Справа № 2-1678/10

ДЕСНЯНСЬКИЙ  РАЙОННИЙ СУД  МІСТА ЧЕРНІГОВА

                                             Р І Ш Е Н Н Я

                                      І м е н е м  У к р а ї н и

22 липня 2010 року                                                                      м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого – судді Коверзнева В.О.,

при секретарі – Клименку С.В.,

з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення відшкодування матеріальної шкоди,

                                                  в с т а н о в и в:

    09.12.2010 року позивач звернувся до суду з позовом про припинення відшкодування матеріальної шкоди, стягнутої з нього на користь відповідачки рішенням суду.

    В обґрунтування позову послався на повне відновлення стану здоров’я відповідачки, що на думку позивача є підставою для припинення його обов’язку щомісячного відшкодування матеріальної шкоди.

    У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав і наполягав на задоволенні.

    Відповідачка позов не визнала. Стверджує, що її стан здоров’я не відновився, а тому відсутні підстави для припинення щомісячного відшкодування позивачем шкоди і, як наслідок цього, задоволення позову.

    Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

    Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18.12.2003 року (справа № 2-7/2003) з позивача стягнуто на користь відповідачки 60 грн щомісячно, у відшкодуванням шкоди завданої ушкодженням здоров’я, що призвело до 20% втрати працездатності.

    Відповідно до статті 1204 Цивільного кодексу України, особа, на яку покладено обов’язок відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я потерпілого, має право вимагати зменшення розміру відшкодування шкоди, якщо працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, яка була в нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди.

    Позивач стверджує, що стан здоров’я відповідачки повністю відновився, у зв’язку з чим просить припинити щомісячне відшкодування ним шкоди в розмірі 60 грн.

    З метою визначення ступеня втрати працездатності відповідачки на день вирішення справи, судом було призначено судово-медичну експертизу.

    Втім, відповідачка відмовилася надати експертній установі медичну документацію необхідну для проведення експертизи, що зберігається в неї, а також з’явитися до експертної установи для огляду, чим в сукупності унеможливила проведення судової експертизи.

Згідно частини 1 статті 145 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може встановити факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

    Оскільки судова експертиза призначалася за клопотанням позивача з метою доведення повного відновлення стану здоров’я відповідачки, а остання ухилилася від її проведення, суд визнає зазначений факт доведеним.

    Додатково слід зазначити, що в силу положень викладених у пункті 12 Додатку «Основні положення та терміни, що використовуються при виконанні експертиз з визначення процента втрати працездатності» до Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17.01.1995 року № 6, строки наступних обстежень встановлюються через шість місяців, один або три роки, залежно від характеру і наслідків каліцтва, можливостей повного чи частково відновлення працездатності завдяки заходам медичної реабілітації.

    Після проведення судово-медичного обстеження, яке відбулося в січці 2003 року (а.с. 12), відповідачка повторні обстеження не проходила і таким чином не підтвердила збереження 20% втрати працездатності.

    Вищевикладене в сукупності є підставою для задоволення позову і припинення щомісячного відшкодування позивачем шкоди на користь відповідачки в розмірі 60 грн.  

Керуючись статтями 10, 79, 81, 88, 208, 209, 212 – 215, 294 ЦПК України, суд

                                                                в и р і ш и в:

    позов задовольнити. Припини відшкодування ОСОБА_1 матеріальної шкоди на користь ОСОБА_2 в розмірі 60 грн щомісячно, стягнутої рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18.12.2003 року (цивільна справа № 2-7/2003).

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 171 грн у відшкодування понесених судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Заява про апеляційне оскарження рішення подається протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга – протягом 20 днів після подання заяви. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження рішення, якщо подається в строк, встановлений для подання заяви.

    Повний текст рішення складено 23.07.2010 року.

    Головуючий: