Справа  № 2-791/2010 р.

РІШЕННЯ

І м е н е м   У к р а ї н и

/вступна та резолютивна частини/

13 липня 2010 року              Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого  судді                                       Пархоменко О.В.

при секретарях                                             Голій Л.В., Гордієнко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, просив зобов’язати відповідачів спростувати поширену у відношенні нього негативну інформацію в заяві до Бучанського міського голови ОСОБА_10 від 05.02.2010 року тим же способом, тобто направлення письмової заяви до Бучанського міського голови ОСОБА_10 із спростуванням наведених обставин; зобов’язати відповідачів вибачитися перед ним у письмовій формі за поширення недостовірної інформації, зазначеної у заяві від 05.02.2010 року по відношенню до нього.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, вивчивши письмові докази по справі, враховуючи те, що для виготовлення повного тексту рішення необхідний значний час, керуючись п.3 ст. 209 ЦПК України , згідно якої складання повного рішення може бути відкладене на строк не більше ніж п’ять днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну і резолютивну частину суд повинен проголосити в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, суд оголошує резолютивну частину рішення.

На підставі ст. ст. 21,28, 34, 40 Конституції України , керуючись ст.ст. 15,16, 270, 277, 297, 299 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” , ст. ст. 6, 10, 11, 15, 60, 209, 212, 214, 215, 218  ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації залишити без задоволення.

Повний текст рішення буде виготовлений 17 липня 2010 року.

На рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд.

Суддя                                 О.В.  Пархоменко

Справа  № 2-791/2010 р.

РІШЕННЯ

І м е н е м   У к р а ї н и

13 липня 2010 року              Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого  судді                                       Пархоменко О.В.

при секретарях                                             Голій Л.В., Гордієнко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, свої позовні вимоги мотивував тим, що він є депутатом Бучанської міської ради 5-го скликання. Вказує, що початок його депутатських повноважень в цьому скликанні з квітня 2006 року, він також є головою постійної депутатської комісії з питань регламенту, правової політики, депутатської етики та контролю за виконанням рішень ради та її виконавчого комітету. Крім цього він також був депутатом Бучанської селищної ради 4-го скликання і також очолював відповідну постійну депутатську регламентну комісію.

Позивач вказує, що очолювана ним комісія з питань регламенту, правової політики, депутатської етики та контролю за виконанням рішень ради та її виконавчого комітету своєчасно розглядає усі питання, які їй підвідомчі відповідно до Положення про постійні депутатські комісії, комісія складається із п’яти депутатів – він, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_14

Вказує, що він як депутат Бучанської міської ради активно приймає участь в пленарних засіданнях ради, комісіях, а також періодично друкується в місцевих газетах, в тому числі і виступи з приводу роботи та участі окремих депутатів в роботі ради, що було у грудні 2008 року відзначено Почесною подякою від Голови Київської облдержадміністрації. Його виступи в пресі завжди є обґрунтованими, а достовірність наведених в його виступах обставин легко перевірити, тому що пленарні засідання фіксуються не лише протокольно, а й за допомогою технічних засобів, крім того на кожному пленарному засіданні Бучанської міської ради окрім присутні не менше 20 депутатів і громадськість, і працівники апарату виконавчого комітету Бучанської міської ради.

Позивач також вказує, що 17.02.2010 року від секретаря Бучанської міської ради ОСОБА_16 він отримав для ознайомлення, вивчення та попереднього розгляду копію заяви від 05.02.2010 року групи депутатів Бучанської міської ради, а саме за підписами відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9. Із вказаних відповідачів лише двоє з них – ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є членами комісії ради, яку він очолює. Такі листи з вищезазначеною заявою секретар Бучанської міської ради ОСОБА_16 направила в кожну постійну депутатську комісію.

