Справа № 2 - а - 47/2009 року.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 липня 2009 року. смт. Демидівка.
Демидівський районний суд, Рівненської області.
Суддя Зозуля П.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України (далі ПФУ) в Демидівському районі Рівненської області про стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії дітям війни,-
В С Т А Н О В И В:
У позовній заяві ОСОБА_1 просить зобов’язати відповідача Управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області здійснити нарахування і виплату недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року. розгляд справи просить провести без її участі.
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, про що має відмітку в пенсійному посвідченні. Як пенсіонерка та дитина війни перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Демидівському районі Рівненської області.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», розмір соціальної допомоги особам, що мають статус дітей війни, становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно з ст.28 Закону України №1058-ІV від 9 липня 2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.
У періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1 безпідставно не нарахували і не виплатили.
Верховна Рада України пунктом 12 ст.71 Закону України №489-V від 19 грудня 2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» і пунктом 2 ст.41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», зупинила дію ст.6 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» відповідно на 2007 та 2008 роки. Однак, Конституційний Суд України своїм Рішенням №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та рішенням №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» і положення пункту 2 ст.41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», визнав не конституційними.
Таким чином, не нарахування та невиплата належної їй державної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною, оскільки суперечить Конституції України та Законам України. Звернення до відповідача з заявою про нарахування та виплату їй щомісячної надбавки до пенсії, управління ПФУ в Демидівському районі залишило без задоволення, що змусило позивачку за захистом своїх прав звернутися до суду.
Дослідивши подані позивачкою докази та надані відповідачем заперечення, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідач своє заперечення на позов обґрунтував відсутністю бюджетних коштів на фінансування доплат (підвищення) пенсії позивачці. Дане заперечення суд не може прийняти до уваги, оскільки, питання фінансування даних видатків не є предметом даного спору. Надання бюджетних коштів Демидівському районному управлінню ПФУ в Рівненській області для виконання покладених на нього обов’язків по нарахуванню та виплаті надбавки (підвищення) до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виходить за межі заявлених вимог і прийматися до уваги судом не може. Відповідач у своєму запереченні просить розглянути справу без його участі у судовому засіданні.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» вона має статус «дитини війни», що стверджується Тимчасовою довідкою №1915 від 30 червня 2010 року, виданою Управлінням Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області (а.с.5).
Відповідно до ст.6 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», з наступними змінами та доповненнями, розмір соціальної допомоги особам, що мають статус дітей війни, становить 30% мінімальної пенсії за віком. Цей Закон набрав чинності з 1 січня 2006 року, зазначено у ст.1 Розділу ІV «Прикінцевих положень». Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно з ст.28 Закону України №1058-ІV від 9 липня 2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність. Згідно з положенням ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Однак, пунктом 12 ст.71, з урахуванням ст.111, Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», дію ст.6 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено.
Конституційний Суд України, розглянувши справу про соціальні гарантії громадян, а саме щодо відповідності положень статей 29, 36, ч.2 ст.56, ч.2 ст.62, ч.1 ст.66, пунктів 7,9,!2,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 ст.71 статей 98,101,103 та 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», 9 липня 2007 року постановив рішення №6-рп/2007, яким визнав, зокрема п.12 ст.71 та ст.111 зазначеного Закону, неконституційними.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що Законом про державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це створює протиріччя у законодавстві і, як наслідок, скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина..
Не дивлячись на це, Верховна Рада України 27 грудня 2007 року, ухвалила Закон України №107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесла зміни до ряду законодавчих актів, обмеживши права та свободи громадян України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 травня 2008 року у справі за поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України ряду положень Закону України №107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зазначив, що Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.
Відповідно до частин 2,4 та 6 ст.9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції (254 к/96-ВР) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254 к/96-ВР), закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом України, то застосовуються правила міжнародного договору.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону або іншого нормативно-правового акта з позиції відповідності Конституції України і у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Отже, як видно з матеріалів справи, пенсія за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року позивачці виплачувалася з порушенням вимог ст.6 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», що порушило її право на передбачене законом державне пенсійне забезпечення, що обмежило, передбачені Конституцією України права, свободи та інтереси позивача (а.с.4).
Стаття 22 Конституції України вимагає при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст..55 Конституції України).
Конституція України має найвищу юридичну силу, зазначено у ст.8 Конституції України. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Разом з тим, згідно з вимогами.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 17 липня 1997 року, передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.
З наведеного суд робить наступні висновки. ОСОБА_1 на законних підставах визнана «дитиною війни». Перебуває на обліку як пенсіонерко та «дитина війни» у Демидівському районному управлінні ПФУ в Рівненській області. Таким чином, до повноважень Демидівського районного управління ПФУ в Рівненській області, відповідно до вимог Конституції України, Законів України «Про соціальний захист дітей війни» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відноситься нарахування та виплата ОСОБА_1 доплати (підвищення) до пенсії, визначеної ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, коли цей закон діяв. Не нарахування доплати (підвищення) до пенсії порушує законні права позивачки, а значить, підлягає захисту.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Оскільки, позивачем та відповідачем заявлені клопотання про розгляд справи за їх відсутності, інших учасників адміністративного процесу немає, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Враховуючи наведене, на підставі статей 8, 19, 22, 55, 152 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, Рішень Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, статей 3 та 6 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», керуючись статтями 7-12,122,159-163 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області про нарахування і виплату недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії дітям війни - задовольнити.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Демидівському районної Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну доплату до пенсії за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 по 31 грудня 2009 року, відповідно до ст.6 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом на відповідний період згідно з вимогами ст.28 Закону України №1058-ІV від 9 липня 2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як особі, що має статус дитини війни.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Демидівський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її проголошення або з дня складення постанови у повному обсязі, шляхом подання апеляційної скарги чи заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження - апеляційної скарги.
Суддя: підпис
Суддя Демидівського районного
суду Рівненської області Зозуля П.Г.