Справа № 2-942/10

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м        У к р а ї н и

08 липня 2010 року                     Кролевецький районний суд Сумської області

у складі судді                                             Сірої Г.І.,

за участі секретаря                                     Писаренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кролевці справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії дітям війни,

в с т а н о в и в:

позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-ІV від 18.11.2004 р. є дитиною війни і згідно зі ст.6 зазначеного Закону їй повинна виплачуватись державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Починаючи з 2007 року зазначене підвищення їй не виплачувалось.

Рішенням Конституційного Суду України №6рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 р., якими зупинялась дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до розрахунку, зазначеного у позові, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням розмірів прожиткових мінімумів, встановлених відповідними Законами про Державний бюджет України, сума невиплаченої соціальної допомоги за 2007 рік - з липня по грудень - становить 742 грн. 65 коп., за 2008 рік – з травня по грудень - 1170 грн. 60 коп., за 2009 рік – з січня по грудень – 1837 грн. 80 коп., за 2010 рік - з січня по червень  – 1260 грн. 90 коп.

Відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий період без обмеження будь-яким строком.

Тому, на підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.3, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, ст.15 ЦПК України, позивачка   просить:

- визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо не проведення нарахування та виплати їй підвищення до пенсії як дитині війни з 9 липня до 30 червня 2010  включно (за виключенням періоду з 1 січня до 22 травня 2008 року).

- зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни з 9 липня 2007 року до 30 червня 2010  року включно (за виключенням періоду з 01 січня до 22 травня 2008 року) – виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Позивачка в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, надавши суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Відповідач позову не визнав, свою позицію в письмових запереченнях обґрунтував тим, що:

позивачка не отримує надбавку до пенсії як дитина війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Вона отримує підвищення до пенсії як учасник війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до цих законів дане підвищення проводиться учасникам війни, які мають право на підвищення до пенсії відповідно до одного із вищезазначених законів. Станом на 01.05.10 р. надбавка учасникам війни складає 70,60 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, до яких відноситься Пенсійний фонд України, його органи та посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Жодним із законів про пенсійне забезпечення не встановлений відповідний механізм та умови призначення, порядок фінансування таких підвищень, питання підвищення дітям війни пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком законодавчо залишається невирішеним,  а отже неможливим є виконання відповідачем задекларованої норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На підставі ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України.

Пункт 9 Положення "Про Пенсійний фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.  

Крім того, у 2007-2008 роках Пенсійний фонд України реалізував відповідні бюджетні програми, в т.ч. щодо виплат підвищень до пенсій дітям війни.

На підставі викладеного відповідач вважає свої дії такими, що відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивачки – безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, у зв’язку з чим у їх задоволенні необхідно відмовити.

Крім того, відповідач вважає, що відшкодування судового збору повинно здійснюватися за рахунок держави, оскільки відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України та п.34 ст. 4 Декрету КМУ "Про державне мито" УПФУ звільнене від сплати судового збору. Також відповідач заперечує щодо можливого покладання судом обов'язку відшкодувати понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, на правову допомогу та інші витрати, передбачені ч.3 ст.79 ЦПК України мотивуючи тим, що у бюджеті Пенсійного фонду України і у кошторисі на утримання Управління на 2009 рік видатки на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення передбачені не були, у зв'язку з чим Управління не має права  здійснювати такі видатки у 2010 році до затвердження відповідного кошторису на 2010 рік.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

У справі встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон №2195-ІV) має статус дитини війни, що вбачається з ксерокопій паспорта та пенсійного посвідчення позивачки (а.с. 6, 8 ) і не заперечується відповідачем.

Згідно зі ст.6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень та довідки відповідача вбачається, що позивачка взагалі не отримує підвищення до пенсії як дитина війни, а з 01.08.2001 року отримує підвищення до пенсії як учасник війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. За станом на 01. 05 .2010 року таке підвищення складає 70, 60 грн. (а.с. 9, 14).

При цьому відповідач, зазначаючи те, що позивачка не має права отримувати підвищення до пенсії в розмірі 30% як дитина війни, посилається на те, що відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" підвищення проводиться учасникам війни, які мають право на підвищення до пенсії відповідно до одного із вищезазначених законів, не посилаючись при цьому на конкретну норму закону.

Суд, проаналізувавши норми вказаних законів, приходить до висновку про безпідставність такого заперечення, оскільки жодним із указаних законів не передбачено обмеження у виплаті учаснику війни підвищення до пенсії як дитині війни.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 28.12.2007 року) було передбачено, що в етеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Однак вказані зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 року №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008).

Протягом періоду, за який пред’явлено позовні вимоги, діяло таке законодавство:

- на 2007 рік дію ст.6 зазначеного Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено пунктом 12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а статтею 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами, крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни;

- рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст.71, ст.111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік";

- пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни;

- рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 року від 22.05.2008 р. (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

- Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік ” від 25.12.2008 року №835-VI та Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік ” від 27.04.2010 року №2154-VI не передбачено зупинення на 2009 – 2010 роки дії положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до положень ст.152 Конституції України і ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.

Аналізуючи наведені вище норми, з урахуванням положень ч.3 ст.152 Конституції України, суд прийшов до висновку про те, що саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року УПФУ в Кролевецькому районі повинно було проводити нарахування та виплачувати позивачці підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції Закону №2195-ІV від 18.11.2004 р.) При цьому відповідач повинен був також проводити нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року та відповідно з 01.01.2010 року, оскільки на 2009 рік та 2010 рік дія положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялась і розмір підвищення не змінювався, і сам відповідач не надав належного обґрунтування підстав, виходячи з яких ним не проводилось нарахування та виплата вказаного підвищення до пенсії позивачці за цей період.

Слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція України не надає права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

При вирішенні цієї справи суд також бере до уваги положення п.4 рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, відповідно до якого вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в ч.2 ст.95 Конституції України, положення якої конкретизовано у ст.38 Бюджетного кодексу України. Встановлений даними нормативними актами перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним, у зв’язку з чим Законом України "Про Державний бюджет України" не можуть вноситись зміни, не може зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в ч.3 ст.27 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами, з чого є достатні підстави зробити висновок про те, що законом про Державний бюджет України не може встановлюватись розмір гарантій, визначений відповідними законами.

Аналізуючи позиції УПФУ в Кролевецькому районі про те, що:

- Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до пенсії;

- ст.7 Закону №2195 передбачає, що фінансові забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України;

- розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону №1058, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом;

- п.9 Положення "Про Пенсійний фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, суд прийшов до висновку, що такі твердження відповідача не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за період, визначений судом, а саме з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 30 червня 2010 року , оскільки відсутність фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", яке здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України, не може бути підставою для порушення права громадянина на отримання соціальної допомоги, в тому числі підвищення до пенсії, яке є предметом судового розгляду.

Зазначені права позивачки гарантуються ст.8 Конституції України, якою визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні гарантії, встановлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законодавча невизначеність порядку обчислення розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до ч.9 ст.8 ЦПК України забороняється відмова в розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Відповідно до ч.8 ст.8 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого — суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Тому, з урахуванням зазначеного, при такому обчисленні необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку містяться у ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", якою визначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При винесенні рішення судом приймається до уваги, що розмір мінімальної пенсії, встановлений п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про підтвердження розмірів трудових пенсій» від 15.04.03 №544, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, встановлений у розмірі 50 грн., не може бути застосований, так як відповідно до п.1 зазначеної постанови збільшення розміру пенсій, передбачених цим пунктом, не застосовується для визначення розмірів соціальних пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсій. В той час як предметом даного позову є саме соціальна допомога у вигляді підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

З урахуванням вищезазначених положень ч.9 ст.8 та ч.8 ст.8 ЦПК України посилання відповідача на те, що не визначено орган, який повинен здійснювати призначення і виплати підвищення до пенсії, суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно до діючого законодавства на виконання положень ст.6 Закону України №2195-ІV саме УПФУ в Кролевецькому районі проводило з 01 січня 2008 року нарахування та виплату допомоги дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (що складало 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність).

Крім того, Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивачки, передбаченого ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” покладено на УПФУ в Кролевецькому районі, за місцем проживання позивачки.

Крім того, відповідач у порушення ч.1 ст.60 ЦПК України не довів та не надав доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань, або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення виплат, гарантованих Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності УПФУ.

Згідно зі ст.62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", зі ст.58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ст.54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік ”, Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», з урахуванням положень ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, встановлено в таких розмірах:

з 01.04.2007 р. – 406 грн. + 1%= 410,06 грн.,

з 01.10.2007 р. – 411 грн. +  1%= 415,11 грн.,

з 01.01.2008 р. – 470 грн.,

з 01.04.2008 р. – 481 грн.,

з 01.07.2008 р. – 482 грн.,

з 01.10.2008 р. – 498 грн.,

з 01.01.2009 р. – 498 грн.,

з 01.11.2009 р. – 573 грн.,

з 01.01.2010 р – 695 грн.,

з 01.04.2010 р. – 706 грн.

Беручи до уваги вищезазначене, суд прийшов до висновку про те, що позивачці за відповідний період 2007 року необхідно було нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни:

 - з 09 липня  до 30 вересня 2007 року по 123,02 грн. ((4,06+406) х 30% = 410,06 х 30% )

 - з 01 жовтня до 31 грудня 2007 року по 124,53 грн. ((4,11+411) х 30% = 415,11 х 30%).

За період з 22 травня 2008 року до 31 березня 2010 року  необхідно було нарахувати та виплатити:

- з 22 травня до 30 вересня 2008 року по 144 грн. 30 коп (481 х 30%),

- з 01 жовтня до 31 грудня 2008 року по 149 грн. 40 коп. (498 х 30%),

- з 01 січня до 30 жовтня 2009 року по 149 грн. 40 коп. (498 х 30%),

- з 01 листопада до 31 грудня 2009 року по 171 грн. 90 коп. (573 х 30%),

- з 01 січня до 31 березня 2010 року по 208 грн. 50 коп. (695 х 30%),

- з 01 квітня до 30 червня 2010 року по 211 грн. 80 коп. (706 х 30%), а з довідки та заперечення, наданих відповідачем (а.с. 9, 14 ) вбачається, що таке підвищення їй взагалі не нараховувалося та не виплачувалось.

Тому є достатні підстави визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати позивачці підвищення до пенсії як дитині війни з 09 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 30 червня  2010 року включно та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» невиплачене підвищення до пенсії як дитині війни з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року до 30 червня  2010 року включно.

Посилання відповідача у своїх запереченнях на те, що відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України та п.34 ст. 4 Декрету КМУ « Про державне мито» УПФУ в Кролевецькому районі звільнені від сплати  судового збору, а тому  відшкодування цього виду судових витрат здійснюється за рахунок держави, суд не може прийняти до уваги при ухваленні рішення, оскільки відповідно до вищезазначених норм  управління ПФУ в Кролевецькому районі звільняється від сплати судового збору при зверненні до суду. Однак УПФУ не є позивачем у справі, а  відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати (до яких відноситься судовий збір та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і які були сплачені позивачем при подачі позову до суду) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог. Крім того, позиція відповідача про те, що відшкодування судового збору здійснюється за рахунок держави не ґрунтується на нормах діючого законодавства, оскільки згідно вищезазначеного Декрету КМУ «Про Державне мито» відповідач не звільнений від судових витрат.

Твердження відповідача у своїх запереченнях на позов про те, що вони не можуть нести витрати, які можуть бути покладені судом по відшкодуванню позивачу понесених ним витрат на інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, правову допомогу та інші витрати, передбачені ч.3 ст.79 ЦПК України, у зв’язку з тим, що несення вказаних витрат не передбачено у бюджеті УПФУ та кошторисі на утримання УПФУ на 2009 рік, також не є обґрунтованими, так як покладення на відповідача обов’язку  несення таких витрат передбачено ст.88 ЦПК України і відсутні нормативні акти які б передбачали звільнення відповідача від несення зазначених судових витрат. При цьому судом враховується, що  покладення на відповідача відшкодування судових витрат обумовлено саме вчиненням незаконних дій відповідачем за обставин зазначених у рішенні

Судові витрати у справі підлягають розподілу відповідно до ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (зі змінами від 15.03.2007р.), Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”,ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст.ст.3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.10, 11, 16, 60, 88, 209, 215, 218, 223 ЦПК України,

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1  задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо непроведення нарахування і виплати ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії як дитині війни з 09 липня до 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року до 30 червня 2010 року включно.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1   відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», підвищення до пенсії як дитині війни з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року до 30 червня 2010 року включно.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області на користь ОСОБА_1   судові витрати в розмірі 45 грн. 50 коп., в т.ч.: по сплаті судового збору — 8 грн. 50 коп. та оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у Кролевецьком райсуді — 37 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя