Справа № 1-374/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2010 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді -                             Стрепка Н.Л.,

при секретарі -                                      Чеботарьовій Л.Я.,

з участю: прокурора -                          Вайди С.Й.,

захисника -                                            ОСОБА_1,

при підсудному -                                  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця  м. Винники Львівської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, має на утриманні дитину 2003 року народження, несудимого, непрацюючого,   проживаючого у АДРЕСА_1 -

за ч. 1 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_2 в період часу з 18.05.2010р. по 21.05.2010р., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу на вул. О.Теліги, 4 в м. Винники Львівської області таємно викрав чавунні батареї в кількості сто ребер, вартістю 60 грн. за кожне, а всього на загальну суму 6 тисяч грн., які належали Галицькому інституту економіки та туризму, чим завдав останньому матеріальної шкоди на зазначену суму.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та пояснив наступне: 18.05.2010р. проходячи повз покинуту будівлю на вул. О.Теліги в м. Винники, в якій колись знаходився Галицький інститут економіки та туризму, зайшов в неї та виявив чавунні батареї, частина з яких була пошкоджена. Вирішивши, що вони нікому не належать, зірвав ривком зі стіни кілька батарей, кожна з яких складалась з декількох ребер, та поскладав їх на землі. Наступного дня 19.05.2010р. близько обіду повернувся в дану будівлю та поскладав зняті ним батареї на одну купу, яку прикрив дошками. В ніч з 20 на 21 травня 2010р. близько 02:00 год. ночі підсудний вернувся під вказану будівлю на власному автомобілі «Варбург» д.н.з. НОМЕР_1, залишив його на дорозі біля смітників. Після цього зайшов в середину будівлі та через вікно викинув на вулицю дванадцять знятих ним батарей, а ще одну залишив в приміщенні, оскільки був втомлений. Пізніше завантажив дві великих батареї по 10 та 12 ребер в салон свого автомобіля та відвіз їх в парк біля стадіону СШ № 29 в м. Винники, де кинув їх в траву, щоб пізніше забрати. Потім, повернувся назад та завантажив у свій автомобіль ще  три батареї, які відвіз на теж саме місце в парк. Згодом, ще раз повернувся та завантажив в салон свого автомобіля ще три  батареї. Будучи втомленим, дані батареї не вивантажував в парку, а поїхав до дому, при цьому батареї знаходились в автомобілі. 21.05.2010р. біля 09:00 год. підсудний поїхав на своєму автомобілі в парк, де сховав батареї та завантажив в автомобіль ще дві батареї, та повіз їх в напрямку авторинку в Кривчицях в м. Львові, оскільки знав, що в цьому районі приймають металобрухт. Проїжджаючи на вул. Т.Глинянський у м. Львові, підсудний зупинився та в перехожого чоловіка запитався, де можна здати метал, а саме батареї, на що останній йому відповів, що купить в нього наявні батареї. Підсудний продав даній особі п‘ять батарей, що знаходились в нього в автомобілі, за 200 грн. Після цього підсудний поїхав в парк забрати решту батарей. Завантаживши кілька батарей в салон свого автомобіля, до підсудного підійшли двоє працівників міліції, які супроводили його у відділ міліції.

Згідно акту № 440 амбулаторної судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_2 в даний час психічним захворюванням не страждає, виявляє органічний розлад особистості та поведінки внаслідок раннього ураження головного мозку з легко вираженими інтелектуально-мнестичним зниженням та емоційно-вольовою нестійкістю, які не досягають рівня психозу чи недоумства, а тому не позбавляють його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих йому дій він також психічним захворюванням чи недоумством не страждав і не виявляв ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Враховуючи, що учасниками судового розгляду не оспорювались фактичні обставини справи, а тому докази, які їх стверджують, в судовому засіданні не досліджувались.

Таким чином, суд вважає доведеною вину підсудного ОСОБА_2 у вчинені таємного викрадення чужого майна.   Його дії кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 185 КК України.

Призначаючи підсудному покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який віднесений до злочину середньої тяжкості, дані про його особу, зокрема те, що підсудний раніше несудимий (а.с. 55), на обліку у наркологічному диспансері не перебуває (а.с. 57), перебуває на обліку в психо-неврологічному диспансері  з березня 1983р. по даний час з приводу психоневрологічного захворювання (а.с. 56), по місцю проживання характеризується позитивно (а.с. 52), має на утриманні малолітнього сина 2003 року народження (а.с. 54), обставини що пом’якшують покарання.

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства та реального відбуття покарання, тому йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з покладенням окремих обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Речові докази, що перебувають на зберіганні у представника потерпілого ОСОБА_4 залишити у власності потерпілого Галицького інституту економіки та туризму (а.с. 39).

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України суд,-

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2   від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном 1 (один)  рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_2   протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої системи, повідомляти органи кримінально – виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.

Строк покарання засудженому ОСОБА_2 за даним вироком рахувати з дати вступу вироку в законну силу.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 підписку про невиїзд залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Речові докази чавунні батареї в кількості п‘ять секцій, що перебувають на зберіганні у представника потерпілого ОСОБА_4 залишити у власності потерпілого Галицького інституту економіки та туризму.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя                                         Н.Л. Стрепко