення пенсії по інвалідності, що настала в наслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в якому призначення пенсії по інвалідності визначено розділом 4 (ст.30-35 Закону).

              Ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчим по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком положення зазначеної норми співпадають з приписами п. 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала в наслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з настанням інвалідності, або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30.10.1997 року № 572-   їз   змінами та   доповненнями. Зазначеною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами ст. 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то ч. 4 ст. 154 данного Закону встановлений нижчий розмір державної пенсії для інвалідів віднесених виключно до першої категорії, так у зв’язку з втратою годувальника в наслідок Чорнобильської катастрофи.   Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційною гарантією громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-14. Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5.10.2000 року № 2017-Ш, згідно ст. 1, якщо прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом.

            Ч. 3 ст. 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25.03.2005 і діє з 31.03.2005 року) передбачено,  що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

              Ст. 58 Закону України “Про державний бюджет України” на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня – 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1липня - 482 гривні, з 1 жовтня –508 гривень.

              Крім того, п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни, у тому числі до статті 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, для інвалідів 3 групи – 50% мінімальної пенсії за віком. Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05 2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 65 розділу 2,пункту 3 розділу 3 Закону України ”Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року № 107-VI і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, положення п.28 розділу 2 визначених ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є не правомірною.

                          Керуючись ст. ст. 5 - 10, 13 - 15, 60, 79, 88, 213 - 215, 218  ЦПК України, ст. ст. 8, 46, 55, 152 Конституції України, ст. 28  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , суд, -

В И Р І Ш И В :

                         Позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі  про визнання права та зобов’язання виплатити заборгованість з пенсійних виплат – задоволити частково.

                         Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченою пенсією, яка йому належить у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розміру шести мінімальних пенсій за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб за віком за період 2007-2009 років.

                           Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченою додатковою пенсією та пенсією, яка йому належить у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб за віком за період 2007-2009 років.

                        Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень  та судовий збір на користь держави в сумі 3 грн. 40 копійок.

                        В задоволенні позову в  частині зобов’язання відповідача виплачувати ОСОБА_1 додаткову пенсію та основну пенсію відповідно в розмірах 50% мінімальної пенсії за віком та в розмірі шести мінімальних пенсій за віком з моменту звернення до суду – відмовити.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

                    Рішення набирає законної сили через 10 днів після його проголошення, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але неподання у 20-денний строк апеляційної скарги, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

        Суддя: