Справа № 2-1759/2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем    України

               20 липня 2010 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого                 судді  Кафтанова В.В.,

при секретарі                                     Змаженко Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області про перерахунок пенсії, -

                                                            в с т а н о в и в:

Позивач в травня 2010 року звернулась до суду із даним позовом, вказуючи на те, що вона є дитиною війни та згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року їй мала виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Враховуючи, що чинність ст. 6 даного закону зупинялась іншими законами, а потім відновлювалась, відповідач зобов’язаний був нараховувати і виплачувати їй підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону, за ті роки і місяці, коли ця стаття була чинною; у Законі України «Про державний бюджет України на 2007 рік» п. 12 ст. 71 було зупинено чинність ст. 6 Закону, проте рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/07 положення п. 12 ст. 71 зазначеного закону визнані неконституційними, таким чином ст. 6 Закону у 2007 році була чинною з 09 липня по 31 грудня; в Законі України «Про державний бюджет України на 2008 рік» п. 41 розділу ІІ положення ст. 6 Закону було викладено в новій редакції, яка обмежувала розмір підвищення до пенсії до 10 %, проте рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/08 положення п. 41 розділу ІІ зазначеного закону визнані неконституційними, таким чином ст. 6 Закону є чинною з 22 травня по даний час.

Посилається на те, що 12.03.2010 року вона звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», проте відповідач листом № 114 від 12.03.2010 року відмовив їй в нарахуванні і виплаті підвищення до пенсії. В зв’язку із викладеним просила зобов’язати  відповідача здійснити перерахунок її пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В судове засідання позивач не з’явилась, надав суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду заперечення на позовні вимоги, в яких вказав, що позивач знаходиться на обліку в управлінні ПФУ в м. Ірпені та із 01.01.2008 року отримує надбавку, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції положення п. 12 ст. 71 «Про державний бюджет України» на 2007 рік, яким було припинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачала, що в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. У відповідності до ч. 2 ст. 152 Конституції України, зобов’язання щодо виплати підвищення дітям війни виникло з 09.07.2007 року. Проте законодавчо не встановлено розрахункова величина для даного підвищення, адже розмір мінімальної пенсії за віком встановлено лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ч. 3 якого також встановлено обмеження «мінімальний розмір пенсій за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом», що унеможливлює застосування розміру мінімальної пенсії за віком для визначення розміру підвищення дітям війни. Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року врегульовано деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян, зокрема п. 8 встановлено підвищення дітям війни: з 22.05.2008 року в сумі 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн., та з 01.10.2008 року – 49,80 грн. Ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Враховуючи, що фінансування проводиться не із бюджету Пенсійного фонду України, вважає, що відповідач діє в межах законодавства. Просив відмовити позивачу в задоволенні позову та розглянути справу без участі представника відповідача.

Суд, вивчивши письмові докази по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м. Ірпінь Київської області та із 01.01.2008 року отримує щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 10% прожиткового мінімуму (а. с. 13-15).

12.03.2010 року позивач звернулась до Управління пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області із письмовою заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2010 роки, але отримала відмову листом № 114/С-З від 12.03.2010 року (а. с. 5,6).

Вказані обставини визнаються сторонами і згідно ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.    

Перевіряючи обґрунтованість доводів позивача щодо незаконності відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача, суд враховує наступне.

Спірні правовідносини регулюється ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до даної норми закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» (п. 12 ст. 71) було зупинено чинність ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” (п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України») було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» така надбавка встановлена в розмірі 10 % прожиткового мінімуму). Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, оскільки такі зміни звужують обсяг прав на соціальний захист дітей війни. Положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

З наведеного слідує, що із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та із 22.05.2008 року і на даний час діє ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і позивач має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії дитини війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вихідним критерієм розрахунку соціальної допомоги є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що відповідач нараховував та виплачував позивачу щомісячну соціальну допомогу дитині війни не у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, діяв всупереч закону.

Суд вважає неправомірним застосування відповідачем постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року для визначення розміру виплати позивачу підвищення до пенсії починаючи з 22.05.2008 року,  оскільки зазначеною постановою встановлено розміри підвищень до пенсії дітям війни в твердій грошовій сумі, що суперечить ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено розмір надбавки до пенсії у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком. В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п. 1) та основи соціального захисту (п. 60). На думку суду за відсутності іншого законодавчо встановленого мінімального розміру пенсії за віком, слід виходити із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Оскільки судом встановлено, що після визнання неконституційними змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідач незаконно не нараховував та не виплачував позивачу щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії дитини війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд визнає такі дії відповідача незаконними та зобов’язує відповідача провести перерахунок пенсії позивача відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 14.05.2010 року.

Вирішуючи вимоги про зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача суд керується наступним.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом встановлено, що позивач в період з 01.01.2006 р. не отримувала допомогу, у розмірі встановленому законом, однак звернулась з даним позовом до суду лише 14.05.2010 р., причини пропуску строку позовної давності суду не повідомила, тому суд відмовляє в позові про стягнення з відповідача на користь позивача невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії дитині війни за період з 01.01.2007р. по 14.05.2007р. у зв’язку із пропуском позивачем строку позовної давності та відсутністю поважних підстав для його поновлення.

Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача за період з 14.05.2007р. по 09.07.2007р. та з 01.01.2008р. по 22.05.2008р., то суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в даній частині, оскільки в цей час діяли норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік” та Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які не були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України, в зв'язку з чим відповідач правомірно виплачував позивачу пенсії відповідно до даних норм.

              Позивача, як постраждалу від аварії на ЧАЕС, звільнено ст. 4 Декрету КМ України «Про державне мито» від сплати судового збору.

    Суд також звільняє Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області від сплати судового збору згідно з п. 34 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» і відносить витрати по судовому збору за рахунок держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214 - 215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 14.05.2010 року.

               В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження на протязі 10 днів із послідуючою подачею апеляційної скарги на протязі 20 днів або шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

              З повним рішенням суду сторони по справі зможуть ознайомитись 25.07.2010 року.

          Суддя                                                          В.В. Кафтанов