Справа № 2-а-186/10                                  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 червня 2010 року         Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді        Трофимової Д.А.

                при секретарі              Конопльовій Н.В.,  

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за  позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду,   оскарження бездіяльності  Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя,  здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги особі, яка має статус дитини війни ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому зазначила, що вона за віком має статус дитини війни, що підтверджується відповідною відміткою Управління праці та соціального захисту населення в Шевченківському районі м. Запоріжжя у її пенсійному посвідченні.  

Згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності 01 січня 2006 року, розмір її пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Як зазначено у п. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Але Верховною Радою України 20.12.2005 року був прийнятий Закон України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та 19.12.2007 року був прийнятий Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була призупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», про збільшення розміру його пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Однак, згідно рішення Конституційного суду України від 09.07.2007р. № 6-рп по справі № 1-29/2007 рік, керуючись ст.ст. 147, 150, 152 Конституції України, та ст.ст. 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про Конституційний суд України», було визнано неконституційними положення статей 77, 71 Законів України «Про державний бюджет на 2006 рік» та «Про державний бюджет на 2007 рік» та вирішено поновити пільги для дітей війни. Рішення Конституційного суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено. Тому, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 2 ст. 19 та ч. 3 ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяги існуючих прав та свобод.    

Посилаючись на те, що виплати пенсії проведені відповідачем у меншому, ніж передбачено згаданим Законом розмірі, позивач просить суд визнати незаконною бездіяльність відповідача, що призвела до порушення її права на 30% підвищення її пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час, зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити зазначену надбавку за згаданий період з урахуванням індекса інфляції щомісячних сум боргу за весь час прострочення, поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушеного права.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що внаслідок зазначеної бездіяльності відповідача вона не була обізнана про наявність у неї законодавчо встановленої пільги, а дізналася про неї від інших постраждалих, після чого позивач звернулася до управління ПФУ з заявою про нарахування та сплату згаданої надбавки. З огляду на викладене просить визнати причини пропуску строку поважною, поновити строк для звернення за захистом порушеного права.

Позивач до суду не з’явилася, зазначивши у позовній заяві, що просить розглянути справу у її відсутності.

Представник відповідача до суду також не з’явився, надавши суду письмову заяву з проханням розглянути справу у його відсутності та письмові заперечення проти задоволення позову.

Тому у відповідності до ст. 128 КАС України суд ухвалив розглянути справу у відсутності сторін.

Суд, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, знаходить вимоги позивача не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що предметом спору по цій справі є право позивача на отримання у 2007-2009 р.р. передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

            Судом встановлено, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Відповідач не заперечує того факту, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" .

Але, згідно п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів.

    Як вбачається з довідки Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Запоріжжя  від 03.06.2010 року та письмових заперечень, ОСОБА_1 знаходиться на обліку в УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя та отримує пенсію за віком при повному стажі, у тому числі надбавку як учасник війни.

Таким чином, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача не є обґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 8, 11, 17-19, 69-72, 87-94, 99, 100, 102, 128, 158-163, 167, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду,   оскарження бездіяльності  Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя,  здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги особі, яка має статус дитини війни , відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання такої заяви.

Суддя