Вказує, що в заяві на ім’я Бучанського міського голови ОСОБА_10, яка датована 05.02.2010 року, вказано, що нібито він, як голова вищевказаної комісії ради, постійно порушує регламент, поводить себе неетично, недопустимо брутально та цинічно, невиховано, ображає колег в сесійній залі, а також присутніх нічим необґрунтованими звинуваченнями, в засобах масової інформації він нібито розповсюджує наклепи на колег-депутатів. В заяві висловлена пропозиція до ради про переобрання голови вищевказаної комісії. Вважає таку заяву наклепом у відношенні нього, вказана заява порушує його честь, гідність та ділову репутацію, як громадянина, депутата та голови комісії Бучанської міської ради з питань регламенту, правової політики, депутатської етики та контролю за виконанням рішень ради та її виконавчого комітету. Наведені в заяві факти його нібито недостойної поведінки є неправдивою, недостовірною та негативною інформацією, яка поширена щодо нього у письмовій формі.

Позивач вказує, що в заяві відповідачів наведена лише негативна інформація щодо нього про його нібито недостойну поведінку, не вказано конкретно, коли та за яких обставин він нібито вів себе недостойно.

Позивач просить зобов’язати відповідачів спростувати поширену у відношенні нього негативну інформацію в заяві до Бучанського міського голови ОСОБА_10 від 05.02.2010 року тим же способом, тобто направлення письмової заяви до Бучанського міського голови ОСОБА_10 із спростуванням наведених обставин; зобов’язати відповідачів вибачитися перед ним у письмовій формі за поширення недостовірної інформації, зазначеної у заяві від 05.02.2010 року по відношенню до нього.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_18 позов підтримали, підтвердили обставини, викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що у заяві від 05.02.2010 року , яку він підписав, була викладена його суб’єктивна думка. Коли ОСОБА_1 займав посаду голови регламентної комісії Бучанської міської ради, то він протягом трьох років на цій посаді вів себе неетично, почав дозволяти собі систематично порушувати порядок, висловлювати різки репліки в бік колег-депутатів, некоректно відповідав на зауваження колег. ОСОБА_1 розповсюджує наклепи на колег-депутатів в газетах “Громадянське суспільство” та “Ірпінський вісник”. Як голова регламентної комісії вів себе неприпустимо по відношенню до усіх. Просив в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що він підтримує пояснення відповідача ОСОБА_2 Пояснив, що в усній формі ОСОБА_1 заявляв про нього, що він, являючись головою кооперативу, розкрадав кошти, це також є в публікаціях в газетах, що він, як “бютовець” продався за харчи. На сесіях ОСОБА_1 веде себе невиховано. Пояснив, що коли депутат ОСОБА_13 веде протоколи сесії, то ОСОБА_1 висловлювався, що вона є неграмотною. Просив в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що він підтримує пояснення, які надали ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Останнім часом ОСОБА_1 вів себе незрозуміло, вважає, що він робить собі піар перед наступними виборами. Пояснив, що ОСОБА_1 по відношенню до нього як депутата також висловлювався некоректно, постійно порушує регламент сесій. Пояснив, що він підписав заяву від 05.02.2010 року. Вважає, що ОСОБА_1 відноситься до нього особисто брутально, він ображає його своїми висловлюваннями і публікаціями в пресі. Пояснив, що ОСОБА_1 ходить на засідання сесій в тельняшці, з гармонью. Просив в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_7 в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що вона підтримує пояснення інших відповідачів. Пояснила, що перша заява від депутата ОСОБА_19 надійшла до комісії з питань регламенту, на засіданні комісії 28.10.2009 року розглядали  поведінку ОСОБА_1, заслуховували ОСОБА_19, було прийнято рішення не рекомендувати раді знімати з посади ОСОБА_1, оскільки вирішили надати йому випробувальний термін в один місяць. Пояснила, що ОСОБА_1 порушує регламент на сесіях, коли до складу лічильної комісії входять представники БЮТу ОСОБА_1 каже, що “дорвались, зараз будуть рахувати як треба”. В заяві від 05.02.2010 року йдеться про його особисту неетичну поведінку. Просила в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_8 в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що підтримує пояснення інших відповідачів. Додатково пояснив, що ОСОБА_1 висловлювався на адресу ОСОБА_13, яка веде протоколи, що вона не вміє читати. Пояснив, що суб’єктивна думка ОСОБА_1 відносно нього як депутата БЮТ ображає його. Просив в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_9 в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що вона підтримує пояснення інших відповідачів та погоджується з усіма їх поясненнями, пояснила, що поведінка ОСОБА_1 не достойна на сесіях ради, принижує її як депутата. Він поводиться неетично не тільки особисто до неї, а і до всіх депутатів і ображає її також. Просила в позові відмовити.

Представник усіх відповідачів ОСОБА_20 в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що позовна заява є необґрунтованою. Відповідачі по справі є депутатами Бучанської міської ради 5 скликання. 05.02.2010 року депутатом Бучанської міської ради Київської області ОСОБА_4 було подано заяву на ім’я голови Бучанської міської ради ОСОБА_10, таку заяву підписали і відповідачі по справі, у цій заяві просили переобрати голову комісії Бучанської міської ради з питань регламенту, депутатської етики та правової політики по контролю за виконанням рішень Бучанської міської ради та її виконавчого комітету ОСОБА_1, так як останній на пленарних засіданнях постійно порушує регламент, поводить себе не те що неетично, а недопустимо брутально та цинічно, невиховано, ображає колег в сесійній залі, а також присутніх нічим не обґрунтованими звинуваченнями. В засобах масової інформації розповсюджує наклепи на колег-депутатів, тому вони вважають, що така його поведінка є неприпустимою. Пояснив, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 8 липня 1968 року - справа “ Лігенс проти Австрії”, яке є джерелом справа відповідно до Закону України “ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суд зазначив, що “межі допустимої критики є ширшими, коли вона стосується політика, а не приватної особи”. Громадський діяч може мати кращі засоби захисту на несправедливу критику. У статтях 3,4,6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872 пленарному засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої критики з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. Таким чином, виходячи з аналізу вказаних норм права випливає, що позивач ОСОБА_1 як публічна особа, оскільки є депутатом Бучанської міської ради Київської області 5 скликання та головою однієї з постійних депутатських комісій повинен зазнавати критику з приводу того, як він виконує свої функціональні обов’язки і повинен виявляти більше терпимості. ОСОБА_1 постійно порушує регламент, поводить себе не те що неетично, а недопустимо брутально та цинічно, невиховано, ображає колег в сесійній залі, а також присутніх нічим не обгрунтованими звинуваченнями, в засобах масової інформації та мережі Інтернет розповсюджував наклепи на колег-депутатів та поширював недостовірну інформацію. Позивач просить суд зобов’язати відповідачів вибачитися перед ним у письмовій формі за поширення недостовірної інформації у заяві від 05.02.2010 року, однак ст.ст. 16, 277 ЦК України не передбачено як спосіб судового захисту гідності, честі та ділової репутації примусове вибачення. Просив в позові відмовити.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому суд, заслухавши думку учасників судового процесу, вважав за можливе розглянути справу в їх відсутність.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, вивчивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає до  задоволення, виходячи з наступного.

Так в судовому засіданні встановлено, що 05.02.2010 року група депутатів Бучанської міської ради ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися із письмовою заявою до Бучанського міського голови ОСОБА_10 з проханням розглянути питання про переобрання голови комісії Бучанської міської ради з питань регламенту, депутатської етики та правової політики по контролю за виконанням рішень Бучанської міської ради та її виконавчого комітету. В цій заяві група депутатів посилається на те, що голова комісії ОСОБА_1 на пленарних засіданнях Бучанської міської ради постійно порушує регламент, поводить себе не те що неетично, а недопустимо брутально та цинічно, невиховано, ображаючи колег в сесійній залі, а також присутніх нічим не обґрунтованими звинуваченнями; в засобах масової інформації ОСОБА_1 розповсюджує наклепи на колег-депутатів. Вони вважають, що подібна поведінка неприпустима для особи, яка очолює комісію Бучанської міської ради з питань регламенту, депутатської етики та правової політики по контролю за виконанням рішень Бучанської міської ради та її виконавчого комітету і просять винести дане питання на розгляд чергової сесії Бучанської міської ради.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 в засобах масової інформації, а саме в газетах “Громадянське суспільство” за червень 2009 року, січень 2010 року, березень 2010 року виступав із публікаціями з різних питань діяльності Бучанської міської ради.

Встановлено, що згідно рішення Бучанської міської ради Київської області від 25 лютого 2010 року № 1718-62-У “ Про заслуховування звіту постійної комісії міської ради з питань регламенту, правової політики, депутатської етики та контролю за виконанням рішень ради та її виконавчого комітету про проведену роботу за 2009 рік” роботу постійної комісії з питань регламенту, правової політики, депутатської етики та контролю за виконанням рішень ради та її виконавчого комітету визнано задовільною.

Згідно рішення Бучанської міської ради Київської області від 25 лютого 2010 року № 1732-62-У “ Про обрання голови комісії міської ради з питань регламенту, правової політики, депутатської етики та контролю за виконанням рішень ради та її виконавчого комітету” припинено повноваження голови постійної комісії міської ради з питань регламенту, правової політики, депутатської етики та контролю за виконанням рішень ради та її виконавчого комітету ОСОБА_1, депутата міської ради від виборчого округу № 7; обрано головою постійної комісії міської ради з питань регламенту, правової політики, депутатської етики та контролю за виконанням рішень ради та її виконавчого комітету ОСОБА_14, депутата міської ради від виборчого округу № 32 та затверджено склад комісії.

В судовому засіданні також встановлено, що згідно рішення Бучанської міської ради Київської області від 29 жовтня 2009 року № 1555-57-У “ Про розгляд подання депутата Бучанської міської ради” , розглянувши подання депутата Бучанської міської ради по виборчому округу № 8 ОСОБА_19 щодо несумісності виконання обов’язків голови постійної депутатської комісії з питань регламенту, правової політики, депутатської етики та контролю за виконанням рішень ради та її виконавчого комітету депутатом ОСОБА_1 вирішено інформацію взяти до відома, дане питання направити на розгляд комісії з питань регламенту, правової політики, депутатської етики та контролю за виконанням рішень ради та її виконавчого комітету для прийняття рішення.

В судовому засіданні встановлено, що згідно протоколу засідання постійної депутатської комісії з питань “регламенту, депутатської етики та перевірки рішень сесії“ від 22.02.2010 року розглянута пропозиція щодо переобрання голови регламентної комісії та внесено пропозицію про обрання головою цієї комісії ОСОБА_23

Встановлено, що згідно витягу з протоколу засідання постійної депутатської комісії з питань охорони здоров’я, соціального захисту, екології та проблем Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради від 23.02.2010 року вирішено заяву від 05.02.2010 року групи депутатів про переобрання голови постійної депутатської комісії з питань регламенту, правової політики, депутатської етики та контролю за виконанням рішень ради та її виконавчого комітету ОСОБА_1 взяти до відома, також дану заяву розглянути на сесії Бучанської міської ради.

Наведені обставини підтверджуються поясненнями учасників судового процесу, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, матеріалами справи.

Так свідок  ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що у лютому 2010 року була заява від групи депутатів щодо усунення від виконання обов’язків голови регламентної комісії ОСОБА_1 Дане питання обговорювалось на комісії з питань економіки, планування, бюджету та фінансів міської ради без прийняття будь-якого рішення. Потім дане питання було озвучене на сесії міської ради. Окрім заяви жодних документів він не бачив, ніхто не висловлювався щодо порушення ОСОБА_1 депутатської етики, неетичної поведінки. Йому невідомі факти щодо неетичної поведінки, інших документів він не бачив. ОСОБА_1 є активним депутатом, принциповою людиною, відстоює свою позицію. Неодноразово якщо відбуваються якісь порушення при проведенні сесій, то ОСОБА_1 робив зауваження, що дії даної особи порушують регламент чи чинне законодавство.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що він є депутатом Бучанської міської ради. Вважає, що ОСОБА_1 як голова регламентної комісії виконував належним чином свої обов’язки, його честь та гідність порушені зняттям його з цієї посади. Пояснив, що заява відповідачів зачитувалась на засіданні комісії з питань підприємництва, економічного та соціального розвитку міської ради. Припускає, що депутатам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 треба було встановлювати знижки за орендну плату. Пояснив, що вони проголосували проти цього і вважає, що це стало приводом для написання заяви депутатами з приводу порушень ОСОБА_1 депутатської етики. Про порушення з боку ОСОБА_1 депутатської етики чи регламенту йому невідомо, він є активним депутатом, має свою думку.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона підтримую ту заяву, яку написали депутати. ОСОБА_1 порушував депутатську етику, з неповагою відносився до інших депутатів, він, маючи власний друкований засіб масової інформації, обзивав в своїй газеті колег – депутатів, міг прийти на засідання сесії в нижній білизні або у масці, або принести якісь речі, які порушують депутатську етику. Організуючі якісь акції ОСОБА_1, як керівник проекту, друкує  фотографії депутатів без їх дозволу. Питання про переобрання ОСОБА_1 розглядалось на сесії міської ради, йому давався іспитовий термін до Нового року. Заява депутатів розглядалась на засіданні комісії з питань екології, медицини і Чорнобильської катастрофи, вирішили підтримати заяву про переобрання голови регламентної комісії. Їй відомо, що на засіданні сесії ОСОБА_1 обвинувачував ОСОБА_19 у недонадходженні в бюджет близько 500 тисяч гривень.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що він працює в Бучанській міській раді і зараз є головою комісії з питань регламенту, правової політики, депутатської етики та контролю за виконанням рішень ради та її виконавчого комітету. ОСОБА_1 як голова комісії поводив себе не зовсім етично по відношенню до колег-депутатів. Йому відомо, що зникли протоколи засідання комісії, де виявлялись факти неетичної поведінки ОСОБА_1 як голови комісії. В газеті “Громадянське суспільство”, керівником якої є ОСОБА_1, він ображає депутатів, являвся на сесії в тільняшці, приніс баян. На сесіях веде себе неетично. Були випадки коли на засіданнях комісії ОСОБА_1 не надав комусь слова для виступу.

У відповідності до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та /або/ членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім’ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових обов’язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту неправдивості цієї  інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла /вдала/ юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв’язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У відповідності до ст. 297 ЦК України  кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

У відповідності до ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст. 47-1 Закону України “ Про інформацію” ніхто не може бути  притягнутий  до  відповідальності  за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями,  за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій,  а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як  такі, що містять фактичні  дані, з  огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У відповідності до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” враховуючи положення статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ “ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод /Рим, 4 листопада 1950 року/ та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, а також враховувати роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 “ Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”.

Відповідно до роз’яснень цієї постанови згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 10 ЦПК України обов’язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Відповідно до частини 2 статті 47-1 Закону України “Про інформацію” оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином відповідно до статті 266 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності /на відміну від перевірки істинності фактів/ і спростувати, що відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається із наданих позивачем доказів, в заяві від 05.02.2010 року група депутатів Бучанської міської ради посилається на те, що голова комісії ОСОБА_1 на пленарних засіданнях Бучанської міської ради постійно порушує регламент, поводить себе не те що неетично, а недопустимо брутально та цинічно, невиховано, ображаючи колег в сесійній залі, а також присутніх нічим не обґрунтованими звинуваченнями; в засобах масової інформації ОСОБА_1 розповсюджує наклепи на колег-депутатів. Вони вважають, що подібна поведінка неприпустима для особи, яка очолює комісію Бучанської міської ради з питань регламенту, депутатської етики та правової політики по контролю за виконанням рішень Бучанської міської ради та її виконавчого комітету і просять винести дане питання на розгляд чергової сесії Бучанської міської ради.

На думку суду, зміст даної заяви містить висловлювання, які не містять будь-яких фактичних даних щодо порушення позивачем депутатської етики та фактів неетичної та брутальної поведінки та особистості позивача і не можуть бути витлумачені судом як такі, що містять будь-які фактичні дані. Суд вважає, що висловлювання, які застосовані у даній заяві є оціночними судженнями, які відповідно до вимог закону не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Доказів на підтвердження того, що такі висловлювання мають під собою фактичне підґрунтя і є недостовірною інформацію, яка не відповідає дійсності та порушує особисті немайнові права позивача, під час розгляду справи судом не здобуто.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

На підставі ст. ст. 21,28, 34, 40 Конституції України , керуючись ст.ст. 15,16, 270, 277, 297, 299 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” , ст. ст. 6, 10, 11, 15, 60, 209, 212, 214, 215, 218  ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації залишити без задоволення.

Повний текст рішення буде виготовлений 17 липня 2010 року.

На рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд.

Суддя                                 О.В.  Пархоменко