Справа № 2-4388/10

ДЕСНЯНСЬКИЙ  РАЙОННИЙ СУД  МІСТА ЧЕРНІГОВА

                                      І м е н е м  У к р а ї н и

                                            Р І Ш Е Н Н Я

22 липня 2010 року                                                                      м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого – судді Коверзнева В.О.,

при секретарі – Клименку С.В.,

з участю позивачки,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука про поновлення на попередній роботі,

                                                              в с т а н о в и в:

11.05.2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про поновлення її на попередній роботі на посаді начальника відділу кадрів, а також зобов’язання відповідача:

- відмінити усі видані ним незаконні накази;

- не чинити перешкоди у виконанні трудових обов’язків;

- спростувати поширену у відношенні неї недостовірну інформацію;

- усунути небезпеку, що загрожує її здоров’ю та здоров’ю її майбутньої дитини;

- продовжити здійснювати виплату за складність і напруженість в роботі.

Крім того, просила зобов’язати службових осіб відповідача (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5) повернути їй грошові кошти за санаторно-курортну путівку, якою вона не змогла скористатися; застосувати до в.о. ректора інституту ОСОБА_3 дію статті 172 КК України та притягнути зазначених вище осіб до суворої відповідальності.

В обґрунтування позову послалася на порушення відповідачем її трудових прав, що виразилися в переведенні без її згоди на нижчу посаду та створенні неналежних умов праці.

У судовому засіданні позивачка подала заяву про залишення без розгляду позовних вимог про зобов’язання відповідача: не чинити перешкоди у виконанні трудових обов’язків; спростувати поширену у відношенні неї недостовірну інформацію; усунути небезпеку, що загрожує її здоров’ю та здоров’ю її майбутньої дитини; продовжити здійснювати виплату за складність і напруженість в роботі; а також про зобов’язання службових осіб відповідача (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5) повернути їй грошові кошти за санаторно-курортну путівку, якою вона не змогла скористатися. Дана заява мотивована врегулюванням спору. Решту вимог позивачка підтримала і наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача не з’явився з причин визнаних судом неповажними, що не перешкоджає вирішенню спору за його відсутності.

Ухвалою суду від 22.07.2010 року заяву задоволено, а позовні вимоги про зобов’язання відповідача: не чинити перешкоди у виконанні позивачкою трудових обов’язків; спростувати поширену у відношенні позивачки недостовірну інформацію; усунути небезпеку, що загрожує здоров’ю позивачки та здоров’ю її майбутньої дитини; продовжити здійснювати позивачці виплату за складність і напруженість в роботі; а також про зобов’язання службових осіб відповідача (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5) повернути позивачці грошові кошти за санаторно-курортну путівку, якою вона не змогла скористатися залишено без розгляду.

Цією ж ухвалою провадження у справі в частині вимог про застосування до в.о. ректора інституту ОСОБА_3 дії статті 172 КК України та притягнення службових осіб відповідача (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5) до суворої відповідальності закрито.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Наказом Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука від 27.07.2009 року № 65-к позивачку було призначено на посаду начальника відділу кадрів з 28.07.2009 року, з посадовим окладом згідно штатного розкладу та встановлено доплату у розмірі 50% від посадового окладу за складність і напруженість у роботі.

Штатним розписом відповідача (а.с. 12) у відділі кадрів передбачено 3 посади: начальника відділу, старшого інспектора відділу та юрисконсульта.

30.03.2010 року відповідач видав наказ, яким за допущені порушення в кадровій роботі перевів позивачку з 31.03.2010 року на посаду інспектора відділу кадрів (а.с. 13).

Відповідно до статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу в тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника.

Оскільки позивачка не надавала своєї згоди на переведення на іншу роботу – на нижчу посаду, хоча й в тому ж самому підрозділі, таке переведення не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

    Виходячи зі змісту мотивувальної частини наказу суд доходить до висновку, що перевівши позивачку на нижчу посаду, відповідач у такий спосіб притягнув її до дисциплінарної відповідальності за виявлені порушення в роботі.

    Втім, як встановлено статтею 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1.   догана;

2.   звільнення.

Даний перелік стягнень є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає. У зв’язку з цим, застосування до позивачки дисциплінарного стягнення у вигляді переведення на нижчу посаду суперечить закону.

Додатково слід зазначити, що позивачку переведено на посаду, яка не передбачена штатним розписом відповідача.

За викладених в сукупності обставин, наказ відповідача від 30.03.2010 року, яким позивачку переведено на посаду інспектора відділу кадрів є незаконним, що у свою чергу є підставою для поновлення її на попередній роботі на посаді начальника відділу кадрів.

Інша вимога позивачки про зобов’язання відповідача відмінити усі видані ним незаконні накази не підлягає задоволенню, у зв’язку з тим, що позивачка не вказала конкретно які-саме накази (із зазначенням їх дати, реєстраційного номеру та назви) підлягають скасуванню, та не обґрунтувала яким чином зазначені накази порушують її трудові права.

Керуючись статтями 10, 79, 81, 88, 208, 209, 212 – 215, 294, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд

                                                                  в и р і ш и в:

    позов задовольнити частково. Визнати незаконним наказ Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, виданий 30.03.2010 року, яким ОСОБА_1 переведено на посаду інспектора відділу кадрів з 31.03.2010 року з оплатою праці згідно штатного розкладу.

    Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кадрів Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука.

    У задоволенні решти вимог відмовити.

    Стягнути з Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука судовий збір на користь держави в розмірі 8 грн 50 коп., який зарахувати до місцевого бюджету міста Чернігова.

    Стягнути з Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн, які зарахувати до Державного бюджету міста Чернігова.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кадрів Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука підлягає негайному виконанню.

    Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Заява про апеляційне оскарження рішення подається протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга – протягом 20 днів після подання заяви. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження рішення, якщо подається в строк, встановлений для подання заяви.

    Головуючий: