справа № 2-810/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем   України

13 липня 2010 року         Ірпінський міський суд Київської області в складі:

    головуючого             судді Савченка С.І.

    при секретарі             Балинській О.С., Боголєй О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду у м.Ірпінь справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про захист честі, гідності та ділової репутації, -

                    в с т а н о в и в:

Позивачі в лютому 2010 р. звернулися до суду із даним позовом, який мотивували тим, що вони є депутатами Бучанської міської ради Київської області і членами комісії міської ради з питань приватизації комунального майна, продажу земельних ділянок і прав на них. Вказували, що 17.02.2010 р. від секретаря Бучанської міської ради вони отримали для ознайомлення копію заяви групи депутатів міськради, які є відповідачами у справі, датованої 10.02.2010 р. на ім»я міського голови, де вказано, що комісія з питань приватизації майна працює неефективно і діє як вимагатель. Дана заява була направлена на розгляд в 7 постійних депутатських комісій. Наведену в заяві інформацію, яка є недостовірною і негативною, вони розцінюють і у відношенні себе бо є членами цієї комісії. Заява порушує їх честь гідність та ділову репутацію, бо вони відстоюють права виборців і громади у питаннях приватизації комунального майна і продажу земельних діялянок. Посилаючись на ст.277 ЦК України просили зобов»язати відповідачів спростувати поширену ними в заяві негативну інформацію шляхом направлення письмової заяви міському голові та зобов»язати відповідачів вибачитися у письмовій формі, стягнути судові витрати.

В судовому засіданні позивачі позов підтримали, підтвердили обставини, викладені в позові, просили позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав мотивуючи тим, що заява направлена на адресу голови стосувалася виключно комісії як органу ради, а не особисто відповідачів, вважав, що це право депутата висловити критичні зауваження щодо діяльності комісії, які прийняті в демократичному суспільстві. Вказав, що викладені в заяві факти щодо неефективної роботи носять оціночний характер і не є негативною інформацією.

Представик відповідачів в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що інформація викладена в заяві є оціночним судженням та критичною оцінкою роботи комісії, є суб»єктивним вираженням суб»єктивної думки і поглядів відповідачів. Такі висловлювання не містять фактичних даних і направлені не на приниження честі і гідності, а направлені на оцінку діяльності комісії. Відповідно до ст.471 Закону України «Про інформацію» оціночні судження (критика, оцінка дій) не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Це ж передбачено ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства. Стосується не позивачів, а комісії. Просив в позові відмовити.

Суд, вислухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши по справі письмові докази, вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені слідуючі обставини : позивачі та відповідачі є депутатами Бучанської міської ради Київської області У скликання.

Крім того, позивачі були членами комісії з міської ради з питань приватизації комунального майна, продажу земельних ділянок і прав на них.

Також встановлено, що відповідачі підписали та 10.02.2010 р. подали на ім»я Бучанського міського голови заяву, в якій вказали, що проаналізувавши роботу комісії, прийшли до висновку, що вона працює неефективно і просили вжити заходів щодо зміни персонального складу для покращення її роботи. Також вказали у заяві недоліки, які на їх думку мають місце.

                    -  2  -

Дана заява була направлена в постійни комісії ради для вивчення і опрацювання.

Вказані обставини визнані сторонами, і згідно ч.1 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Вирішуючи даний спір суд керується наступними положеннями закону.

Відповідно до ч.4 ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе, а також право на відшкодування моральної шкоди, завданої поширенням такої недостовірної інформації.

    Спірні правовідносини регулюються ст.277 ЦК України, згідно ч.1 якої фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь і на спростування цієї інформації. Згідно ч.3 ст.277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною.

Згідно частин 4 і 6 ст.277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка її поширила, незалежно від наявності її вини.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідног ст.471 Закону України «Про інформацію» оціночні судження (критика, оцінка дій) не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Оцінюючи всі доказі у їх сукупності суд вважає, що в даному випадку відсутній факт поширення негативної інформації у відношенні позивачів, як одна із сукупності обставин юридичного складу правопорушення, передбаченого ст.277 ЦК України.

Як вбачається із заяви в ній не згадуються позивачі, ні їх імена, ні прізвища, йдеться про роботу колективного органу – комісії ради, що складається 7 чоловік, а тому дану заяву щодо оцінки роботи комісії суд не розцінює як відомості щодо позивачів.

Крім того, суд враховує, що свобода дискусії відноситься до фундаментальних засад демократичного суспільства, у зв»язку з чим межі допустимої критики щодо публічних осіб як такі є більш широкими аніж щодо приватної особи, через що ця особа має проявляти стриманість до прискіпливої уваги до його вчинків, слів, дій, на що неодноразово вказував Європейськи Суд з прав людини у рішеннях щодо тлумачення положень ст.10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Вислови відповідачів побудовані за допомогою таких мовних засобів як порівнняння, метафори, що свідчить про їх оціночний характер – вони за будь-яких обставин не можуть бути доведені як факт реальної дічності. За ст.471 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень за вийнятком образи чи наклепу. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає «демократичного суспільства».

Виходячи з цього суд вважає, що такого роду оціночне судження щодо особистих якостей позивача, його поведінки мало б визнаватися образою лише за умови поєднання з непристойною формою вираження такого судження, що в цій справі не доведено позивачем і судом не встановлено.

З огляду на виклаене суд вважає за необхідне відмровити в позові.

На підставі ст.32 Конституції України, ст.471 «Про інформацію», ст.ст. 270, 277, 280 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -    

                          в и р і ш и в :

Відмовити в позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Рішення в повному обсязі буде виготовлене не пізніше 18.07.2010 р.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано, а у випадку подання заяви – після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                             С.І.Савченко